Рішення № 83752343, 19.08.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1867/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Камінь-Каширське ОУПФУ, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання призначити та виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня подачі заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2019 році позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак, Камінь-Каширським ОУПФУ відмовлено у призначені позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв’язку з відсутністю доказів, які б підтверджували факт постійного проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993, що не дає права на застосування зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.

Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують її законні права та інтереси, оскільки вона в період з 26.08.1987 по 07.12.1992 постійно проживала на території населеного пункту (село Гірки, Любешівського району, Волинської області), яке згідно з розпорядженням КМУ від 22.08.1990 №378-р включено до Переліку радіоактивно забруднених населених пунктів внаслідок аварії на ЧАЕС і постановою КМУ від 23.07.1991 №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Вказаний період проживання в селі Гірки Любешівського району Волинської області частково підтверджуються довідкою Любешівської селищної ради від 14.03.2019 №419 (з 01.01.1986 по жовтень 1987 року) та відомостями господарських книг села Гірки Любешівського району (за 1986-1990 роки та за 1991-1995 роки), де є запис про позивача як тимчасово відсутню, зроблений в жовтні 1987 року, а відмітка як про таку, що зовсім вибула з домогосподарства, зроблена 07.12.1992.

З огляду на вказані обставини позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 прийнято дану справу до провадження та відкрито позовне провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Представник відповідача у відзиві на позов від 25.06.2019 №7624/06-39 (а.с.27-29) позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що згідно з наданих довідок період проживання позивача на територіях, які відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить менше ніж 3 роки, а тому у позивача відсутнє право на отримання пенсії із зниженням пенсійного віку.

Позивач не могла з жовтня 1987 року по 07.12.1992 постійно проживати у селі Гірки Любешівського району Волинської області, оскільки з записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що вона з 16.01.1988 по 16.04.1988 працювала учнем провідника вагонів Брестської вагонної дільниці, а з 17.04.1988 по 30.06.2005 року провідником вагонів Брестського відділення залізничної дороги. Крім того, період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення зазначений у довідці №419 від 14.03.2019, виданій Гірківським старостинським округом Любешівської селищної ради, не підтверджує проживання ОСОБА_1 жовтня 1987 року по 07.12.1992 у с. Гірки.

В трудовій книжці ОСОБА_1 у записах про період роботи на Брестській вагонній дільниці не зазначено, що позивач працювала позмінно, або вахтовим методом.

З огляду на вищевказане, права на зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та призначення пенсії за віком позивач не має.

Крім того, на момент звернення ОСОБА_1 із усним зверненням про призначення пенсії позивачу виповнилось 52 роки 11 місяців 2 дні.

Згідно приписів частини 2 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" максимально пенсійний вік може бути зменшений на 6 років. Отже, при зменшенні пенсійного віку 60 років на максимально допустиму кількість років зменшення пенсійного віку 6 років, пенсія зі зниженням пенсійного віку може бути призначена у 54 роки.

З вищевикладеного слідує, що навіть за наявності підстав для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років згідно частини 2 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 було б відмовлено, оскільки остання не досягла віку з якого може бути призначена пенсія.

З наведених підстав, просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 08.08.2008 Волинською обласною державною адміністрацією, є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с.9), та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-XII для осіб, які постійно проживають або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони постійно проживали на день аварії або на 01.01.1993 в зоні добровільного відселення не менше трьох років.

В травні 2019 року позивач звернулася до Камінь-Каширського ОУПФУ про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-XII, надавши при цьому наступні документи: посвідчення потерпілої від ЧАЕС (категорія 3) серії НОМЕР_1, видане 08.08.2008 Волинською обласною державною адміністрацією; довідку №419 від 14.03.2019 видану Гірківським старостинським округом Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області та трудову книжку НОМЕР_2 від 04.08.1985 (а.с.9-11).

