Рішення № 83753240, 21.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1888/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_10 до Заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання прийняти рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_10 до Заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача Максіменко Анатолія Васильовича, Заступника начальника Головного управління - начальника управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області, що полягає у відмові повторного розгляду заяви громадянина Бангладеш ОСОБА_10 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно «Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» наказ МВС України №649 від 07.09.2011 року;

зобов’язати відповідача Максіменко Анатолія Васильовича, Заступника начальника Головного управління — начальник управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області, ухвалити рішення про прийняття або про відмову в прийнятті заяви громадянина Бангладеш ОСОБА_10 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно «Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» наказ МВС України №649 від 07.09.2011 року.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним.

Згідно ст. 17 Закону «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» Позивач, якому вперше вже було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, зазначених у пунктах 1 та 13 частини першої статті 1 цього Закону, у разі виникнення зазначених умов міг повторно звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

ОСОБА_10, громадянин республіки Бангладеш, повторно звернувся до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області з метою отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

25.03.2019 року позивач отримав лист від 25.03.2019 року номер 5100.5.2-4282/51.3-19 в якому зазначається, що його повторна заява до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області з метою отримання статусу біженця особи або особи, яка потребує додаткового захисту не відповідає вимогам звернення із повторною заявою передбаченою ст. 17 Закону Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Таким чином, позивач вважає бездіяльність начальника управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області Максіменко Анатолія Васильовича, що виникла після звернення ОСОБА_10 із заявою про отримання статусу біженця або особою, яка потребує додаткового захисту протиправною та такою, що порушує громадянські права позивача гарантовані міжнародним законодавством.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п’ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі та копію позову з додатками отримано представником відповідача 05.04.2019 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером ОДЕСА ЦОКК 6530005204217 (а/с. 25).

Ухвалою суду від 13.05.2019 року судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

24.05.2019 року ухвалою суду до участі у справі залучено другого відповідача - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

07.06.2019 року за вх. 20651/19 представником відповідача Головного управління ДМС України в Одеській області Білоконь Н.О. (за довіреністю) через канцелярію суду надано відзив на адміністративний позов та додаткові докази – матеріали особової справи ОСОБА_10.

Відзив обґрунтовано наступним.

Заяви осіб про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту розглядаються у відповідності до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

25.03.2019 року до Головного управління ДМС України надійшла заява- анкета про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від ОСОБА_10, проте вказана заява була написана від руки та українською мовою, з проханням розглянути заяву позивача про оформлення документів необхідних для вирішення питання про визнання біженцем на англійській мові та перекладом зазначеного документу з англійської на українську мову (друга заява являється додатком до першої заяви).

Звернення від 25.03.2019 не відповідає встановленому зразку заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 і 13 частини першої цієї статті.

Зразок заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 649 від 07.09.2011 року «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» (Додаток до Наказу № 38).

Крім того, особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту повинна особисто звернутись до територіального органу ДМС з заявою встановленого зразка, однак позивачем дана вимога дотримана не була.

Звернення розглянуто на підставі Закону України «Про звернення і громадян» та 25.03.2019 надано відповідь на порушені в листі питання.

Ухвалою суду від 19.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі №420/1888/19 та справу призначено до судового розгляду на 01.08.2019 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Бангладеш (місце народження - м. Сілхет) відповідно до офіційного перекладу паспорту Республіки Бангладеш тип R, код країни НОМЕР_1 (а/с. 185).

31.07.2018 року ОСОБА_10 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою №126 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а/с. 130-133).

31.07.2018 року позивач отримала Довідку про звернення за захистом в Україні. Термін дії Довідки до 31.08.2018 року.

16.08.2018 року Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області складено Висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у справі №2018OD0118, яким громадянину Республіки Бангладеш ОСОБА_10 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а/с. 170-175).

16.08.2018 року за підписом заступника начальника Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС в Одеській області Максименко А.В. видано наказ №156, яким громадянину Республіки Бангладеш ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а/с. 179).

