Рішення № 83798832, 25.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року м.Київ № 320/2817/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 № Ф-36695-55.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 № Ф-36695-55, відповідно до якої позивачеві необхідно сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8 965,00 грн.

Позивач не погоджується з діями контролюючого органу, оскільки зазначає, що є пенсіонером та належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Через канцелярію суду 05.07.2019 надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач з позовними вимогами не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

05 липня 2019 року на офіційну електронну адресу суду та 09.07.2019 засобами поштового зв`язку надійшли клопотання позивача про здійснення розгляду справи за його відсутності.

В судове засідання, що відбулося 09.07.2019 учасники справи не з`явилися, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.09.2000 зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець та з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (код КВЕД - 47.89).

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 є пенсіонером та згідно довідки Кагарлицього об`єднаного управління Пенсійного фонду Укаїни Київської області від 12.04.2019 № 5021/02 перебуває на обліку в зазначеному управлінні та отримує пенсію за віком з 05.04.2017.

08 квітня 2019 року позивач отримав вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 № Ф-36695-55, відповідно до якої необхідно сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8 965,00 грн.

Не погодившись із зазначеною вимогою позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України та отримав рішення про результати розгляду скарги від 22.05.2019 № 2340716/99-99-11-05-02-25, з якого вбачається, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 № Ф-36695-55 залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця - без задоволення.

Позивач не погоджується з діями контролюючого органу, оскільки зазначає, що є пенсіонером та належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2 та пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульоване Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449), п. 5 якої передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що особи, зазначені у п .п. 4 та 5-1 ч. 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе у випадках, коли: особа має статус пенсіонера за віком чи інваліда; отримує пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а.

Крім того, суд звертає увагу, що виняток із зазначеної категорії осіб складають фізичні особи-підприємці, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням наведених норм законодавства, суд зазначає, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах, є зокрема, укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, подання особою звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 регламентовано, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки, позивач є пенсіонером, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема пенсійним посвідченням та довідкою про перебування позивача на обліку в пенсійному органі, тому враховуючи наведені положення чинного законодавства України, він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є добровільним учасником у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8 965,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.03.2019 № Ф-36695-55 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо винесення податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 № Ф-36695-55.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція № 26869630-1 від 27.05.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22.03.2019 № Ф-36695-55 щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки в сумі 8 965,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.