Листом від 16.05.2019 №3230/05-30 відповідач повідомив позивача, що при прийнятті документів для призначення пенсії відповідно поданого посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 08.08.2008 Волинською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії. Довідкою №419 від 14.03.2019, виданою Гірківським старостинським округом Любешівської селищної ради підтверджено факт проживання ОСОБА_1 в с. Гірки, віднесеному до 3 зони (зони гарантованого добровільного відселення), з часу аварії на ЧАЕС по жовтень 1987 року та з 14.03.2006 по даний час.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 04.08.1985 на час аварії на ЧАЕС і по 25 серпня 1987 року ОСОБА_1 працювала на Любешівському комбінаті побутового обслуговування (архівна довідка №23/13-20 від 30.01.2019), з 16.01.1988 по 16.04.1988 - учнем провідника вагонів Брестської вагонної дільниці та з 17.04.1988 по 30.06.2005 провідником вагонів Брестського відділення залізничної дороги.

Частиною 2 статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Згідно наданих документів ОСОБА_1 проживала чи працювала в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років, що не дає права на застосування зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись з відмовою відповідача ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 49 Закону Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991 (далі –Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Зокрема, право на пенсію за віком, особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини другої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п’ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Село Гірки Любешівського району Волинської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” від 23.07.1991 №106 відносилося до зони гарантованого добровільного відселення.

Разом з тим, твердження позивача, що з жовтня 1987 року по 07.12.1992 вона постійно проживала у селі Гірки Любешівського району Волинської області не підтверджується матеріалами справи з огляду на наступне.

Як слідує із довідки №419 від 14.03.2019 виданої Гірківським старостинським округом Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована в с. Гірки з 01.01.1986 по жовтень 1987 року та з 14.03.2006 по даний час (а.с.11).

Факт проживання позивача в с. Гірки з 01.01.1986 по жовтень 1987 року підтверджується також копією по господарської книги с. Гірки Любешівського району (за 1986-1990 роки), де зроблено запис, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала за вказаною адресою з 1986 та вибула в жовтні 1987 року на роботу (а.с.13).

З записів у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 04.08.1985 вбачається, що вона з 16.01.1988 по 16.04.1988 працювала учнем провідника вагонів Брестської вагонної дільниці, а з 17.04.1988 по 30.06.2005 року провідником вагонів Брестського відділення залізничної дороги, що не дає можливості суду підтвердити факт постійного проживання у селі Гірки.

У трудовій книжці ОСОБА_1 у записах про період роботи на Брестській вагонній дільниці не зазначено, що позивач працювала позмінно, або вахтовим методом.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що вона в період з 26.08.1987 по 07.12.1992 постійно проживала на території населеного пункту, оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, у наданій до суду копії погосподарської книги села Гірки Любешівського району (за 1991-1995 роки), на яку посилається позивач, відсутні відомості про проживання громадянки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Гірки Любешівського району за вищевказаний період (не зазначено прізвища, та по-батькові особи, рік народження вказаний 15.07.66 (в той час як позивач ІНФОРМАЦІЯ_2) (а.с.12).

Таким чином, з наданих позивачем документів слідує, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживала на території гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки.

Зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 2 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.

Відтак, права на зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та призначення пенсії за віком позивач не має.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що на момент звернення ОСОБА_1 (травень 2019 року) до відповідача із усним зверненням про призначення пенсії їй виповнилось 52 роки 11 місяців 2 дні.

Згідно приписів частини 2 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" максимально пенсійний вік може бути зменшений на 6 років. Отже, при зменшенні пенсійного віку 60 років на максимально допустиму кількість років зменшення пенсійного віку 6 років, пенсія зі зниженням пенсійного віку може бути призначена у 54 роки.

З вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 навіть за наявності підстав для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно частини 2 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 6 років, у призначенні пенсії за віком було б відмовлено, оскільки остання не досягла віку з якого може бути призначена пенсія.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів суду належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Т.М. Димарчук