Рішення № 8376099, 11.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2010 р. Справа № 16/174-08

вх. № 9435/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Головань В.І., довіреність №1887/01-31/03-101-13 від 28.05.2009 р.;

відповідача - Гарагуля В.А., довіреність №1-40/27-11 від 04.01.2010 р.;

розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" м. Харків

про стягнення 2826216,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь держави 2 826 216,17 грн. відшкодування шкоди, завданої самовільним заняттям земельних ділянок загальною площею 51,2910 га.

07.10.2009 р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив на позовну заяву в якому вказує, що ВАТ "Турбоатом" використовує земельні ділянки на підставі рішень органу місцевого самоврядування, за користування земельними ділянками відповідач щомісячно сплачує до місцевого бюджету земельний податок, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки дії відповідача не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельних ділянок та надав суду: завірені копії даних державного земельного кадастру, які підтверджують, що за Відкритим акціонерним товариством "Турбоатом"( надалі – Товариство) зареєстровані земельні ділянки, які знаходяться по пр. Московському, 199, 267 та по вул. Енергетичній, 1; завірені копії рішень виконавчого комітету Харківської міської ради про виділення відповідачу земельних ділянок, що є предметом спору; завірені копії платіжних доручень, що підтверджують факт повної сплати відповідачем земельного податку за 2009 рік, розрахованого із загальної площі зареєстрованих за відповідачем земельних ділянок.

16.12.2009 р. представник відповідача надав до матеріалів справи лист Харківського міського управління земельних ресурсів № 4587 від 04.11.2002 р., де зазначені рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких відповідачу були надані земельні ділянки.

Представник позивача у судовомузасіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, додаткових пояснень, доказів по справі не має.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позову, додаткових пояснень, доказів по справі не має.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно вивчивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

В період з 03 вересня 2007 року по 04 вересня 2007 року позивачем було проведено перевірку додержання відповідачем вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Земельного кодексу України та Водного кодексу України. За результатами вказаної перевірки позивачем було складено акт перевірки від 03-04.09.2007 р. за № 00516.

В акті зазначено, що документи, які посвідчують право власності або право користування Товариством земельними ділянками, на яких розташовано підприємство, у відповідача відсутні, що, на думку позивача, є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, забороняється.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

У зв’язку з цим позивач вважає, що дії відповідача щодо використання земельних ділянок без документів, що посвідчують право на них, є неправомірними; внаслідок самовільного користування земельними ділянками загальною площею 51, 2910 га державі відповідачем заподіяна шкода на суму 2826216 грн. 17 коп., яка розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р. «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу».

Причиною виникнення спору стало питання наявності заподіяння шкоди відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 2 826 216,17 грн.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

В той же час, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства» від 15.04.2008 р. № 271 – VI, який набрав чинності з 07.05.2008 р., внесені зміни до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» в частині уточнення терміна «самовільне зайняття земельної ділянки».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь – які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним.

Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин, тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки.

Отже, дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи наявність цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як «самовільне зайняття земельної ділянки».

Так, Відповідач користується земельними ділянками, на яких розташовано підприємство, на підставі:

- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 370 від 31.03.1948 р.

- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 232 від 30.03.1949 р.

- рішення № 359 виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 11.05.1949 р.

- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 556 від 23.06.1949 р.

- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 56 – ІІ від 03.02.1960 р.

- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 210 - 13 від 18.04.1961 р.

- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 158 - 16 від 27.06.1990 р.

Зазначений факт не заперечується і самим позивачем, в акті перевірки якого від 03-04.09.2007 р. за № 00516 в розділі 4 «Охорона та використання земельних ресурсів» встановлено, що в результаті перевірки відповідача в наявності є наступна документація: на промисловий майданчик «А» рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 370 від 31.03.1948 р. та № 56 – ІІ від 03.02.1960 р.; на промисловий майданчик «Б» рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 359 від 11.05.1949 р. та № 210 – 13 від 18.04.1961 р.; на промисловий майданчик «В» рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 158 - 16 від 27.06.1990 р. та № 43– 14 від 10.02.1971 р.

