Рішення № 83807299, 14.08.2019, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/991/15-ц

Номер провадження 2/556/98/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2019 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді - Котик Л.О.,

при секретарі - Соловей Г.С.

за участю представника відповідача - позивача по зустрічному позову - адвоката Печончика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

16.06.2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, про визнання права власності на 2/3 житлового будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування після смерті чоловіка та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

18.06.2015 року суддею Володимирецького районного суду по даній справі відкрито провадження.

06.07.2015 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа - реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30.09.2015 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Володимирецького районного суду від 30.09.2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності задоволено повністю. В задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16.11.2015 року рішення Володимирецького районного суду від 30.09.2015 року залишено без змін.

25.05.2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Володимирецького районного суду від 30.09.2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 16.11.2015 року скасовано, справу напралено на новий розгляд до суду першої інстанції.

14.06.2016 року суддею Володимирецького районного суду винесена ухвала про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.09.2016 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3

21.04.2017 року рішенням Володимирецького районного суду визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 будинку та господарські будівлі, що розміщені по АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка. Скасовано державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 , що рахується за ОСОБА_2 .. Зустрічний позов ОСОБА_2 провадженням закрито.

Згідно рішення апеляційного суду Рівненської області від 22.06.2017 року рішення Володимирецького районного суду від 21.04.2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , як частку в спільному майні подружжя та на 1/6 частину будинку з надвірними будівлями як обов`язкову частку у порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_2 Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що здійснена 07.03.2013 року. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, про визнання права власності на нерухоме майно, відмовлено.

06.06.2018 року Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Володимирецького районного суду від 21.04.2017 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 22.06.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Володимирецького районного суду від 31.07.2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно продовжено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

14.08.2018 року представником позивача - відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Крестинською Л.А. подано відзив на зустрічну позовну заяву. Просить залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . В решті в зустрічному позові ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

19.08.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. На виконання вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, які згідно ст.417 ЦПК України є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд визнав обов`язковою явку позивачки - відповідачки ОСОБА_1 в судовому засіданні, для дачі особистих пояснень.

23.10.2018 року представник позивача надала заяву про уточнення позовних вимог, де просить визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ будинкув АДРЕСА_1 , як частку у спільному майні подружжя та на 1/6 будинку в порядку спадкування обов`язкової частки після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що здійснена 27.01.2015 року реєстраційною службою Володимирецького районного управління юстиції.

Ухвалою суду від 21.11.2018 року постановлено допитати позивача-відповідача ОСОБА_1 , в зв`язку з хворобою, за правилами допиту свідків у місці її проживання - АДРЕСА_2 .

18.12.2018 року Володимирецьким районним судом постановлена ухвала про зупинення провадження у даній справі, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №556/1919/18 за заявою ОСОБА_4 про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, встановлення піклування і призначення піклувальника відносно ОСОБА_1 .

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28.02.2019 року, ухвалу Володимирецького районного суду від 18.12.2018 року скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.

05.04.2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно зупинено. Справу для вирішення питання про відвід судді передано для визначення судді в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 19.04.2019 року в задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючої судді Котик Л.О. відмовлено за безпідставністю.

23.04.2019 року постановлена ухвала про відновлення провадження у справі, призначено судове засідання. Позивача-відповідача ОСОБА_1 допитати за правилами допиту свідків, по місцю її проживання, згідно ухвали суду від 21.11.2018 року.

На 27.06.2019 року, 11 год., було призначено виїздне судове засідання з метою допиту позивача-відповідача ОСОБА_1 за правилами допиту свідків, згідно ст..230 ЦПК України, по місцю її проживання - АДРЕСА_2 . Про час і місце судового засідання ОСОБА_1 була належним чином повідомлена. Однак, будинок був зачинений, на вимогу відкрити двері ніхто не вийшов. Розгляд справи відкладено на 18.07.2019 року.

Належним чином повідомлена ОСОБА_1 в судове засідання 18.07.2019 року, 14.08.2019 року не з`явилася, заяви про розгляд справи в її відсутності не надійшло.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Крестинська Л.А., повідомила суд, що не може брати участь в судовому засіданні 18.07.2019 року, оскільки її повноваження в даній справі на даний час не підтверджуються, так як додаткова угода закінчила свою дію, а продовжити термін дії не має можливості із-за обґрунтованих сумнівів у дієздатності ОСОБА_1 .

Таким чином, не зважаючи на вжиті судом заходи, позивач-відповідач ОСОБА_1 не добросовісно користувалась належними їй процесуальними правами та не виконувала процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

А тому, на підставі ч.3 ст.223 ЦПК України, суд розглядає справу за відсутності позивача - відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 , яка будучи належним чином повідомлена, в судове засідання не з`явилася, без повідомлення причин неявки.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2015 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, в порядку спадкування.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 22 січня 1955 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті чоловіка відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю як частка в спільному з позивачем майні подружжя.

