Рішення № 83799208, 21.08.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/125/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та частини, що залишена без розгляду):

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (далі - відповідач) на підставі довідки МСЕК від 14.01.2019р. №197872, відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 та заяви від 21.11.2014р. разом з додатками (за вхідним №3313/06), видати їй довідку встановленого зразка про наявність страхового стажу станом на день призначення інвалідності ІІ групи вперше до досягнення 46 років 31.07.2014р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області видати пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням виду пенсії - пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач станом на день подання даного позову не розглянув та не надав їй відповіді на заяву від 21 листопада 2014 року під вхідним №3313/06 про призначення (перерахунок) пенсії по інвалідності з проханням врахувати всі роки страхового стажу у відповідності до п.1 ч.2 ст.33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на дату звернення від 07.07.2014р.). У зв`язку з цим, позивач вважає, що відповідач позбавив її права вибору виду пенсії, передбаченого законодавством, а саме призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, наслідком чого став неправильний розрахунок її непреривного страхового колгоспного стажу з 08 листопада 1991 року по 29 листопада 2000 року для призначення пенсії.

Позивач вважаючи, що має право на пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком, зазначає, що Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в 2014 році призначено їй пенсію по інвалідності, чим підтверджено факт настання права на отримання пенсії, а також встановлено факт наявності в неї страхового стажу 20 років 01 місяць 24 дні станом на 31 липня 2014 року (вперше призначено II групу інвалідності) та можливості призначення за її вибором пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Разом з тим вказує, що впродовж 2014-2018 років особисто та за допомогою поштового зв`язку неодноразово зверталась до ГУ ПФУ в Чернівецькій області з заявою про зазначення наявного в неї страхового стажу, про надання відомостей за періоди котрі були взяті для призначення пенсії. В своїх листах ГУ ПФУ в Чернівецькій області жодного разу не надав відповідь на її звернення - заяву від 21 листопада 2014 року під вхідним № 3313/06. Такі дії працівників ГУ ПФУ в Чернівецькій області, на думку позивача, призвели до того, що станом на день подання позову, маючи страховий стаж 20 років 1 місяць 24 дні та довідку МСЕК про призначення інвалідності, вона не отримує пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. З 2016 року пенсійного посвідчення, що є документом, який підтверджує призначення пенсії, нею не отримано.

У зв`язку з цим, позивач просить суд видати їй довідку встановленого зразка про наявність страхового стажу станом на день призначення інвалідності ІІ групи вперше до досягнення 46 років 31.07.2014р., а також пенсійне посвідчення на її ім`я із зазначенням виду пенсії - пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та доповнення до нього, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що правомірність дій відповідача та всі обставини, що стосуються правомірності призначення пенсії позивачу вже встановлені постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017р. Так, зазначає, що позивач неодноразово зверталася до УПФУ у Вижницькому районі із заявами про призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у відповідь на що орган Пенсійного фонду роз`яснював ОСОБА_1 , що розмір пенсії з урахуванням наданих нею документів, враховуючи архівну довідку від 02.09.2014р. №1/272 складатиме менше, аніж розмір пенсії, яку вона отримує.

Також відповідач вказує, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до органу Пенсійного фонду із зверненнями щодо видачі їй різного роду відомостей про наявність страхового стажу, при цьому на всі звернення їй були надані ґрунтовні відповіді із зазначенням відомостей про наявний в неї страховий стаж. Таким чином, відповідач зазначає, що не зрозуміло, якого зразка просить видати позивач, оскільки, їй надавалися виписки з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати, яка врахована при розрахунку пенсії, що передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, відповідач вказує, що указаним вище Порядком не передбачено зазначення в пенсійному посвідченні виду пенсії «по інвалідності в розмірі пенсії за віком», оскільки даний вид пенсійної виплати не є окремим видом пенсії, а лише одним із видів розрахунку пенсії по інвалідності. З урахуванням цього, відповідач вказує на необґрунтованість та неправомірність вимоги щодо видачі такого посвідчення.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що вони діяли правомірно, а підстав для задоволення позов немає.

У відповідях на відзив, поданих позивачем в ході розгляду справи, остання зазначає обставини, які обґрунтовують позовні вимоги, залишені без розгляду ухвалою суду від 10.05.2019р. у даній справі. Указана ухвала суду набрала законної на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019р. у справі №824/125/19-а.

З урахуванням наведеного, суд вважає недоцільним наводити зміст таких заяв по суті справи, оскільки, вони лежать поза межами позовних вимог, що є предметом розгляду, та не підлягають дослідженню.

Ухвалою суду від 04.03.2019р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.05.2019р. суд залишив без розгляду позовні вимоги щодо: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області розглянути та задовольнити заяву ОСОБА_1 від 21 листопада 2014 року разом з додатками (за вхідним №3313/06) про перерахунок пенсії по інвалідності і врахувати всі роки страхового стажу у відповідності до п.1 ч.2 ст.33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на дату звернення від 07.07.2014р.); зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням для розрахунку розміру пенсії, отриманої нею заробітної плати за період з 01.05.1990р. по 31.04.1995р.

