Ухвала суду № 8380611, 04.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2010 р. м. КиївК-19149/08

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г.,

секретар судового засідання Сіпаренко С.В.,

за участю представника Державної митної служби України Корчинської М.В., представника Енергетичної регіональної митниці Полікши А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Енергетичної регіональної митниці, Державної митної служби України про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона працювала в органах Державної митної служби України з травня 1999 року, з 29 червня 2005 року - на посаді провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань»Центральної енергетичної митниці. Наказом Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці від 30 серпня 2005 року №155-к була звільнена із займаної посади з 31 серпня 2005 року згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у звязку з ліквідацією зазначеної митниці на підставі наказу Державної митної служби України «Про ліквідацію Центральної енергетичної митниці»від 25 червня 2005 року № 586. Вважає, що була звільнена незаконно з численними грубими порушеннями вимог законодавства про працю, оскільки фактично відбулась не ліквідація Центральної енергетичної митниці, а перейменування в Енергетичну регіональну митницю з повною передачею цій митниці функцій та повноважень, документації, майна, приміщень у центрі та на місцях, особистого митного забезпечення, номерів телефонів ліквідованої митниці. Крім того, позивач має переважне право на залишення на роботі, передбачене пунктами 1, 2 статті 42 Кодексу законів про працю України, оскільки до складу її сімї входять непрацездатні мати-пенсіонерка та неповнолітній син, 1994 року народження, яких позивач утримує сама. Просила поновити її на посаді провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань»Енергетичної регіональної митниці, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2008 року без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_4, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, представник позивача просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що наказом Державної митної служби України «Про ліквідацію Центральної енергетичної митниці»від 25 червня 2005 року № 586 було ліквідовано Центральну енергетичну митницю. 19 червня 2005 року Центральна енергетична митниця була виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Наказом Державної митної служби України «Про створення Енергетичної регіональної митниці»від 25 червня 2005 року № 587 було створено Енергетичну регіональну митницю, якій був присвоєний ідентифікаційний код 33638964, без зазначення, що остання є правонаступником Центральної енергетичної митниці. Наказом Центральної енергетичної митниці від 29 червня 2005 року № 106-к ОСОБА_3 була призначена на посаду провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань». 30 червня 2005 року ОСОБА_3 було письмово попереджено під розпис про наступне вивільнення із займаної посади у звязку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці. Наказом Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці від 30 серпня 2005 року №155-к позивач була звільнена з посади провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань»Центральної енергетичної митниці з 31 серпня 2005 року згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 36 Кодексу законів про працю України визначено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до положень частини 3 статті 81 Цивільного кодексу України цим Кодексом встановлюється порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права, тобто встановлені Цивільним кодексом України правила ліквідації юридичних осіб приватного права не поширюються на випадки ліквідації юридичних осіб публічного права, якими є і установи Державної митної служби України.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не мотивували в ухвалених рішеннях незастосування відповідачами частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, у випадку ліквідації юридичної особи публічного права.

Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили та не дали жодної оцінки доводам позивача про те, що структурний підрозділ митний пост «Одеса нафтогавань»без будь-яких змін в організації виробництва та праці увійшов до складу новоствореної Енергетичної регіональної митниці. Повністю була збережена і посада провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань», яку вона займала, без будь-яких змін функціональних обов»язків та посадової інструкції.

Судами також не встановлено та не досліджено причин, за яких позивачу, всупереч вимогам частини 2 статті 40 КЗпП України, було відмовлено у працевлаштуванні її на займану нею до ліквідації Центральної енергетичної митниці посаду, у той час, коли основна кількість працівників ліквідованої митниці були працевлаштовані у новоствореній Енергетичній регіональній митниці.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі та не у відповідності до норм матеріального права, тому зазначені рішення судів не можна вважати законними та обґрунтованими.

За правилами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки зазначені порушення в силу вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Юрченко В.В.

Судді: Амєлін С.Є.

Головчук С.В.

Гурін М.І.

Кобилянський М.Г.