Ухвала суду № 8379698, 21.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-36473/06

Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі –ДПІ) та відкритого акціонерного товариства «Київський завод «Агромаш»(далі –ВАТ «Київський завод «Агромаш»)

на постанову господарського суду міста Києва від 11.09.2006

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006

у справі № 25/142-А

за позовом ВАТ «Київський завод «Агромаш»

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –не з’явились,

відповідача –Лісогор Т.М.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.10.2005 № 0001002202/1, від 14.03.2006 №0000952202/3, від 12.10.2005 №0000982202/1 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.03.2006 №0000982202/3.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.09.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006, позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.10.2005 №0001002202/1 в частині нарахування податкового зобов’язання у сумі 492635,55 грн. (у тому числі 178140 грн. за основним платежем та 357492,85грн. штрафних санкцій), а також податкове повідомлення-рішення від 14.03.2006 № 0000952202/3 в частині визначення податкового зобов’язання у сумі 183385,55 грн. (в тому числі 135142,70грн. основного платежу та 48242,85грн. штрафних санкцій). В решті позову відмовлено. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що:

майно, передане державою до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, є власністю такого товариства (а не власністю держави), а відтак належність Національній акціонерній компанії «Украгролізинг»(далі –НАК «Украгролізинг») 50% плюс одна акція у статутному фонді позивача не означає участь держави у ВАТ «Київський завод «Агромаш»;

штрафні санкції за порушення позивачем порядку ведення касових операцій було застосовано податковим органом у межах визначених законом повноважень.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Основним мотивом касаційної скарги зазначено, що у статуті НАК «Украгролізинг»закріплено належність 100% акцій цієї компанії державі, а тому частка цієї компанії у статутному фонді позивача є, по суті, часткою держави, яка підлягає врахуванню під час обчислення та перерахування позивачем до Державного бюджету України дивідендів у порядку підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

У касаційній скарзі ВАТ «Київський завод «Агромаш»просить змінити оскаржувану ухвалу Київського апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.03.2006 №000082202/3, посилаючись на прийняття податковим органом цього рішення на підставі підзаконного нормативно-правового акта, а не закону, тобто з порушенням приписів пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- на підставі відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №328-р до статутного фонду НАК "Украгролізинг" було передано 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція ВАТ "Київський завод "Агромаш";

- 21,51 % статутного фонду позивача належить державі в особі Фонду державного майна України;

- в ході проведеної ДПІ планової виїзної документальної перевірки на предмет дотримання ВАТ «Київський завод «Агромаш»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 по 01.04.2005, оформленої актом від 04.08.2005 №4160-23/30251744, було виявлено, зокрема:

факт несплати позивачем до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку, виходячи з розміру частки держави у статутному фонді цього товариства (яка, за висновком ДПІ, становить 71,51 %); наведене порушення стало підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 12.10.2005 № 0001002202/1, згідно з яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з платежу «частина прибутку (доходу), що вилучається»у сумі 579843грн., в тому числі 193281грн. за основним платежем та 386562грн. штрафних санкцій;

факт видачі підприємством з каси готівки під звіт без подання підтверджуючих документів на суму 22 464,69грн., у зв’язку з чим до ВАТ«Київський завод «Агромаш»було застосовано штрафні санкції у сумі 22465грн. за податковим повідомленням-рішенням від 12.10.2005 №0000982202/1; саме по собі вчинення цього правопорушення позивачем не заперечується;

- за наслідками оскарження позивачем зазначених актів індивідуальної дії в адміністративному порядку ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2006 № 0000952202/3 про визначення ВАТ «Київський завод «Агромаш»податкового зобов’язання з платежу «частина прибутку (доходу), що вилучається»у сумі 270593грн., в тому числі 193281грн. за основним платежем та 77312грн. штрафних санкцій, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.03.2006 №0000982202/3 у сумі 22365 грн.;

- за результатами господарської діяльності позивача його чистий прибуток у 2003-2004 роках склав 1801900 грн.

Відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Пунктом 2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 №405, визначено, що відрахування частини прибутку (доходу) провадяться господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Основним мотивом для часткового задоволення позову судами зазначено відокремленість майна НАК «Украгролізинг»від майна держави, що виключає можливість кваліфікації належної цій компанії частини статутного фонду позивача як частки держави. Однак такий висновок слід визнати передчасним з урахуванням такого.