16.08.20189 року Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС в Одеській області складено повідомлення №5/1-623 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а/с. 180-183).

Повідомлення №5/1-623 від 16.08.2018 року отримано позивачем 16.08.201, що підтверджується його особистим підписом.

23.08.2018 року ОСОБА_10 звернувся з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління ДМС України в Одеській області №156 від 16.08.2018 року та зобов'язання Головного управління ДМС України в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

04.10.2018 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду (суддя Стефанов С.О.) у справі №1540/4309/18 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_10 до Головного управління ДМС України в Одеській області.

01.11.2018 року ОСОБА_10 звернувся до П’ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року.

Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року Апеляційну скаргу ОСОБА_10 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року залишено без змін.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №1540/4309/18 набрало законної сили 27.11.2018 року.

В січні 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року та на постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року.

21.01.2019 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_10.

В березні 2019 року ОСОБА_10 звернувся до заступника начальника Головного управління ДМС України в Одеській області Максименко А.В. із заявою наступного змісту:

«Прошу розглянути мою заяву щодо оформлення документів необхідних для вирішення питання про визнання біженцем».

До заяви надано додаток: «Заявление», а саме: Application form for recognition as a refugee or a person who needs complementary protection від 22.03.2019 року без номера заяви, на англійській мові (ліва колонка заяви) та перекладом на російську мову (права колонка заяви) (а/с. 92-95).

25.03.2019 року листом-відповіддю №5100.5.2-4282/51.3-19 за підписом заступника начальника Головного управління-начальника управління А.В. Максименко, Головним управлінням ДМС України в Одеській області надано відповідь «Щодо звернення від 25.03.2019 року», в якій зазначено, що:

«Що обставини, повідомлені Вами у зверненні від 25.03.2019 року були у повному обсязі розглянути ДМС та судовими інстанціями, будь-які нововиявлені обставини, зазначені у пунктах 1 та 13 частини першої статті 1 Закону, відсутні. Таким чином, Ваше клопотання не відповідає вимогам звернення з повторною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбачених статтею 17 Закону» (а/с. 105-106).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб’єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об’єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.

Пункт 1 частини 1 статті 1, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Пункт 13 частини 1 статті 1, особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Частина 1 статті 7, оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Частина 1 статті 8, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Частина 4 статті 8, рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Частина 6 статті 8, рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Особа, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, зазначених у пунктах 1 та 13 частини першої статті 1 цього Закону, у разі виникнення зазначених умов може повторно звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (частина 1 статті 17 Закону).

Термін «біженець» означає особу, яка: внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 р., і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань (підпункт 2 пункту А Конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року (далі - Конвенція).

Частина 1 статті 5 Директиви 2011/95/EU від 13.12.2011 «Про стандарти для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту, єдиного статусу для біженців, або для осіб, які підпадають під додатковий захист, а також змісту цього захисту» зі змінами (далі - Директива): обґрунтовані побоювання зазнати переслідування або ризику постраждати від серйозної шкоди можуть ґрунтуватися на подіях, які сталися після виїзду заявника з країни походження.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб’єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.

В даній справі підставою виникнення спору, на думку позивача, слугували протиправні дії відповідача щодо відмови повторно розглянути заяву ОСОБА_10 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звертався 31.07.2018 року до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою №126 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Наказом №156 від 16.08.2019 року громадянину Республіки Бангладеш ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

Вказане рішення про відмову підтверджено рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №1540/4309/18 від 04.10.2018 року, яке набрало законної сили 27.11.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, у справі №1540/4309/18, судом встановлена правомірність рішення Головного управління ДМС України в Одеській області, яким ОСОБА_10 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а відтак підтверджена відсутність підстав для отримання такого статусу.

Відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України, особа, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, зазначених у пунктах 1 та 13 частини першої статті 1 цього Закону, у разі виникнення зазначених умов може повторно звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Стаття 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» регулює порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановленого зразка.

Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника (ч.1 ст. 7 Закону).

До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин (ч.7 ст. 7 Закону)

До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви (ч. 9 ст. 7 Закону).

З аналізу заяви ОСОБА_10, з якою позивач звернувся в березні 2019 року вбачається, що вона не відповідає встановленим вимога Закону з огляду на наступне:

По-перше: форма заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту встановлена у Додатку №38 до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 649 від 07.09.2011 року «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту».

По-друге: заява подається безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника, тобто до Головного управління ДМС України в Одеській області (Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС України в Одеській області).

Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів відповідно до п.1 Положення про Державну міграційну службу України затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №360 від 20.08.2014 року.

Пунктом 7 зазначеного Положення передбачено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

По-третє: відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 649 від 07.09.2011 року затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту».

Зокрема, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом: встановлює особу заявника; б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків; г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв’язку; ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні); е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (пункт 2.1. Наказу №649).

Заява подана позивачем у березні, оформлена в супереч вище зазначених вимог Закону.

Основний тест заяви – прохання розглянути заяву про оформлення документів необхідних для вирішення питання про визнання біженцем викладено українською мовою на аркуші паперу формату А4, підписано позивачем, але не зазначена дата заяви.

Проте, до вказаної заяви надано додаток – заяву: Application form for recognition as a refugee or a person who needs complementary protection від 22.03.2019 року, у якій на англійській мові (ліва колонка заяви) та перекладом на російську мову (права колонка заяви) викладено підстави через які позивач просить надати йому статус біженці (повторно).

Але, окрім зазначених підстав звернення, та певних викладених обставин, заява (Application form for recognition) не заповнена повністю, заповнені лише поля «Members, Family, Husband, Wife»; «Children under 18»; «Passport»; «Nationality»; «Country of Permanent Residence»; «Place of Residence of Ukraine».

Реєстраційний номер заяви повинен проставлятися уповноваженою особою яка реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, але вказаний номер відсутній.

Вказане свідчить, що позивач ОСОБА_10 не звертався до Головного управління ДМС України щодо повторного розгляду заяви про оформлення документів необхідних для вирішення питання про визнання біженцем як передбачено ст. 17 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Подана позивачем заява на ім’я заступника начальника Головного управління ДМС України в Одеській області Максименко А.В. розглянута Головним управління ДМС України в Одеській області на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Лист-відповідь №5100.5.2-4282/51.3-19 за підписом заступника начальника Головного управління-начальника управління А.В. Максименко «Щодо звернення від 25.03.2019 року», не є формою відмови у повторному розгляді заяви ОСОБА_10, оскільки, в ньому чітко зазначено, що клопотання позивача не відповідає вимогам звернення з повторною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбачених статтею 17 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Відтак, протиправна бездіяльність заступника начальника Головного управління - начальника управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області Максіменко А.В. щодо відмови у повторному розгляду заяви громадянина Бангладеш ОСОБА_10 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту взагалі не спостерігається, оскільки позивачем порушено порядок звернення.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а, провадження №К/9901/4844/18).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що надаючи позивачу відповідь на звернення від 25.03.2019 року відповідач діяв у межах дискреційних повноважень, відповідно, позовні вимоги ОСОБА_10 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2-9, 12, 14, 241, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_10 до Заступника начальника Головного управління – начальника управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання прийняти рішення – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_10 – адреса: АДРЕСА_1, телефон: (НОМЕР_2.

Заступник начальника Головного управління – начальник управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ДМС в Одеській області Максименко Анатолій Васильович адреса: АДРЕСА_2, телефон:НОМЕР_3, E-mail:oІНФОРМАЦІЯ_3Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області код ЄДРПОУ 37811384, адреса: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, телефон:(048)705-31-68, E-mail:od@dmsu.gov.ua.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.