Рішення № 83827782, 22.08.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2145/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області, управління) про визнання дій щодо відмови в поновленні виплати пенсії за вислугу років з вересня 2018 року незаконними та зобов`язання поновити виплату пенсії за вислугу років з вересня 2018 року з одночасною виплатою всієї суми не отриманої пенсії з вересня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 18.11.1986 перебував на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років. У 2013 році ОСОБА_1 переїхав проживати до Російської Федерації, тому подав до відповідача заяву про переведення виплат пенсії до Російської Федерації, де отримував її до серпня 2018 включно. В серпні 2018 повернувся на постійне місце проживання до України. Пенсійна справа ОСОБА_1 з Російської Федерації до України прибула у травні 2019 року. 07.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, який листом від 17.05.2019 повідомив позивача про необхідність підтвердження його фактичного місця проживання. 11.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до управління про призначення комісії для встановлення його фактичного місця проживання. Проте листом від 06.06.2019 управління відмовило у поновленні виплати пенсії з огляду на невідповідність поданих позивачем документів вимогам п.15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, останнім не надано паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання.

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними і не обґрунтованими, які порушують його права і законні інтереси, оскільки на особистому прийомі за участю заступника начальника ГУ ПФУ у Волинській області Дацюк Л.В., позивачем була надана копія довідки ОСББ «Жасмін Луцьк» від 26.06.2019 №1, яка підтверджує фактичне місце проживання останнього в Україні за вказаною ним адресою. З огляду що просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-1а).

В поданому до суду відзиві (а.с.33-37) відповідач позов ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що за результатами розгляду звернення позивача було встановлено, що згідно з паспортом громадянина України для виїзду за кордон місцем постійного проживання останнього є Російська Федерація, а саме: АДРЕСА_1 . Відповідно виплата пенсії позивачу повинна проводитися по місцю проживання в Російській Федерації та згідно законодавства зазначеної держави. Вказує також на те, що відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у особи виникає не право, а обов`язок зареєструвати своє місце проживання в Україні. Іншого порядку встановлення фактичного місця за даних умов законодавством України не передбачено. При цьому, оскільки до повноважень та компетенції органів Пенсійного фонду України не входить підтвердження факту реєстрації чи проживання, тому ОСОБА_1 роз`яснено порядок та перелік документів, необхідних для поновлення виплати пенсії та одночасно надіслано запит до Пенсійного фонду України. Підстави для поновлення виплати пенсії за наявними документами відсутні. Посилання позивача на статті 52 та 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та його твердження про те, що пенсія виплачується незалежно від місця реєстрації є довільним та помилковим. Вважає вимоги позивача безпідставними, з огляду на що просить в позові відмовити.

Позивач подав заперечення на відзив від 15.08.2019, в яких вказано, що він не погоджується з аргументами пенсійного органу та зазначає, що останній порушує його права, а також статтю 19 Конституції України (а.с.26).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , який виданий органом 2RUS від 28.12.2018, з якого також слідує, що постійне місце проживання позивача є Російська Федерація (а.с.10).

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що останньому з 18.11.1986 року призначена пенсія за вислугу років (а.с.40), яку він отримував у ГУ ПФУ у Волинській області.

04.12.2013 ОСОБА_1 був знятий з обліку в ГУ ПФУ у Волинській області у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, що підтверджується атестатом НОМЕР_3, відповідно до якого пенсія позивачу виплачена управлінням по 31.12.2013 (а.с.58)

В період з січня 2014 по серпень 2018 позивач перебував на обліку в центрі соціального забезпечення Брянської області військового комісаріату Російської Федерації, де отримував пенсію за вислугу років, виплата якої припинена з 01.09.2018 за його заявою у зв`язку зі зміною місця проживання на м.Луцьк Волинської обл. (а.с.88, 94-98).

06.02.2019 позивач звернувся в управління із заявою встановленого зразка про призначення/перерахунок пенсії за вислугу років, в якій вказав, що пенсію в Російській Федерації не отримує (а.с.101).

07.05.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про поновлення виплати пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.102).

Листом від 17.05.2019 №4572/02-60-39 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особа, яка звертається за призначенням пенсії, повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що посвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Відповідач вказав, що позивачу необхідно підтвердити фактичне проживання на території Волинської області (а.с.104).

20.05.2019 ОСОБА_1 звернувся із до відповідача із заявою, у якій прохав надати відповідь на його заяву від 07.05.2019 та зазначив, що засобів для існування не має (а.с.14).

