Рішення № 83829544, 23.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2027/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнічі» (вул.Водопровідна 1/А-1, м.Одеса, 65016) до Одеської міської ради (Думська площа 1, м.Одеса, 65004) про визнання відмови Одеської міської ради №01-18/2456,2457,2458 від 16.01.2019 року у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Майнічі» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування за адресою: м.Одеса, вул.Водопровідна 1/А-1, 1/А-2 та 1/А-3 протиправною,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Майнічі» (вул.Водопровідна 1/А-1, м.Одеса, 65016) до Одеської міської ради (Думська площа 1, м.Одеса, 65004) про визнання відмови Одеської міської ради №01-18/2456,2457,2458 від 16.01.2019 року у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Майнічі» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування за адресою: м.Одеса АДРЕСА_1 вул.Водопровідна 1 АДРЕСА_2 А АДРЕСА_3 , 1/А-2 та 1/А-3 протиправною.

В судовому засіданні 13.08.2019 року представником позивача були підтримані позовні вимоги та він заявив, що позивач є власником нерухомого майна та звернувся із заявами до Одеської міської ради для надання згоди для відведення земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна у постійне користування. Однак, на вказані звернення надійшла відповідь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-18/2456,2457,2458 від 16.01.2019 року, якою від заявника вимагались додаткові документи, що є неправомірним та це, на думку представника позивача, є фактичною відмовою у наданні дозволу. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки Одеська міська рада не приймала рішення про відмову у задоволенні заяв позивача, а Департамент комунальної власності ОМР є уповноваженим органом на розгляд таких заяв та проведення перевірок, зазначених у них відомостей, в зв`язку із чим, відповідь Департаменту №01-18/2456,2457,2458 від 16.01.2019 року є правомірною.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач згідно ст.140 Конституції України, ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницьким органом місцевого самоврядування, якому ст.ст.12,118 ЗК України та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надані певні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у комунальній власності громади в межах відповідного населеного пункту. Відповідно до рішення Конституційного суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 року по справі № 1-6/2010 положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2005) стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, а тому спори щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.1 ст.19 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

ТОВ “Майнічі” є власником будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 та 1А/3.

В порядку ст.ст. 92, 122, 123 ЗК України ТОВ ‘Майнічі" звернувся до Відповідача з трьома клопотаннями за вих. №7/11 від 27.11.2018 року, за вих. №08/11 від 27.11.2018, за вих. №9/11 від 27.11.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування за адресою: АДРЕСА_5 А АДРЕСА_6 та 1А/3.

До зазначеного клопотання були додані усі необхідні документи встановлені абз.2.ч.2 ст. 123 ЗК України, що підтверджуються описом вкладення та фіскальним чеком.

Зазначене клопотання з додатками було отримано Відповідачем 20.12.2017 року що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

16.01.2019 року листом №01-18/2456,2457,2458 Департамент комунальної власності ОМР запоропонував ТОВ «Майнічі» уточнити вид використання земельних ділянок та надати статут ГО “Центр захисту інвалідів".

Суд з огляду на положення ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад визначена статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед інших: розпорядження землями територіальних громад (пп. а)); передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пп. б)); надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу ( пп. в)).

Відповідно до ч.1 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно із п. а) ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

При цьому, надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення документації без надання такого дозволу.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано ст.123 ЗК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно із ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

При цьому, згідно із ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Крім того, згідно із ч.13 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, як вбачається до повноважень Одеської міської ради належить надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, виходячи з вищенаведених законодавчих приписів, рішення про це може бути прийнято внаслідок внесення відповідного питання на розгляд ради уповноваженим суб`єктом після підготовки відповідного проекту рішення Департаментом за результатами опрацювання ним наданих заявником матеріалів та встановлення наявності передбачених законом умов для вирішення питання, щодо якого звернувся заявник.

Під час розгляду справи представник позивача та представник відповідача не заперечували тією обставини, що Одеська міська рада на своєму засіданні, в порядку, передбаченому ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не приймала рішення про відмову у задоволенні заяв ТОВ «Майнічі» за вих. №7/11 від 27.11.2018 року, за вих. №08/11 від 27.11.2018, за вих. №9/11 від 27.11.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування за адресою: АДРЕСА_4 та 1А/3.

Щодо отриманої позивачем відповіді Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-18/2456,2457,2458 від 16.01.2019 року суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи ради - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно із ч.1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно із п.1.1., п.1.2. Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 року № 2752-УІ (далі - Положення), департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) є виконавчим органом Одеської міської ради та наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста та щодо реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства.

З Витягу з ЄДР від 05.05.2019 року № 1005302566 вбачається, що Департамент є юридичною особою (ідентифікаційний код: 26302595; 65039, м.Одеса, вул.Артилерійська, буд. 1).

Відповідно до п.1.4. Положення Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, може відкривати розрахунковий та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України згідно з чинним законодавством України, має гербову печатку, штампи та бланки зі своїм найменуванням.

При цьому, згідно із ч.1 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно з п.2 ч.2 ст.12 ЗК України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пп. 1 пп. а) ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських,селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Крім того, згідно з пп.б) ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження зі здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів (пп. 1); підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (пп. 8).