Згодом позивачу стало відомо, що існує заповіт ОСОБА_5 від 25 травня 1993 року на користь їх сина - ОСОБА_2 . На підставі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 січня 2013 року, яким визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на спірний житловий будинок, останній провів державну реєстрацію права власності на спірний будинок. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2015 року вказане рішення районного суду скасоване та прийняте нове рішення, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 спірного будинку, у решті позовних вимог було відмовлено.

Оскільки на момент смерті спадкодавця позивач була непрацездатною за віком, вважає, що має право на підставі статті 335 ЦК Української РСР на 1/6 частину будинку в порядку спадкування за законом. З урахуванням, частки (1/2 частина будинку), що належить ОСОБА_1 на правах спільної сумісної власності подружжя, просила визнати за нею право власності на 2/3 частини будинку та скасувати державну реєстрацію права власності на спірний будинок та земельні ділянки, що знаходяться на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що він за власні кошти та кошти своєї дружини побудував новий житловий будинок на земельній ділянці домогосподарства у АДРЕСА_3 , яке у подальшому змінило адресу на АДРЕСА_1 , що належало його батьку - ОСОБА_5 . Батьки ОСОБА_2 проживали в цьому ж домогосподарстві, але в старому будинку. Будівництво нового будинку відбулося за письмової згоди ОСОБА_5 .

Враховуючи те, що за життя ОСОБА_5 не було здійснено державної реєстрації нерухомого майна, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на новостворений житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Представник позивача по зустрічному позову - адвокат Печончик О.В, в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги і надав пояснення в межах пред`явленого позову. ОСОБА_2 побудував за власні кошти новий житловий будинок на земельній ділянці домогосподарства свого батька і зі згоди останнього. Даний факт підтверджується записами в погосподарській книзі, наявністю окремого особового рахунку, показами свідків. Крім того, наявна розписка спадкодавця ОСОБА_5 , в якій він дає згоду, як власник домогосподарства, на будівництво нового житлового будинку своєму сину ОСОБА_2 і його дружині та просить здійснити перерозподіл особових рахунків. Таким чином новозбудована хата не входить до спадкового майна спадкодавця ОСОБА_5 і позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.

Суд всебічно, повно, об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача по зустрічному позову, свідків, приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть останнього серії НОМЕР_1 .

Згідно з архівним витягом засідання виконавчого комітету Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 19 травня 1988 року ОСОБА_5 , було виділено земельну ділянку площею 1 НОМЕР_5 кв. м та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що на вказаній земельній ділянці знаходяться два житлові будинки: старий та новий.

Так, відповідно до листа Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 31 серпня 2015 року №214, згідно з погосподарською книгою № 03 за 1991-1995 роки старий будинок записаний за ОСОБА_5 , а новий будинок - за ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 02 липня 2015 року ОСОБА_2 (з дня народження) та його дружина ОСОБА_3 (з 07 листопада 1987 року) зареєстровані та проживають на АДРЕСА_1 .

За змістом розписки від 11 листопада 1987 року ОСОБА_5 надав згоду, як власник домогосподарства, на будівництво нового житлового будинку своєму сину ОСОБА_2 і його дружині ОСОБА_3 на земельній ділянці його домогосподарства.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 на ім`я голови виконавчого комітету Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 07 лютого 1995 року на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , зі згоди її власника, ОСОБА_2 і його дружиною ОСОБА_3 побудовано новий будинок. Також ОСОБА_5 просив здійснити перерозподіл особових рахунків на старий та новий будинки.

За змістом листа Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 27 жовтня 2016 року, відповідно до записів погосподарської книги за 1991-1995 роки, новий будинок на АДРЕСА_1 записаний за ОСОБА_2 , де він постійно проживає.

Згідно довідки від 23 серпня 2011 року, яка видана виконкомом Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, будинок на АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 перейшов до ОСОБА_1 . Однак з цієї довідки не вбачається, що це новий будинок, який побудований ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3

25 травня 1993 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким все майно, що йому належало на час смерті і на що він мав право за законом, заповідав своєму сину - ОСОБА_2

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання права власності саме на новий будинок на АДРЕСА_1 , який збудував за власні кошти, на підставі ст.. 328 ЦК України.

Судом встановлено, що новий житловий будинок збудований у 1991 році і набув статусу майна з часу завершення будівництва, оскільки цивільне законодавство, що діяло в той час, не передбачало обов`язкової реєстрації речових прав на житловий будинок.

У відповідності до ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що новозбудований житловий будинок АДРЕСА_1 наділений ознаками нерухомої неспоживної речі та майна, як це вбачається зі змісту ст..ст. 179, 181, 185, 190 ЦК України, і в силу цього є об`єктом цивільних прав.

