Рішення № 83829964, 23.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2019 р. Справа № 520/7433/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, викладене у протоколі управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань від 07.07.2014 року про відмову ОСОБА_1 у виділенні долі з пенсії у зв`язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код СДРПОУ 22682655), виділити долю з пенсії у зв`язку із втратою годувальника та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у зв`язку із втратою годувальника за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року замінено Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61000).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй пенсії за втратою годувальника за період з 28.12.2013 по 20.11.2017, проте Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відмовлено у донарахуванні вказаної пенсії, оскільки померлий годувальник не мав необхідного страхового стажу. Позивач вважає протиправним рішення відповідача, викладене у протоколі Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 07.07.2014 про відмову в донарахуванні пенсії, у зв`язку з чим просить його скасувати та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за втратою годувальника за період з 28.12.2013 по 20.11.2017.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв`язку з тим, що протокол Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 07.07.2014 є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.19).

15.04.2014 ОСОБА_1 (дочка померлого ОСОБА_2 ) звернулася до управління ПФУ у Московському районі м. Харкова із заявою про виділення долі з пенсії за втратою годувальника.

Відповідно до протоколу управління ПФУ у Московському районі м. Харкова по розгляду спірних питань від 07.07.2014 було визначено, що страховий стаж ОСОБА_2 становить 8 років 8 місяців 26 днів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 відмовлено у призначенні їй пенсії за втратою годувальника у зв`язку із відсутністю у померлого необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1778-ХІІ від 05.11.1991.

Зокрема, ч.1 ст.56 вказаного Закону визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Як вбачається з матеріалів справи, період роботи померлого годувальника з 07.09.1998 по 31.05.2002, який зараховано відповідачем у листопаді 2018 року до загального страхового стажу ОСОБА_2 , підтверджується записами у трудовій книжці, а також копією наказу № 117 від 16.06.2013 про звільнення директора ОСОБА_2 .

Так, страховий стаж ОСОБА_2 становить 12 років 5 місяців 20 днів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29.12.2013 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в межах дванадцятимісячного строку з дня смерті годувальника.

Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника повинна бути призначена ОСОБА_1 з 28.12.2013..

Стосовно посилань відповідача у відзиві на позов на те, що з метою перевірки факту роботи ОСОБА_2 у період з 07.09.1998 по 31.05.2002 на УРФ "Ю.К.А.С." ТОВ уповноваженою особою УПФУ разом з арбітражним керуючим УРФ "Ю.К.А.С." ТОВ Татіщевим О.Є. здійснено 03.07.2014 вихід за юридичною адресою вказаного товариства та не були допущені до документів підприємства, про що складено акт № 261, отже на думку відповідача управління вживало усіх заходів з метою сприяння вирішенню питання зарахування страхового стажу, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1 - 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, передбачено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок. відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. У разі, якщо до заяви про призначення, відновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

При цьому, ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органам Пенсійного фонду надано право та можливість вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Щодо факту виходу уповноваженої особи УПФУ та арбітражного керуючого УРФ "Ю.К.А.С." ТОВ за юридичною адресою підприємства суд вважає, що ця обставина не відповідає дійсності, оскільки арбітражний керуючий Татіщев О.Є. призначений відповідно до постанови Господарського суду Харківської області 04.03.2014 по справі №922/3639/13. Відповідно до вказаної постанови останньому передано всю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Окрім того суд зазначає, що відповідач не повідомляв заявника - ОСОБА_1 про те, що є сумніви при підтвердженні певного періоду роботи і що необхідно додатково подати документи на підтвердження цього періоду, що передбачено п. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому відповідач у 2014 році не направляв запити щодо підтвердження стажу роботи ОСОБА_2 ліквідатору УРФ «Ю.К.А.С.» ТОВ, що передбачено ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Доказів протилежного до суду не надано.

Таким чином, відповідач не вживши заходів, встановлених законом, по отриманню документів на підтвердження факту роботи ОСОБА_2 у період з 07.09.1998 по 31.05.2002 на УРФ «Ю.К.А.С.» ТОВ, прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, оформлене протоколом №41 від 07.07.2014.

Крім того, суд зазначає, що питання щодо наявності у померлого ОСОБА_2 необхідного стажу для призначення пенсії по втраті годувальника вже розглядалось відповідачем щодо призначення такої пенсії його дружині ОСОБА_3 .

Так, відповідачем було визначено, що страховий стаж ОСОБА_2 становить 12 років 5 місяців 20 днів.

Зазначені обставини встановлені Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2515/19 від 13.05.2019 року, яке набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова, викладене у протоколі УПФУ в Московському районі м. Харкова від 07.07.2014 про відмову у виділенні долі з пенсії у зв`язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправним так таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що при прийняті оскаржуваного рішення відповідачем всупереч вищевказаних норм законодавства не враховано усіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, викладене у протоколі управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань від 07.07.2014 року про відмову ОСОБА_1 у виділенні долі з пенсії у зв`язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягають задоволенню.

Суд вважає, що зобов`язання Головного управління Пенсійного фоунду України в Харківській області , виділити долю з пенсії у зв`язку із втратою годувальника та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у зв`язку із втратою годувальника за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ГУПФУ у Харківській області, виділити долю з пенсії у зв`язку із втратою годувальника та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.246,257,258,263, 255,295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, викладене у протоколі управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань від 07.07.2014 року про відмову ОСОБА_1 у виділенні долі з пенсії у зв`язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61000), виділити долю з пенсії у зв`язку із втратою годувальника та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у зв`язку із втратою годувальника за період з 28.12.2013 року по 20.11.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61000) судовий збір у розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов