Рішення № 83797981, 20.08.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/183/19

20 серпня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - Вишневського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) із позовною заявою, у якій просить визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.10.2017 по 30.10.2018 в сумі 267 550 грн. 72 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в жовтні 2017 року наказом №2467-о від 17.10.2017 його було звільнено з посади старшого оперуповноваженого з ОВС другого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області. У вересні 2018 року звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області про повернення йому зайво утриманих з його грошового забезпечення податків (військовий збір) та надіслав копії витягів з Наказів. 30 жовтня 2018 року Головне управління ДФС у Донецькій області провела всі не оспорюванні виплати заробітної плати, які йому належали у відповідності до статті 116 Кодексу законів про працю України з затримкою на один рік. Тому вважає, що відповідно до положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який розраховується відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 за період з дати звільнення по дату фактичного розрахунку. Зазначає, що сума середньомісячного заробітку, яку належить стягнути у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні складає 267550,72 грн. за період з 17.10.2017 по 30.10.2018. Звернувшись до відповідача із заявою про виплату йому середньомісячного заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, він одержав відмову. Вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Відповідач подав до суду 11.02.2019 відзив на позовну заяву (аркуш справи 40-45). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що ОСОБА_1 з 16.06.2017 по 19.10.2017 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області. В період проходження служби в Головного управління ДФС у Донецькій області до грошового забезпечення позивача не застосувалась пільга з оподаткування військовим збором, у зв`язку з тим, що не були виконанні вимоги Постанови №1161, а саме: до фінансового підрозділу не було надано копії витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення з 16.06.2017 та з 19.10.2017 про вибуття ОСОБА_1 зі складу сил, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичної операції. Вже після звільнення із Головного управління ДФС у Донецькій області, 26.09.2018 позивач надіслав до Головного управління ДФС у Донецькій області документи необхідні для застосування пільги з оподаткування військовим збором, які передбачені постановою №1161. З врахуванням додатково отриманих документів, в найближчу виплату заробітної плати ОСОБА_1 зроблено повернення утриманого військового збору з грошового забезпечення за час служби в Головному управлінні ДФС у Донецькій області з 16.06.2017 по 19.10.2017. Після отримання перерахунку військового збору ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України. Листом Головне управління ДФС у Донецькій області від 23.11.2018 №53405/10/05-99-05-02-31 ОСОБА_1 надано роз`яснення, що враховуючи положення постанови №1161, в день звільнення йому проведено виплату всіх сум, належних від Головного управління ДФС у Донецькій області. Таким чином, у позивача відсутні наявні підстави щодо заявлених позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив 13.02.2019 (аркуш справи 63).

Позивач в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 16.06.2017 по 17.10.2017 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного Управління ДФС у Донецькій області.

Позивач 17.09.2018 звернувся до відповідача із заявою щодо повернення утриманого військового збору та проведення перерахунку і виплати заробітної плати з врахуванням роботи надурочний час (аркуш справи 47- 48).

Відповідач листом від 22.10.2018 повідомив позивача, що з врахуванням додатково отриманих документів, в найближчу виплату заробітної плати (за жовтень 2018 року) ОСОБА_1 зроблено повернення утриманого військового збору з грошового забезпечення за час служби в Головному Управлінні ДФС у Донецькій області з 16.06.2017 по 19.10.2017 (аркуш справи 19-20).

Відповідач 30.10.2018 провів повернення утриманого військового збору з грошового забезпечення за час служби в Головному управлінні ДФС у Донецькій області з 16.06.2017 по 19.10.2017.

Після отримання перерахунку військового збору ОСОБА_1 09.11.2018 звернувся до Головного Управління ДФС у Донецькій області з заявою про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (аркуш справи 55).

Листом Головне управління ДФС у Донецькій області від 23.11.2018 №53405/10/05-99- 05-02-31 ОСОБА_1 надано роз`яснення, що враховуючи положення постанови №1161, в день звільнення йому проведено виплату всіх сум, належних від Головного Управління ДФС у Донецькій області (аркуш справи 56-57).

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення з ним повного розрахунку при звільненні протиправною та такою, що суперечать вимогам законів України та порушують його конституційні права, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч.2 ст.2 КАС України та наявність права у позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу (далі - ПКУ) об`єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5% є доходи, визначені статтею 163 зазначеного Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (пп. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу).

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям, зокрема, грошове забезпечення, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому звільняються від оподаткування збором доходи, що відповідно до розділу IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 зазначеного Кодексу.

Тимчасово, на період проведення АТО, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Нацгвардії України, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених згідно із законами України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді грошового забезпечення, отримані військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби (крім військовослужбовців строкової служби, у тому числі осіб, які проходять альтернативну службу у вигляді грошового забезпечення), такі доходи підлягають оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%.

Водночас тимчасово, на період проведення АТО, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Нацгвардії України, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО за умови підтвердження статусу зазначених осіб.

Відповідно до абзацу 1 постанови КМУ від 30.12.2015 №1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції» (далі - Постанова №1161) підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до абзацу 4 Постанови №1161, зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.

Суд зазначає, що спірним в даному позові є виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.10.2017 по 30.10.2018.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В даному випадку, незважаючи на те, що позивач на момент звільнення обіймав посаду яка відноситься до публічної служби, питання затримки в розрахунку в день звільнення врегульовано нормами загального трудового законодавства, а саме: Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу наведених норм випливає, що необхідною ознакою при вирішенні спору, є встановлення факту вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як випливає із матеріалів справи, в період проходження служби в Головному управлінні ДФС у Донецькій області до грошового забезпечення позивача не застосовувалась пільга з оподаткування військовим збором, у зв`язку цим, не були виконані вимоги Постанови №1161.

Проте, судом встановлено, що до фінансового підрозділу не було надано копії витягів із наказів першого заступника керівника Антитерорнстичного центру при Службі безпеки про залучення з 16.06.2017, та з 19.10.2017 про вибуття ОСОБА_1 зі складу сил, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, як це передбачено у Постанові №1161.

ОСОБА_1 після звільнення із Головного управління ДФС у Донецькій області, листом зі вхідним номером від 26.09.2018 №М/315 надіслав до Головного управління ДФС у Донецькій області документи необхідні для застосування пільги з оподаткування військовим збором, які передбачені постановою №1161 (аркуш справи 47-48).

За таких обставин суд вважає, що вини Головного управління ДФС у Донецькій області, щодо повернення утриманого військового збору з грошового забезпечення за час служби в Головному управлінні у Донецькій області, саме 30.10.2018, а не в день звільнення, немає.

Враховуючи наведене, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положення ст.139 КАС України, судових витрат у справі немає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.10.2017 по 30.10.2018 в сумі 267 550 грн. 72 коп., відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.