З матеріалів справи вбачається, що розподіл будинків на два окремих об`єкта нерухомості здійснено в погосподарській книзі, однак не отримано правовстановлюючі документи.

Згідно довідки Ромейківської сільської ради №74 від 20.11.2018 року, відповідно до погосподарських книг , ОСОБА_2 має роздільний (окремий) особовий рахунок із своєю мамою - ОСОБА_1 .. Зокрема: особовий рахунок ОСОБА_2 - НОМЕР_5, особовий рахунок ОСОБА_1 - № НОМЕР_6 .

Таким чином матеріали справи свідчать, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 знаходяться два будинки, а саме: старий будинок, який належав ОСОБА_5 (батьку), та новий будинок, який побудував ОСОБА_2 (син) з дозволу батька та за відсутності заперечень сільської ради.

Обставини щодо будівництва спірного (нового) будинку ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 також підтверджено письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які подали відповідні письмові заяви, і підписи яких завірені секретарем сільської ради.

Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , сільський голова, ствердила, що новий будинок на АДРЕСА_1 збудований ОСОБА_2 за його кошти і за згодою батька, як власника домогосподарства. Відкриті 2 окремі особові рахунки. Батьки ОСОБА_2 жили в старій хаті.

Покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про те, що спірний будинок збудований ОСОБА_5 в 1987 році суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються вище наведеними доказами. Зокрема, записами в погосподарській книзі за 1991-1995 роки.

Крім того, 19 липня 2013 року виготовлено технічний паспорт на ім`я ОСОБА_2 на новий житловий будинок на АДРЕСА_1 , де зазначено рік побудови - 1991.

Обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 у новому будинку не проживала, участі у його будівництві не приймала, як і ОСОБА_5 , про що останній особисто написав у заяві про розподіл рахунків на будинки.

Відповідно до листа Ромейківської сільської ради від 28.10.2016 року №222, згідно записів погосподарської книги за 1991-1995 роки нова хата рахується за ОСОБА_2 , де він постійно проживає. Записи в погосподарську книгу за 1991-1995 роки про те, що нова хата рахується за ОСОБА_2 , були зроблені у наведені роки.

Даний житловий будинок (нова хата) рахується за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, а проживає у своєї дочки ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 .

Крім того, як зазначено в довідці Ромейківської сільської ради від 07.07.2015 року №29, ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 , але за даною адресою не проживає.

Таким чином в судовому засіданні встановлено і підтверджено належними доказами, що новозбудований будинок по АДРЕСА_1 , побудований ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , за їх кошти, за згодою батька ОСОБА_2 , розподіл будинків на два окремих об`єкта нерухомості здійснено в погосподарській книзі.

Відповідно до ст..328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, (Париж,20.11.1952 р.), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

І як зазначено в ст..41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

А згідно ст..392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 по зустрічному позову підставними і такими, що підлягають до задоволення.

А оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась до 01 січня 2004 року, тому до спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР.

Згідно зі статтею 525 цього Кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом (стаття 524 ЦК Української РСР).

Відповідно до частини першої статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 Свідоцтво про право на спадщину не видавалося, спадкова справа не відкривалася, а спадкодавець не міг заповісти те, що йому не належало.

Отже, ОСОБА_5 міг заповісти лише старий будинок, оскільки за життя визнавав, що новий будинок і так належить сину і його сім`ї.

З довідки від 09 липня 2015 року, виданої Володимирецькою районною державною нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкову справу не заведено.

З вище викладеного слідує, що новозбудований будинок по АДРЕСА_1 не входить до складу спадкового майна після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 .. Відповідно в позові ОСОБА_1 про визнання права власності на цей будинок після смерті чоловіка, слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Позовних вимог щодо старого будинку, що також знаходиться в АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_6 , сторонами не заявлено.

Згідно ст..81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вище викладене, оскільки позивачем ОСОБА_1 , на виконання свого процесуального обов`язку не надано належних і неспростованих доказів на підтвердження своєї позиції, в тому числі і особистих пояснень в суді, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Оцінюючи аргументи, викладені сторонами по справі в судовому засіданні та у заявах по суті справи, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Керуючись ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18,76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 328, 392ЦК України, ст..ст. 524-525, 529 ЦК Української РСР, суд,-

Ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 13 березня 1996 року Володимирецьким РВ УМВС України, РНОККП: НОМЕР_4 , право власності на новозбудований житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який складається з житлової кімнати - 4, житлової кімнати - 5, кухні - 3, коридора - 1, коридора - 2, особовий рахунок № НОМЕР_5 , рік побудови - 1991.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.15.5 розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення проголошено 22 серпня 2019 року.

С У Д Д Я : Котик Л.О.