Зі змісту пункту 7 статті 74 Господарського кодексу України випливає, що державне акціонерне товариство – це в минулому державне унітарне комерційне підприємство, перетворене у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство.

Так, згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 №354 «Про утворення Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" названу компанію було створено на базі ліквідованого державного лізингового підприємства "Украгролізинг".

У Статуті НАК «Украгролізинг», затвердженому названою постановою, зазначено, що:

Компанія є відкритим акціонерним товариством, володіє пакетом акцій, що належить державі, та майном підприємств, які входять до її складу, і провадить виробничо-фінансову діяльність (пункт 4.1);

Компанія здійснює права власника щодо акцій, інших цінних паперів та корпоративних прав, якими вона володіє (пункт 4.2);

Компанія є власником:

майна, переданого їй засновником у власність;

доходів, отриманих від власної господарської діяльності;

доходів від володіння акціями та іншими корпоративними правами, які належать Компанії;

іншого майна, набутого на законних підставах (пункт 6.2);

здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії (пункт 6.3);

майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування та (або) управління, не підлягає відчуженню. Користування та (або) управління майном Компанії здійснюється відповідно до законодавства (пункт 6.4).

Наведені статутні положення відповідають приписам статті 12 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом якої товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Таким чином, за наведеного випливає, що НАК «Украгролізинг»є власником не всього майна, переданого до її статутного фонду, оскільки поряд з володінням, користуванням та управлінням належним їй майном також здійснює користування та управління майном, яке є власністю держави, тобто закріпленим за цією компанією на праві господарського відання.

Відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було вичерпно з’ясувати правовий режим переданого НАК «Украгролізинг»майна –50 відсотків статутного фонду плюс одна акція ВАТ "Київський завод "Агромаш" –шляхом встановлення, зокрема, за яким саме правочином відбулася передача цієї частки позивача до НАК «Украгролізинг»та які у НАК «Украгролізинг»повноваження щодо розпорядження цим майном. Лише за результатами з’ясування цього питання можна зробити висновок про належність (або неналежність) зазначеної частки у статутному фонді ВАТ «Київський завод «Агромаш»державі та встановити розмір належних з позивача відрахувань частини прибутку до Державного бюджету України.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин оскаржувані судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.10.2005 №0001002202/1 в частині нарахування податкового зобов’язання у сумі 492635,55 грн. (у тому числі 178140 грн. за основним платежем та 357492,85грн. штрафних санкцій), а також податкового повідомлення-рішення від 14.03.2006 № 0000952202/3 в частині визначення податкового зобов’язання у сумі 183385,55 грн. (в тому числі 135142,70грн. основного платежу та 48242,85грн. штрафних санкцій) з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Водночас факт належності державі в особі Фонду державного майна України 21,51 % статутного фонду позивача учасниками спору не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відтак судові рішення в частині правомірності визначення позивачеві податкового зобов’язання у сумі 58 138,30 грн. за основним платежем та 29069,15грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2006 № 0000952202/3 є правильними.

Слід також погодитися і з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою про законність застосування до ВАТ «Київський завод «Агромаш»22365 грн. штрафних санкцій за порушення касової дисципліни. Адже, як вбачається з установлених судовими інстанціями фактичних даних, розмір накладених санкцій відповідає змісту та обсягу вчиненого позивачем порушення правил обігу готівки.

Статтею ж 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються, зокрема, нормативно-правовими актами органів державної влади, виданими у межах їх повноважень.

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» було прийнято відповідно до приписів пункту 74 статті 114 5 Конституції України від 20.04.1978, за яким Президент України ухвалює укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів.

Відтак посилання ВАТ «Київський завод «Агромаш»на перевищення податковим органом визначеної Законом компетенції під час прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.03.2006 №0000982202/3 є безпідставними.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                    

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Київський завод «Агромаш»залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва задовольнити частково.

3. Постанову господарського суду міста Києва від 11.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 у справі №25/142-А скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.10.2005 №0001002202/1 в частині нарахування податкового зобов’язання у сумі 492635,55 грн. (у тому числі 178140 грн. за основним платежем та 357492,85грн. штрафних санкцій), а також податкового повідомлення-рішення від 14.03.2006 № 0000952202/3 в частині визначення податкового зобов’язання у сумі 183385,55 грн. (в тому числі 135142,70грн. основного платежу та 48242,85грн. штрафних санкцій).

Справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. В решті постанову господарського суду міста Києва від 11.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 у справі №25/142-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна