Ухвала суду № 8381922, 11.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2010 р. К-11579/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника відповідача Радутного О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2005 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року

у справі № 32/874-33/409

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку спеціальної техніки «Спектр Скан»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку спеціальної техніки «Спектр Скан»(далі позивач) було заявлено позов до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2003 року № 32-2611/2 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у сумі 84660,00 грн., у тому числі 71040,00 грн. основний платіж, 13620,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2003 року № 33-2611/2 про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 24490,00 грн., у тому числі 19470,00 грн. основний платіж, 5020,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 січня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2003 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 16 жовтня 2003 року № 32-2611/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 84660,00 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 16 жовтня 2003 року № 33-2611/2 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 24490,00 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2001 року у сумі загальній сумі 27897,00 грн. Стягнуто з ДПІ у Соломянському районі м. Києва на користь ТОВ «Центр розвитку спеціальної техніки «Спектр Скан»203,00 грн. судових витрат. Повернуто із Державного бюджету України ТОВ «Центр розвитку спеціальної техніки «Спектр Скан»85,00 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 354 від 27 жовтня 2003 року, як внесеного у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 червня 2004 року рішення Господарського суду міста Києва від 16 січня 2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2003 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2003 року з передачею справи до Господарського суду міста Києва для нового розгляду зазначених позовних вимог. В решті рішення та постанову залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 03 листопада 2004 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22 червня 2004 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 березня 2005 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 16 жовтня 2003 року № 32-2611/2. Стягнуто з ДПІ у Соломянському районі м. Києва на користь ТОВ «Центр розвитку спеціальної техніки «Спектр Скан»203,00 грн. судових витрат. Повернуто ТОВ «Центр розвитку спеціальної техніки «Спектр Скан»з Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 354 від 27 жовтня 2003 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2005 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Соломянському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Центр розвитку спеціальної техніки «Спектр Скан»при взаємовідносинах з ПП «Вікор Сервіс»за період 4 квартал 2001 року 2 квартал 2002 року, за результатами якої було складено акт № 29/26-20/10/30578494 від 04 березня 2003 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток у сумі 71040,00 грн., зокрема, за 4 кварталі 2001 року в сумі 20630,00 грн., за 1 квартал 2002 року в сумі 18300,00 грн. та за 2 квартал 2002 року у сумі 32110,00 грн.

На підставі вказаного акту 06 березня 2003 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 32-2611/0, яким згідно підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону ТОВ «Центр розвитку спеціальної техніки «Спектр Скан»було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 84660,00 грн., у тому числі 71040,00 грн. основний платіж, 13620,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а відповідачем було прийняте податкові повідомлення рішення від 16 жовтня 2003 року № 32-2611/2 на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що накладні, на підставі яких позивач відніс до складу валових витрат вартість товарів, отриманих від ПП «Вікор Сервіс», а саме: № 94/1-11 від 02 листопада 2001 року, № 123/2-12 від 03 грудня 2001 року, № 123/3-12 від 03 грудня 2001 року, № 218/4-03 від 04 березня 2002 року, № 221/4-03 від 04 березня 2002 року, № 279/1-04 від 01 квітня 2002 року, виписані раніше, ніж ОСОБА_1. було призначено на посаду директора ПП «Вікор Сервіс»згідно наказу № 2 від 02 квітня 2002 року. Належних доказів на підтвердження того, що підпис на рахунках-фактури та накладних, наданих позивачу ПП «Вікор Сервіс», вчинений саме ОСОБА_1., відповідачем суду не надано. А згідно рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2002 року у справі № 2-4247/2002 визнано недійсними інші первинні документи, ніж ті, згідно яких здійснювалися взаємовідносини між позивачем та ПП «Вікор Сервіс».

Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2002 року у справі № 2-4247/2002 визнано недійсними з моменту складання первинні документи з реквізитами ПП «Вікор Сервіс»за підписом ОСОБА_1. як директора ПП «Вікор-Сервіс», а також додатково визнано недійсними певні рахунки-фактури, накладні та податкові накладні згідно з переліком, вміщеним в резолютивній частині цього рішення. Також у рішенні Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2002 року у справі № 2-4247/2002 встановлено, що відділенням дозвільної системи Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві ПП.«Вікор Сервіс»дозвіл на виготовлення печаток та штампів не надавався.

Так, позивач до складу валових витрат за період 4 квартал 2001 року 2 квартал 2002 року включив вартість товарів, отриманих від ПП «Вікор Сервіс» згідно накладних № 94/1-11 від 02 листопада 2001 року, № 123/2-12 від 03 грудня 2001 року, № 123/3-12 від 03 грудня 2001 року, № 218/4-03 від 04 березня 2002 року, № 221/4-03 від 04 березня 2002 року, № 279/1-04 від 01 квітня 2002 року на загальну суму 284202,60 грн. (в т.ч. ПДВ 47367,10 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Накладні № 94/1-11 від 02 листопада 2001 року, № 123/2-12 від 03 грудня 2001 року, № 123/3-12 від 03 грудня 2001 року, № 218/4-03 від 04 березня 2002 року, № 221/4-03 від 04 березня 2002 року та № 279/1-04 від 01 квітня 2002 року не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зокрема, зазначення посади та прізвища, імені, по-батькові особи, яка відпустила товар.

Отже, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не встановили, ким саме було відпущено товар згідно вказаних накладних позивачу, та у яких правовідносинах перебувала вказана особа з ПП «Вікор Сервіс».

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2005 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ М.О. Федоров

______ Т.М. Шипуліна