Листом від 06.06.2019 управління повідомило, що по факту розгляду наданих позивачем документів Комісія вирішила, що для поновлення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і інших осіб» з урахуванням копії закордонного паспорта та у зв`язку із відсутністю реєстрації на території України, немає законних підстав. Одночасно згадана Комісія рекомендувала ОСОБА_1 для поновлення виплати зареєструватись на території України у порядку, встановленому законодавством (а.с.19).

11.06.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення комісії для встановлення його фактичного місця проживання (а.с.16).

Листом від 20.06.2019 №588/П-01 управління надало відповідь позивачу, де зазначило, що підтвердження факту реєстрації чи фактичного місця проживання не входить до компетенції органів Пенсійного фонду та рекомендувало з цього приводу звернутись до органів Міграційної служби та органів місцевого самоврядування, які здійснюють відповідні функції згідно норм чинного законодавства….. У разі визначення місця проживання - Україну, позивачу необхідно знятися з Консульського обліку, анулювати постійне місце проживання в Російській Федерації, отримати паспорт громадянина України. Одночасно повідомлено, що головним управлінням надіслано запит до Пенсійного фонду України від 14.06.2019 №6936/02-35 з приводу можливості поновлення виплати пенсії за вислугу років (а.с.20).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону №1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону №1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч.2 ст.49 Закону №1058-IV).

Як встановлено судом, підставами для відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 стали неподання ним паспорта громадянина України та документу, що засвідчує місце проживання (реєстрації) особи на території України відповідно до п.15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про що зазначено у листах відповідача від 17.05.2019, 06.06.2019, 20.06.2019.

Разом з тим суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-ІІІ) наведено вичерпний перелік документів, які підтверджують громадянство України, серед яких, зокрема, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Таким чином, вказані документи підтверджують один і той же факт - наявність громадянства, та не вирізняються за пріоритетністю або призначенням.

Отже, наявний у позивача паспорт громадянина України для виїзду за кордон підтверджує факт громадянства України та є документом, який засвідчує особу останнього.

Відповідно до вимог пункту 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, особа, яка звертається за призначенням пенсії (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити уповноваженій особі органу, що призначає пенсію, паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Таким чином, вказаним Порядком передбачено подання пенсійному органу будь-якого документу, що засвідчує особу, яка звертається із відповідною заявою для призначення (перерахунку) пенсії.

Відтак, посилання відповідача на відсутність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України при наявності у нього іншого документа, який засвідчує його особу, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV(далі - Закон №1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Відтак місце проживання особи не визначає обсяг її конституційних прав та свобод, а тому право громадянина на одержання пенсії не може бути обмеженим такою умовою, як постійне проживання в Російській Федерації, як це зазначено відповідачем у своєму листі від 20.06.2019 №588/П-01 (а.с.20).

Отже, особа має право на отримання призначеної пенсії незалежно від місця проживання чи її реєстрації.

Натомість, вимога пенсійного органу у наданні документу, що засвідчує місце проживання (реєстрації) особи на території України, розцінюється судом, як відверте ухилення органу державної влади від виконання передбачених Конституцією України взятих на себе державою зобов`язань перед громадянами України, незалежно від їх місця проживання або будь-яких інших особливостей.

Водночас, в підтвердження свого місця проживання в Україні ОСОБА_1 надав довідку Голови ОСББ «Жасмін Луцьк» про те, що він дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Більше того, на запит відповідача від 21.05.2019 №4758/02-60-39 (а.с.106) Луцький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області листом від 28.05.2019 №17677/58/04-2019 підтвердив той факт, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.107).

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що відповідач за відсутності законодавчо встановлених підстав відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії за вислугу років, з огляду на що такі дії відповідача слід визнати протиправними та зобов`язати останнього поновити виплату пенсії ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання, з якого часу право позивача на поновлення виплати пенсії підлягає захисту, суд виходить з наступного.

Як слідує з положень частини другої статті 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За змістом частини першої статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, для поновлення виплати пенсії за вислугу років позивач звернувся до відповідача вперше 06.02.2019, хоча повернувся в Україну ще в серпні 2018.

Отже, в даному випадку позивач несвоєчасно подав заяву до пенсійного органу про поновлення виплати пенсії.

Разом з тим, з врахуванням приписів ч.1 ст.46 Закону №1058-IV пенсія йому повинна бути виплачена за весь період, починаючи з вересня 2018, з одночасною виплатою суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) поновити з вересня 2018 року виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пенсії за вислугу років з одночасною виплатою суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій