Рішення № 83827962, 23.08.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1973/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування пункту 28 рішення Міністерства оброни України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 22 листопада 2016 року внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2019 року №51, та зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплати одноразову грошову допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 22 листопада 2016 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову строкову службу в Збройних силах України з 23 березня 1981 по 20 квітня 1983 року, в тому числі в бойових діях при виконання Інтернаціональнго обов`язку з 1 липня 1981 року по 20 квітня 1983 року в республіці Афганістан.

21 січня 2009 року при первинному огляді Волинським МСЕК йому була встановлена 3 група інвалідності - захворювання отримане при виконанні обов`язків військової служби підставою для встановлення групи інвалідності було захворювання під час служби - хронічний вірусний гепатит.

19 листопада 2014 року ОСОБА_1 було визнано особою з інвалідністю 2 групи внаслідок цієї ж причини - хронічний вірусний гепатит.

Відповідно до довідки Волинської МСЕК від 22 листопада 2016 року при повторному огляді, позивачу встановлена друга група інвалідності і захворювання отримане при виконанні обов`язків військової служби, при цьому інвалідність встановлена довічно.

Оскільки позивач вважав, що має право на отримання одноразової допомоги, то звернувся до Волинського ОВК із заявою про її виплату. При цьому до заяви були додані всі документи відповідно до Порядку. Заява була подана 01 березня 2019 року, а 03 червня 2019 року позивач отримав повідомлення про те, що комісією Міністерства оборони 19 квітня 2019 року прийняте рішення (протокол № 51) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відмова обґрунтована тим, що днем виникнення у ОСОБА_1 права на звернення є 21 січня 2009 року та 19 листопада 2014 року та відмовив оскільки інвалідність встановлена в період понад три місяці звільнення із служби.

Позивач вважає, що відповідач всупереч пункту 3 Порядку № 975 неправильно визначив день виникнення права на отримання одноразової допомоги.

На підставі вищенаведеного позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 02 серпня 2019 року №656 відповідач позов заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції вказав, що частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 01 січня 2007 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом.?

Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною комісією до довідки серії ВЛН №023444 позивачу 21 січня 2009 року встановлено первинно третю групу інвалідності. Дана група інвалідності позивачу встановлена після звільнення з військової служби більше ніж через три місяці.

Оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-XII у позивача відсутнє.

Відтак, з наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У письмовому поясненні представник Волинського обласного військового комісаріату - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі - третя особа) вказав, що заява гр. ОСОБА_1 була розглянута комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. За результатами розгляду вказаних підтверджуючих документів позивача, комісією було прийняте протокольне рішення №51 від 19 квітня 2019 року (пункт 28) про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю достатніх правових підстав для призначення й виплати одноразової грошової допомоги. Про прийняте рішення заявника було повідомлено листом за вих. № ВСЗ/713 від 03 червня 2019 року засобами поштового зв`язку.

При цьому, жодних протиправних дій чи бездіяльності за результатами розгляду вищезгаданої заяви ОСОБА_1 Волинським обласним та підпорядкованим Рожищенським районним військовими комісаріатами не вчинялось. Відтак, правових підстав для задоволення позовних вимог до Волинського ОВК немає.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23 березня 1981 року по 20 квітня 1983 року проходив дійсну військову службу у Збройних Силах, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини пп. 78864, що підтверджується військовим квитком, архівною довідкою.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4639 від 07 грудня 2015 року, поранення (контузія) і захворювання старшого сержанта у відставці ОСОБА_1 , пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно виписки МСЕК серії ВЛН № 023444 від 21 січня 2009 року позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання отриманого при виконанні обов`язків військової служби. З 01 лютого 2010 року позивачу підтверджено третю групу інвалідності, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0057400 від 09 лютого 2010 року.

03 листопада 2010 року позивачу до 01 грудня 2011 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання отриманого при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії ВЛН № 00059247 від 03 листопада 2010 року.

08 листопада 2011 року позивачу до 01 грудня 2012 року підтверджено другу групу інвалідності внаслідок захворювання отриманого при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0078241 від 08 листопада 2011 року.

14 листопада 2012 року позивачу до 01 грудня 2014 року підтверджено другу групу інвалідності внаслідок захворювання отриманого при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0114147 від 14 листопада 2012 року.

19 листопада 2014 року позивачу до 01 грудня 2017 року підтверджено другу групу інвалідності внаслідок захворювання отриманого при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 178580 від 19 листопада 2014 року.

22 листопада 2016 року позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання отриманого при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 386807 від 22 листопада 2016 року.

25 лютого 2019 року позивач звернувся із заявою до Волинського обласного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби з відповідним пакетом документів.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2019 року №51 пунктом 28 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла на час встановлення інвалідності у 2009 році та підпункту 4 пункту 2 Прядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 - виплата одноразової грошової допомоги провадиться у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного йому при виконати обов`язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлена понад 3-місячний термін.

Позивач вважаючи протиправною відмову, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - лютий 2019 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у лютий 2019 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, (надалі також - Закон №2011-ХІІ), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (надалі також - Порядок №499).

Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Предметом спору у справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

Первинно третю групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено у 2009 році. Другу групу інвалідності позивачу встановлено 03 листопада 2010 року та підтверджено 08 листопада 2011 року, 14 листопада 2012 року, 19 листопада 2014 року, 22 листопада 2016 року, що підтверджується виписками МСЕК, наявними в матеріалах справи.

Оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивача відсутнє.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 26 червня 2018 року в справі №750/5074/17, від 31 січня 2019 року в справі №678/370/17, від 17 квітня 2019 року в справі №803/1093/16 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, а ні статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а ні Порядком № 499, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачено право отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року по справі № 820/2504/18.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у 2009 році, другу групу інвалідності позивачу встановлено 03 листопада 2010 року та підтверджено 08 листопада 2011 року, 14 листопада 2012 року, 19 листопада 2014 року, 22 листопада 2016 року.

Враховуючи, що позивач на час встановлення інвалідності не є військовослужбовцем строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістом, та законодавством не встановлено право отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, суд до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З вираховуванням наведеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Я. Ксензюк