Вирок № 83776491, 14.08.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2146/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.

з участю прокурора Солодкого С.Ю.

адвоката Гука Г.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018020100000564 від 30.05.2018 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Лісогорка, Кодимського району Одеської області, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1 , раніш судимого: 12.03.2003 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі; 17.09.2012 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.296 КК України до 3 місяців арешту; 31.10.2018 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст.162 КК України до 1 року обмеження волі

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 29.05.2018, біля 20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився у публічному місці, а саме на дитячому майданчику, який розташовано по вул. Грушевського в смт. Стрижавка Вінницького району, де в цей час перебували ОСОБА_2 зі своєю малолітньою дитиною - сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з малолітньою донькою ОСОБА_5 , які грали в ігри. Перебуваючи на дитячому майданчику, ОСОБА_1 підійшов до гірки, під якою сховалася малолітня ОСОБА_5 , та безпричинно, демонструючи явну неповагу до суспільства, яке виразилось у ігноруванні існуючих елементарних норм моралі та правил поведінки, схопив останню за руку та почав тягти в сторону. Побачивши це ОСОБА_2 підбігла до дитини та шляхом ривка забрала руку дитини з рук ОСОБА_1 та разом з дитиною попрямувала до металевого паркану, де обома руками підняла дитину та намагалася перенести її через паркан. ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, які виразились в явній неповазі до суспільства, з особливою зухвалістю, а саме показуючи свою зневагу до існуючих норм поведінки в суспільстві, протиставляючи себе іншим громадянам та супроводжуючи свої дії спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень, підійшов ззаду до ОСОБА_2 та наніс їй один удар кулаком руки у праву сторону голови, в результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді підапоневратичної гематоми правої тім`яно-скроневої та правої завушної (скроневої) ділянки голови, які, відповідно до висновку експерта № 771 від 25.06.2018 відносяться до легких тілесних ушкоджень та виникли від дії (удару) тупого предмету та відштовхнув ОСОБА_4 , яка підбігла до ОСОБА_2 захищаючи останню, в результаті чого остання впала на землю. В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом зі своїми дітьми вибігли за межі дитячого майданчику та втекли.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. Суду показав, що проживає у сестри в смт.Стрижавка, Вінницького району та області. 29.05.2018, він був на день народжені сестри та вжив велику кількість спиртного. Після цього він пішов до дитячого майданчику, та глядів там на дітей, які гралися. Він почав також гратися з дітьми, яких знав. На майданчику була присутня і ОСОБА_2 , яку він також до цього знав. Він грався з дитиною ОСОБА_5 , та взяв дівчинку за руку, щоб купити дитині цукерки, але на нього почали кричати, він розсердився і вдарив кулаком у голову ОСОБА_2 , яка забирала в нього дитину та штовхнув іншу жінку. У скоєному розкаявся, добровільно відшкодував шкоду потерпілій.

За згодою обвинуваченого, згідно ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім даних, що характеризують особу обвинуваченого, і при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумніву у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку обвинувачений буде позбавлений можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство).

Згідно ст.337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, сімейний та матеріальний стан обвинуваченого, а також те, що обвинувачений є раніш судимим, скоїв злочин у стані алкогольного сп`яніння, вину визнав, характеризується за місцем проживання позитивно.

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

При розгляді даного кримінального провадження, суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З урахуванням всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно обрати покарання в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України, у виді обмеження волі, з врахуванням попереднього вироку від 31.10.2018 року Вінницького районного суду Вінницької області за ч.1 ст.162 КК України, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Призначаючи ОСОБА_1 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обраний ОСОБА_1 змінити на особисте зобов`язання.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року 10 місяців обмеження волі.

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2018 року та остаточне покарання ОСОБА_1 визначити у вигляді 2 років обмеження волі.

В строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати строк перебування під вартою з моменту затримання - з 21.07.2019 року по 14.08.2019 року.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_1 змінити на особисте зобов`язання, звільнивши з під запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з залу суду.

Накласти на ОСОБА_1 відповідні зобов`язання:

1) прибувати за викликом до суду у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження.

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії запобіжного заходу до 12.10.2019 року.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженному та прокурору.

Суддя І.А. Ганкіна