14.06.2019р. ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання повернуто без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог у зв`язку з тим, що таку подано з порушенням строку, встановленого ч.1 ст.47 КАС України.

Ухвалою суду від 14.06.2019р. провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №824/125/19-а за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду від 10.05.2019р. про залишення без розгляду частини вимог. Провадження у справі поновлено ухвалою суду від 08.08.2019р.

В судове засідання 21.08.2019р. позивач та його представники не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду.

Представник відповідача О.Красноголова у поданій 17.05.2019р. заяві просила розгляд даної справи здійснювати без участі представника ГУПФУ в Чернівецькій області.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 згідно з протоколом №853 від 09.09.2014р. призначено пенсію по інвалідності з 31.07.2014р. в розмірі 949 грн. (а.с.122-123).

Позивач, вважаючи, що розмір отриманої нею пенсії не відповідає стажу її роботи та розміру заробітної плати 21.11.2014р. подала до органу пенсійного фонду заяву та необхідні документи, а саме: копії свідоцтв про народження дітей, документ, що підтверджує статус мешканця гірської місцевості та архівні довідки про заробітну плату (а.с.16-33).

28.11.2014 року позивач звернулася до начальника Управління соціального захисту населення Вижницької РДА зі скаргою в якій просила перевірити правильність нарахування її пенсії з моменту призначення та перерахунку з 21.11.2014р. (а.с.100).

Листом від 22.12.2014р. №01-17/2406 УПСЗН Вижницької РДА повідомило позивача про те, що з урахуванням додатково поданих нею документів розмір пенсії складає 1047,23грн.; для нарахування пенсії врахована її заробітна плата за період з 05.08.1988р. по 21.10.1991р. (тобто період роботи 3 роки і 2 місяці або 36 місяців); архівна довідка від 02.09.2014 року №1/272 про заробітну плату за період з 1991-1995 pp., не врахована для розрахунку пенсії, через наявність помилки у написанні її "по-батькові" (а.с.238).

Позивач 15.01.2015р. звернулась до УПФУ в Вижницькому районі про перерахунок її пенсії відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням заробітної плати за період з квітня 1990р. по квітень 1995р. включно, на що отримала відповідь від 27.01.2015р. №330/02, у якій їй повідомлено, що переведення її на інший вид пенсії є недоцільним, оскільки розмір пенсії по інвалідності складає 1047,23 грн., а розмір пенсії по інвалідності за віком складатиме 949,00 грн. Для розрахунку пенсії врахована заробітна плата за період з 05.08.1988 року по 21.10.1991 року, а з 1 липня 2000 року за даними персоніфікованого обліку. Заробітна плата, відображена в архівній довідці від 02.09.2014 року №1/272 для обчислення пенсії не враховувалася, через наявність у ній помилки (а.с.239).

24.03.2015р. позивач повторно звернулася до УПФУ у Вижницькому районі із заявою про призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надала рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 04.03.2015р. по справі №713/224/15-ц за її заявою встановлено факт належності архівної довідки від 02.09.2014р. №1/272 (а.с.101-103).

03.04.2015р. Управління надало позивачу відповідь, оформлену листом №1/Ф-11, в якій повідомило їй, що розмір пенсії з урахуванням наданого рішення суду складає 1054,42 грн.; для перерахунку пенсії врахований період її роботи з 01.02.1989р. по 31.01.1994р. роботи (тобто 60 місяців). Додатково було повідомлено, що переведення з пенсії по інвалідності на вид пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком є недоцільним, оскільки розмір такої пенсії буде складати 949,00грн. та надано порівняльну таблицю в якій показано розрахунок пенсії, яку отримає позивач та здійснено розрахунок пенсії, яку вона отримувала б у випадку призначення їй пенсії за віком. Окрім того, зазначено, що у випадку надання згоди на отримання пенсії в меншому розмірі необхідно надати заяву встановленого зразка та письмове підтвердження свого бажання (а.с.243).

13.05.2015р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Чернівецькій області зі скаргою про те, що вона просила УПФУ в Вижницькому районі при обчислення її пенсії врахувати періоди роботи з 01.02.1990 року по 31.12.1990 року та 01.01.1991 року по 30.04.1995 року, тоді як останнім враховано період з 01.02.1989 року по 31.01.1994 року. Окрім того, при первинному призначенні пенсії їй до страхового стажу безпідставно не було враховано період роботи, зазначений в архівній довідці від 02.09.2014 р. №1/272, та обмежено її право на вибір виду пенсії. Також просила надати у письмовому вигляді розрахунок її пенсії відповідно до ч.1, 2 ст.33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та порівняльний розрахунок цих видів пенсії (а.с.104-106).

28.09.2015р. ОСОБА_1 подала до УПФУ у Вижницькому районі заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком та просила виключити із підрахунку заробітної плати період з 05.08.1988р. по 31.03.1990р. Однак листом від 09.10.2015р. №4507/02 їй було відмовлено в задоволенні заяви, оскільки розмір пенсії по 2 групі інвалідності внаслідок загального захворювання станом на 30.09.2015 року складає 1191,82грн., тоді як при проведенні перерахунку, розмір пенсії по інвалідності за віком становитиме лише 1074 грн.

Не погоджуючись з рішенням УПФУ у Вижницькому районі, прийнятими за наслідком розгляду її заяви, позивач оскаржила їх в судовому порядку.

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 24.04.2017р. у справі №713/344/16-а в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУПФУ в Чернівецькій області про скасування рішення, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовлено повністю (а.с.31-35).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. у вказаній справі постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 24.04.2017р. скасовано, позовні вимоги в частині скасування рішення УПФУ у Вижницькому районі від 09.08.2014р. про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності - залишено без розгляду, та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено (а.с.199-202).

Позивач, вважаючи, що відповідач позбавив її права на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, звернулася до суду з даним позовом.

Проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд робить наступні висновки.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч.1. ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

В силу ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили.

Відповідно до теорії процесуального права під преюдиціальністю розуміють обов`язковість для всіх судів, що розглядають справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які були встановлені раніше судовим рішенням, що набрало законної сили.

З матеріалів справи видно, що позивач не погоджується з призначенням їй пенсії за віком та вважає, що відповідач позбавив її права на отримання пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Поряд з цим, з матеріалів справи видно, що рішенням Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. у справі №713/344/16-а встановлено правомірність дій відповідача щодо призначення ОСОБА_1 пенсії, а також щодо визначення такого розміру, у зв`язку з чим в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

За таких обставин, суд вважає, що такі обставини є такими, що не можуть ставитись під сумнів в ході розгляду даної справи, а відтак не вбачає порушень прав позивача з боку відповідача у вказаній вище частині.

Разом з тим, позивач, у поданому позові, зокрема, просить суд зобов`язати орган Пенсійного фонду на підставі довідки МСЕК від 14.01.2019р. №197872, відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 та заяви від 21.11.2014р. разом з додатками (за вхідним №3313/06), видати їй довідку встановленого зразка про наявність страхового стажу станом на день призначення інвалідності ІІ групи вперше до досягнення 46 років 31.07.2014р.

З приводу такої вимоги суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже з наведених норм вбачається, що судова юрисдикція поширюється загалом на всі суспільні правовідносини, у яких виник спір. В свою чергу, неодмінною складовою таких правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині першій статті 5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).

Як вбачається з наведеного, до суду може бути оскаржене рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а судовому захисту підлягає порушене право позивача. Спосіб захисту обирається позивачем самостійно, проте обраний спосіб має забезпечити ефективний захист прав, свобод, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач, обґрунтовуючи наявність у нього порушеного права, вбачає таке порушення в тому, що відповідачем позбавлено її права на пенсію за інвалідністю в розмірі пенсії за віком та неправомірно здійснено розрахунок її стажу при призначенні пенсії, що вплинуло на її розмір. У зв`язку з цим, просить суд видати їй довідку встановленого зразка про наявність страхового стажу станом на день призначення інвалідності ІІ групи вперше до досягнення 46 років 31.07.2014р.

Однак, судом в ході розгляду справи не було встановлено будь-якого порушення права позивача з боку відповідача.

В силу ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом з тим, підстави для задоволення позову існують тоді, коди судом встановлено, що діями або бездіяльністю відповідача порушено права позивача.

Враховуючи відсутність такого порушеного права суд не вбачає підстав для обрання будь-якого належного способу його поновлення, в тому числі зобов`язання відповідача видати позивачу вище зазначену довідку.

За таких обставин, адміністративний позов в частині видачі позивачу довідки встановленого зразка про наявність страхового стажу станом на день призначення інвалідності ІІ групи вперше до досягнення 46 років 31.07.2014р. не підлягає задоволенню.

Крім того, з матеріалів справи видно, що позивач неодноразово зверталася до відповідача з заявами про видачу їй довідки встановленого зразка про наявність страхового стажу на підставі відомостей її трудової книжки, на які їй надавались відповіді з розрахунками її страхового стажу та обчислено з урахуванням такого стажу розмір пенсії, яку вона отримує, а також розмір, який може отримати при переході на інший вид пенсії (а.с.203-206).

З урахуванням наведених вище висновків також не підлягає задоволенню позовна вимога про видачу пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_1 із з зазначенням виду пенсії - пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що оформлення і видача посвідчень здійснюється відповідно до Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України 03.11.2017р. №26-1, яким не передбачено зазначення в пенсійному посвідченні виду пенсії «по інвалідності в розмірі пенсії за віком», оскільки даний вид пенсійної виплати не є окремим видом пенсії, а лише одним із видів розрахунку пенсії по інвалідності.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Враховуючи положення ч.5 ст.139 КАС України, а також відсутність в матеріалах справи документального підтвердження понесення судових витрат відповідачем, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, вул. Оренбурзька, 7А, м. Чернівці, 58022).

Суддя Кушнір В.О.