Згідно довідки Харківського міського управління земельних ресурсів від 04.11.2002р. №4587(т. 1 а.с. 147), ВАТ "Турбоатом" дійсно розміщується на трьох майданчиках у місті Харкові за такими адресами:

- пр-т Московський, 199 (майданчик "А" ВАТ "Турбоатом") – площа 11,9 га;

- пр-т Московський, 267 (майданчик "Б" ВАТ "Турбоатом") – площа 11,1 га;

- вул. Енергетична, 1 (майданчик "В" ВАТ "Турбоатом") – площа 28,5 га., зазначене не заперечується представниками сторін у судовому засіданні.

Зазначене у вищевказаній довідці також підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи документами, а саме: даними земельного державного кадастру (т. 1 а.с. 93-95) та відомостями про наявність документів на землю (т. 1 а.с. 90).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що земельні ділянки зазначені позивачем у Акті перевірки від 3-4.09.2007 №00516 та у позовній заяві є тими ж самими земельними ділянками, щодо яких виник спір у даній справі, а саме земельними ділянками розташованих за адресою:

- м. Харків, пр-т Московський, 199 (майданчик "А" ВАТ "Турбоатом") – площа 11,9 га;

- м. Харків, пр-т Московський, 267 (майданчик "Б" ВАТ "Турбоатом") – площа 11,1 га;

- м. Харків, вул. Енергетична, 1 (майданчик "В" ВАТ "Турбоатом") – площа 28,5 га,.

Також, в листі Харківського міського управління земельних ресурсів № 4587 від 04.11.2002 р., наданого представником відповідача в судовому засіданні 16 грудня 2009 року, встановлено, що Харківського міське управління земельних ресурсів підтверджує, що відповідач – ідентифікаційний код землекористувача 05762269 дійсно розміщується на трьох промислових майданчиках «А», «Б» і «В» і земельні ділянки під ці майданчики надані йому рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради, переліченими вище.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що розпочинаючи з 1934 року було здійснено численну кількість реорганізацій та перейменувань відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач використовує земельні ділянки на підставі рішень, прийнятих органом місцевого самоврядування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за користування земельними ділянками відповідач щомісячно до місцевого бюджету сплачує земельний податок.

Таким чином, зважаючи на наявність рішень виконавчого комітету Харківської міської ради, нарахування та сплату земельного податку за користування земельними ділянками, на яких розташовані об’єкти ВАТ «Турбоатом», дії відповідача не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельних ділянок, за яке згідно діючого законодавства України наступає відповідальність, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р.

У листі Державного комітету України по земельних ресурсах № 14-17-4/12991 від 11.11.2008 р. «Щодо застосування терміна «самовільне зайняття земельної ділянки», також зазначається, що користування земельними ділянками, які надані у власність чи користування рішеннями органів виконавчої влади або органів самоврядування, вже не може бути їх самовільним зайняттям і, відповідно, не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце фактичне використання земельних ділянок без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) про надання у користування земельними ділянками, отже дії ВАТ "Турбоатом" з використання спірних земельних ділянок, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа", відповідальність за що не передбачена.

Таким чином, суд констатує, що в даному випадку має місце використання відповідачем спірних земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а не їх самовільне зайняття.

Враховуючи, що судом встановлено, що ВАТ "Турбоатом" не здійснювало самовільного зайняття земельних ділянок, розташованих за адресою:

- м. Харків, пр-т Московський, 199 (майданчик "А" ВАТ "Турбоатом") – площа 11,9 га;

- м. Харків, пр-т Московський, 267 (майданчик "Б" ВАТ "Турбоатом") – площа 11,1 га;

- м. Харків, вул. Енергетична, 1 (майданчик "В" ВАТ "Турбоатом") – площа 28,5 га, позовні вимоги, щодо стягнення на користь держави відшкодування шкоди, завданої самовільним заняттям земельних ділянок у розмірі 2 826 216,17 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 43, 44 - 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2010 р.