Ухвала суду № 83829283, 23.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

23 серпня 2019 року м. Київ № 320/4559/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

21 серпня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати дії Києво-Святошинського районного відділу актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про анулювання актового запису цивільного стану № 1175 від 25 червня 2019 року неправомірними:

- зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області анулювати актовий запис про шлюб № 592, зареєстрований 19 липня 2008 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області анулювати актовий запис про шлюб № 350, зареєстрований 10 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівні реєстраційної служби Костянтинівського міського управління юстиції у Донецькій області між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що зареєстрований 22 вересня 2005 р. Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції, актовий запис про шлюб за № 1423.

На початку 2018 р. ОСОБА_1 стало відомо, що її чоловік, ОСОБА_2 перебуває ще в двох зареєстрованих шлюбах, а саме:

- шлюб з ОСОБА_3 , зареєстрований 19 липня 2008 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районною управління юстиції у м. Севастополі, актовий запис про шлюб № 592;

- шлюб з ОСОБА_4 , зареєстрований 10 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис про шлюб № 350.

Таким чином, на цей час ОСОБА_2 перебуває одночасно у трьох зареєстрованих шлюбах.

ОСОБА_2 у 2017 р. звернувся до Києво-Святошинського районного відділу актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про анулювання записів щодо шлюбів, проте йому було відмовлено.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року у справі № 369/717/18 за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судом встановлено наступні факти:

- встановлено факт реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 22 вересня 2005 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції, актовий запис про шлюб за № 1423;

- встановлено факт реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ОСОБА_3 , зареєстрований 19 липня 2008 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі, актовий запис про шлюб за № 592;

- встановлено факт реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 10 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис про шлюб за № 350.

25 червня 2019 р. ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням судом вищезазначених юридичних фактів подано до Києво-Святошинського районного відділу актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області заяву про анулювання актових записів цивільного стану, а саме: реєстрацію шлюбу № 592 від 19 липня 2008 р. та реєстрацію шлюбу № 350 від 10 листопада 2015 р.

За результатом розгляду цієї заяви ОСОБА_1 листом від 6 липня 2019 р. Києво-Святошинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області повідомлено, що підстави для анулювання цих записів відсутні, оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року у справі № 369/717/18 було встановлено тільки юридичні факти та не зазначалося відповідних зобов`язань для органу ведення реєстру. Рекомендовано вирішити питання щодо анулювання вказаних записів в судовому порядку.

Після отриманої відповіді заявник звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

З урахуванням викладено вище суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

У цій справі спірні правовідносини пов`язані з бажанням ОСОБА_1 захистити своє право на сімейне життя і підтвердити дійсність свого шлюбу з ОСОБА_2 шляхом анулювання актових записів про його одруження з іншими особами.

Відповідно до ст. 25 Сімейного кодексу України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Статтею 38 Сімейного кодексу України встановлено, що підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

Крім того, ч. 1 ст. 39 Сімейного кодексу України визначено, що недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 39 Сімейного кодексу України якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

Стаття 40 Сімейного кодексу України встановлено випадки коли шлюб визнається недійсним за рішенням суду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, шлюб (ч. 2 ст. 49 ЦК України). Аналогічні за змістом приписи закріплені у ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які регулюють порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з вимогами п.1.1 розділу І цих Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Суд звертає увагу, що перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Пунктом 2.13 наведених вище Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факти дійсності шлюбів ОСОБА_2 з іншими особами.

Разом з тим, як встановлено судом ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з трьома особами, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Здійснення реєстрації (скасування реєстраційної дії) щодо окремих із зазначених шлюбів зачіпає права та законні інтереси не тільки ОСОБА_1 , але й вказаних осіб (а саме; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), які мають зареєстрований шлюб з ОСОБА_2 .

Тому заявлені позовні вимоги у цій справі по суті стосуються спору про право.

З огляду на те, що спірні правовідносини фактично пов`язані з сімейними правами, що пов`язані зі шлюбними відносинами, які виникли між ОСОБА_2 та іншими особами, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

Позов, предметом якого є реєстраційні дії, здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право у сфері шлюбних, сімейних правовідносин, в межах якого можуть бути розв`язані питання, пов`язані з реєстрацією та внесенням змін до актів цивільного стану, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Із позовної заяви вбачається, що заявник ОСОБА_1 шляхом пред`явлення адміністративного позову з цим предметом спору в дійсності має намір вжити заходів щодо захисту своїх сімейних прав, визнавши недійними два шлюби, укладені її чоловіком з іншими особами, і намагається вирішити цей спір в обхід передбаченого законом порядку розв`язання таких спорів, всупереч передбачених законом способів захисту цивільних прав.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, адже дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/4559/19 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

2. У порядку виконання вимог частин п`ятої-шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя роз`яснює заявнику, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду за правилами підсудності, визначеними ЦПК України. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Журавель В.О.