Рішення № 83752306, 20.08.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.2019

Справа № 920/707/19

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/707/19

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601),

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004),

про стягнення 99 524 грн. 32 коп. заборгованості відповідно до договору постачання природного газу № 5141/1617-РО-29, укладеного між сторонами 30.09.2016,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 99 524 грн. 32 коп., в тому числі 71 449 грн. 85 коп. заборгованості за природний газ, поставлений відповідно до договору постачання природного газу № 5141/1617-РО-29, укладеного між сторонами 30.09.2016, 4 860 грн. 98 коп. пені, 4 469 грн. 71 коп. 3% річних, 18 743 грн. 78 коп. інфляційного збільшення суми боргу, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.07.2018 відкрите провадження у справі № 920/707/19, відповідачу наданий п’ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

01.08.2019 відповідач подав відзив (вх. № 6285 від 01.08.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що сума заборгованості за спожитий природний газ у розрахунковому періоді, а також періоди, за які розраховуються штрафні санкції та нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України мають визначатись на підставі первинних документів, що підтверджують факти здійснення оплати поставленого за договором № 5141/1617-РО-29 від 30.09.2016 природного газу. Поданий позивачем документ під назвою «Операції по Договору № 5141/1617-РО-29, Предприятие «Сумське НВО ПАТ», с 01-01-2016 по 30-04-2019, валюта Гривня України» є зведеним обліковим документом, який складається з метою контролю та впорядкування оброблення даних, і не підтверджує факту здійснення господарських операцій. На думку відповідача, належними доказами, що підтверджують факти оплати ПАТ «Сумське НВО» спожитого за договором № 5141/1617-РО-29 від 30.09.2016 природного газу, є банківські виписки з особового рахунку позивача, що підтверджують виконані за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту у відповідності до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджена Постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року N 75. У зв’язку з викладеним, відповідач вважає недоведеними позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 5141/1617-РО-29 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2016, позивач зобов’язується поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а останній, в свою чергу, - оплатити його на умовах передбачених договором.

Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності (п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 12.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017).

Згідно з п. 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 85958 грн 18 коп.

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання”; в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. договору – в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 71449 грн. 85 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем та отримання відповідачем природного газу на загальну суму 85958 грн. 18 коп. підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року.

Матеріалами справи, зокрема банківськими виписками з рахунку позивача за 23.05.2017, 27.04.2017, 06.04.2017, 06.03.2017, 12.12.2016, а також документом зведеного бухгалтерського обліку за період з 01.01.2016 по 30.04.2019, підтверджується факт оплати відповідачем поставленого за договором природного газу в сумі 14 508 грн 33 коп.

Таким чином, наявність заборгованості за поставлений природний газ в сумі 71449 грн. 85 коп. підтверджується належними та допустимими доказами, а твердження відповідача про недоведеність позивачем заборгованості суд вважає безпідставними.

Відповідач не розрахувався за природний газ у повному обсязі та своєчасно, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Доказів сплати боргу в сумі 71449 грн. 85 коп. чи обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідач не подав.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого природного газу, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 71 449 грн. 85 коп. заборгованості за природний газ, поставлений відповідно до договору постачання природного газу № 5141/1617-РО-29, укладеного між сторонами 30.09.2016

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 4469 грн. 71 коп. та інфляційні збитки в сумі 18743 грн 78 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за жовтень - грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем часткових оплат.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16).

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.

Таким чином, індексація суми грошових вимог кредитора з врахуванням індексу інфляції попереднього місяця на індекс інфляції наступного місяця не відповідає рекомендаціям Верховного Суду України.

Перевіривши обставини, пов’язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у жовтні-грудні 2016 року, січні-квітні 2017 року, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 469 грн. 71 коп., інфляційного збільшення суми боргу в сумі 18630 грн 68 коп., в тому числі 818 грн 73 коп., нарахованого за прострочення оплати природного газу, поставленого у листопаді 2016 року.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 113 грн 10 коп. інфляційних втрат нарахованих позивачем за прострочення оплати природного газу, поставленого у листопаді 2016 року, суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами договору не містять інших положень щодо строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17 і від 22.11.2018 у справі № 903/962/17.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 4860 грн 98 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за жовтень - грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року.

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З урахуванням строку розрахунків, визначеного сторонами у договорі, прострочення оплати поставленого природного газу починається з 26 числа кожного місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З розрахунку позивача судом встановлено, що пеня за прострочення оплати природного газу, поставленого у листопаді 2016 року нарахована за період з 27.12.2016 по 26.06.2017, тобто з перевищенням визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку на один день; пеня за прострочення оплати природного газу, поставленого у січні 2017 року нарахована за період з 28.02.2017 по 27.08.2017, тобто з перевищенням визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку на два дні; пеня за прострочення оплати природного газу, поставленого у лютому 2017 року нарахована за період з 28.03.2017 по 27.09.2017, тобто з перевищенням визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку на два дні.

Перевіривши обставини, пов’язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у жовтні-грудні 2016 року, січні-квітні 2017 року, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4836 грн. 66 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 24 грн 32 коп. пені, суд відмовляє за їх необґрунтованістю, оскільки пеня нарахована поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку.

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019.

Відповідно до п. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 71 449 грн. 85 коп. заборгованості за природний газ, 4 836 грн. 66 коп. пені, 4 469 грн. 71 коп. 3% річних, 18630 грн 68 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.08.2019.

Суддя

Є.А. Жерьобкіна