Згідно із пп. 2.1.2. п. 2.1. Положення основним завданням Департаменту у сфері земельних правовідносин є: а) забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства України; б) здійснення заходів із розвитку ринку земель міста; в) організація ведення земельно-кадастрової документації; г) розроблення та супроводження земельно-інформаційної системи м. Одеси; д) участь у розробленні та виконанні міських програм із використання і охорони земель міста; є) здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель та контролю за додержанням земельного законодавства; ж) організація землеустрою; з) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; и) забезпечення в межах повноважень реалізації державної політики у сфері державної експертизи землевпорядної документації.

Відповідно до пп. 2.2.2. п. 2.2. Положення Департамент відповідно до покладених на нього основних завдань і в межах своїх повноважень виконує, серед інших, такі функції у сфері земельних правовідносин: забезпечує виконання повноважень щодо здійснення вилучення (викупу) земельних ділянок, надання під забудову та для інших потреб, передачі земельних ділянок у користування, передачі земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам (пп. 2.2.2.1.); надання матеріалів на розгляд постійної комісії міської ради із землеустрою та земельних правовідносин про передачу у власність, надання в користування земельних ділянок, їх вилучення, викупу в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (пп. 2.2.2.2.); підготовка запитів до відповідних служб міста про можливість передачі у власність або надання в користування земельних ділянок громадянам та юридичним особам (пп. 2.2.2.З.); координація, організація і здійснення землеустрою на території міста (пп. 2.2.2.4.); підготовка висновків про вилучення (викуп) та надання в установленому законодавством порядку земельних ділянок, що здійснюються органами місцевого самоврядування (пп. 2.2.2.5.); аналіз документації із землеустрою на предмет відповідності чинному земельному законодавству та нормативно-технічним вимогам щодо її розроблення (пп. 2.2.2.6.); підготовка проектів рішень про надання дозволу (згоди) фізичним та юридичним особам на розроблення документації із землеустрою (пп. 2.2.2.7.); підготовка проектів рішень міської ради та подання на затвердження документації із землеустрою (пп. 2.2.2.8.); здійснення в межах повноважень контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою (пп. 2.2.2.11.); розгляд інших питань у галузі земельних відносин відповідно до законодавства (пп. 2.2.2.13.).

При цьому, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію. Згідно з п.3.1. Положення Департамент має право одержувати у встановленому законодавством порядку безоплатно від органів державної виконавчої влади, виконавчих органів міської ради, органів статистики, підприємств, установ, організацій звітні дані та інформаційні матеріали, необхідні для виконання покладених на Департамент завдань.

Таким чином. Департамент є самостійною юридичною особою та окремим органом місцевого самоврядування, що має власні повноваження, відмінні від повноважень Одеської міської ради - представницького органу місцевого самоврядування, якому наведеними вище нормами права ОМР надала повноваження щодо попереднього розгляду, перевірки, надання пропозицій з питань та підготовка проектів рішень, які віднесені до компетенції ОМР, в тому числі, із земельних питань.

Вищенаведене свідчить, що представник позивача помилкового ототожнює відповідь Департаменту комунальної власності ОМР №01-18/2456,2457,2458 від 16.01.2019 року з рішенням компетентного представницького органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки у постійне користування, у розумінні положень ст.123 ЗК України.

Вказана відповідь Департаменту комунальної власності ОМР потрібно сприймати, як виконання делегованих йому повноважень щодо підготовки матеріалів для внесення їх на розгляд сесії ОМР у вигляді запиту про надання додаткових матеріалів.

Надання таких матеріалів, згідно положень ст.123 ЗК України, не є обов`язковим для заявника, в зв`язку із чим, вказана відповідь не може породжувати будь-яких прав та обов`язків для ТОВ «Майнічі», а тим паче, порушувати його права чи охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 року №6-зп вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України (2017), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За вимогами пункту 1 частини другої статті 19 КАС України (2017) компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 21.04.2015 року у справі №21-69а15, від 15.04.2014 року у справі № 21-63а14, від 20.01.2015 року у справі № 21-603а14, від 27.01.2015 року у справі № 21-436а14. Суд звертає увагу на те, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст.5 КАС України (2017), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В розумінні КАС України, відповідно до приписів пункту 8 частини першої статті 4 (2017), позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведене, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб`єктом владних повноважень; а також наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з вищевказаними нормами права, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відтак, встановлений судом факту неприйняття Одеською міською радою рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у постійне користування позивача, неможливість порушення прав позивача чи охоронюваних законом інтересів ТОВ «Майнічі» відповіддю Департаменту комунальної власності ОМР №01-18/2456,2457,2458 від 16.01.2019 року є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, в зв`язку із чим, в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнічі» (вул.Водопровідна 1/А-1, м.Одеса, 65016) до Одеської міської ради (Думська площа 1, м.Одеса, 65004) про визнання відмови Одеської міської ради №01-18/2456,2457,2458 від 16.01.2019 року у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Майнічі» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування за адресою: м.Одеса АДРЕСА_7 .Водопровідна 1/А-1, 1/А-2 та 1/А-3 протиправною – відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 23.08.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.