Рішення № 83810821, 09.08.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17318/17

Провадження № 2/638/1363/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року Дзержинський райсуд м. Харкова в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретарів Монастирьової І.М., Романової О.В.,

Комлєва Д.В., Тягунової Р.Ю.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Посметної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи: Державний реєстратор Зміївської міської ради Калініна Людмила Миколаївна, ОСОБА_3 «Про зобов`язання вчинити певні дії», -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2017 ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом.

В обґрунтування позову, позивачем зазначено, що 28.07.2008 укладено договір іпотеки №6630244 між ОСОБА_2 та ЗАТ «ПУМБ», за умовами якого ОСОБА_2 була майновим поручителем за кредитним договором між ОСОБА_4 та ПАТ «ПУМБ». Предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1 . 01.07.2017 після повернення з дачі ОСОБА_2 , побачила, що на дверях квартири, яка була предметом іпотеки поміняні замки, того ж дня вона викликала поліцію. В ході перевірки працівниками поліції було зроблено висновок, що замки поміняли працівники ПАТ «ПУМБ». Перевіривши ЄДРСР з`ясовано, що 28.07.2017 ПАТ «ПУМБ» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою про зняття арешту з майна. Із позовної заяви та доданих документів вбачалась, що через неналежне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_4 ПАТ «ПУМБ» вирішив задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, у зв`язку з чим 21.06.2017 державним реєстратором Зміївської міської ради Харківської області Калініною Л.М, прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ «ПУМБ». На думку ОСОБА_2 рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки прийнято в супереч ЗУ «Про іпотеку». Посилаючись на норми ЗУ «Про іпотеку» ОСОБА_2 , зазначає, що іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови попереднього повідомлення іпотекодавця про порушення основного зобов`язання, та у разі якщо іпотекодавець не усуне відповідні порушення за договором іпотеки або кредиту. Іпотекодержателем не було направлено жодного повідомлення про порушення основного зобов`язання, іпотекодавця було позбавлено права в добровільному порядку усунути відповідні порушення за договором. Також позивачем зазначено, що державним реєстратором протиправно, без врахуванням вимог ЗУ «Про мораторій», прийнято рішення про реєстрацію за ПАТ «ПУМБ» права власності на предмет іпотеки. У зв`язку з чим ОСОБА_2 просила скасувати рішення про державну реєстрацію права.

01.02.2018 представником відповідача подано відзив, у якому зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , у добровільному порядку не було виконане рішення суду та вимоги банку про усунення порушень основного зобов`язання, у банка як іпотекодержателя виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Банк належним чином повідомив позивача вимогою № 4415/32, про що є підтвердження. Іпотечний договорі передбачає вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Сторони у іпотечному договорі домовились про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору шляхом викладення у договорі застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Оскільки у даному випадку прийняття у власність банком в рахунок погашення боргу за кредитним договором нерухомого майна, а саме квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, то відповідно воно було здійснено за згодою власника, а отже положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в забезпечення кредитів і іноземній валюті» не може бути застосовано. Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власник інтересів, його виконує. У зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2018 до справи залучено ОСОБА_3 , у якості третьої оосби (т. 1 а.с. 199-200).

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засідання підтримав позов, просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засідання заперечувала проти позову, з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_4 28.07.2008 було укладено кредитний договір №6542102, відповідно до якого банком надано ОСОБА_4 кредит у розмірі 200 000,00 доларів США (т.1 а.с.41-42).

28.07.2008 між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 , було укладено договір іпотеки №6630244 (т. 1 а.с.11-14).

Іпотекою за договором №6630244 забезпечується виконання всіх зобов`язань ОСОБА_4 перед іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними кредитного договору №6542102 (п. 1.1 договору іпотеки).

З інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майнол та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що станом на 30.06.2017 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ПАТ «ПУМБ» (а.с.8-10).

Зважаючи порушеними свої права ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону).

Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки(частина друга статті 36 Закону).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Суд встановлено, сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Визначені цим договором способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю застосовувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені чиним законодавством України та\або за письмовою домовленістю сторін. (п.4.7 договору).

Тобто, сторони погодили, що судовий спосіб захисту прав позивача чи позасудовий спосіб такого захисту шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя може застосувати лише у разі, якщо заходи позасудового врегулювання на підставі застереження у договорі іпотеки не призвели до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі.

Суд вважає, що частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса (близькі за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/17423/17).

Згідно з частиною першою статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «ПУМБ 07.12.2015 було направлено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 попередження стосовно ухвалення рішення банком про прийняття предмету іпотеки у свою власність. З яких вбачається, що банк вимагав усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та попереджав, що у разі невиконання зобов`язань будуть змушені через 30 днів з моменту отримання цієї вимоги розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.43,45).

Зазначені вимоги отримані ОСОБА_4 23.12.2015, ОСОБА_2 16.12.2015, про свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44,46).

Отже, посилання позивача те ті обставини, що іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору лише за умови попереднього повідомлення іпотекодавця порушення основного зобов`язання та у разі, якщо іпотекодавець не усуне відповідні порушення за договором іпотеки. Проте у порушення ч.1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодраждетелем не було направлено жодного повідомлення про порушення основного зобов`язання, чим порушено її права, спростовуються матеріалами справи, які містять повідомлення іпотекодавця та підтвердження отримання зазначено повідомлення.

16.06.2017 ПАТ «ПУМБ» зареєструвало за собою право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.47).

26.09.2018 відповідно до договору купівлі- продажу ПАТ «ПУМБ» передало у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

Посилання позивача ОСОБА_2 на те, що ПАТ «ПУМБ» не мав права здійснювати перехід права власності на спірне майно, що є забезпеченням за кредитом у іноземній валюті під час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» також не можуть бути прийняті судом виходячи з наступного.

Ч. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Визначені цим договором способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю застосовувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені чиним законодавством України та\або за письмовою домовленістю сторін. (п.4.7 договору).

Отже, позивач погодивши всі умови іпотеки, про що свідчить його підпис на відповідному договорі, передбачав можливість невиконання умов кредитного договору та надав згоду відповідачу на прийняття премету іпотеки у власність в рахунок погашення боргу, тобто відсутній факт примусового стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Як вбачається, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позичальнику за кредитним договором ОСОБА_4 з 22.11.2013 на праві приватної власності належить квартирою за адресою АДРЕСА_3 (т.1 а.с.132-134).

Також, у пп.13 п. 1.4 договору іпотеки відповідач ОСОБА_2 стверджувала, що предмет іпотеки не є для них та членів сім`ї єдиним можливим місцем проживання та \або сукупний дохід членів сім`ї достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, у власності позичальника за договором кредиту знаходиться інше нерухоме майно, а тому мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», не розповсюджується та відчуження майна можливе без згоди власника.

На підставі оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом, відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України, враховано позицію Верховного Суду, викладену у справі №310/11024/15-ц від 29.05.2019.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 200, 259 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи: Державний реєстратор Зміївської міської ради Калініна Людмила Миколаївна, ОСОБА_3 «Про зобов`язання вчинити певні дії» - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.08.2019.

Суддя: І.В. Семіряд