Ухвала суду № 83828614, 21.08.2019, Селидівський міський суд Донецької області

242/4743/19

2-з/242/18/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2019 року м. Селидове

Суддя Селидівського міського суду Донецької області Владимирська І.М., розглянувши за заяву ОСОБА_1 вжиття заходів забезпечення цивільного позову,-

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 01.10.2018 року, звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення цивільного позову, в обґрунтування якої зазначила, що в провадженні Селидівського міського суду Донецької області перебуває цивільна справа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення спільної часткової власності, визнання права особистої власності на майно шляхом перерозподілу майна. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15.02.2019 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину (кожному) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину (кожному) автомобіля марки ВАЗ 210990-20, тип седан – В, рік випуску 2006, колір – 1-чорний, номер кузова НОМЕР_1 шасі (рами), номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який залишився після смерті її сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою збереження спадкового майна, просить суд вжити заходів забезпечення позову та до розгляду справи по суті накласти арешт на автомобіль марки «ВАЗ» модель 21099020, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід також зазначити, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 р. відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Дослідивши заяву, судом встановлено, що заявником не надано жодного доказу в підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; заявником належним чином необґрунтована необхідність застосування виду забезпечення позову у вигляді арешту, не надано доказів, які б підтверджували наявність ризиків, які можуть привести до невиконання або ускладнення виконання рішення суду.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151, 153, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення цивільного позову – відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Владимирська