Рішення № 83751644, 15.08.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/125/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2019 Справа № 908/1557/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Балтік Медікал” (01030 м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 41282570)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Карнаух Леоніда Петровича (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

про стягнення 34 569 грн. 87 коп.

за участю

представника позивача: Ємець А.Ю., ордер ЗП № 080694 від 17.07.2019

представник відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

21.06.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Балтік Медікал” про стягнення з Фізичної особи-підприємця Карнаух Леоніда Петровича 27 960 грн. 07 коп. основного боргу, 1 193 грн. 97 коп. інфляційних витрат, 418 грн. 25 коп. 3 % річних, 4 997 грн. 58 коп. пені.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1557/19 та визначено до розгляду судді Дроздової С.С.

Ухвалою суду від 01.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1557/19, присвоєно справі номер провадження 27/125/19 розгляд справи по суті призначено на 18.07.2019.

Справа № 908/1557/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.07.2019 розгляд справи відкладався на 15.08.2019, відповідно до ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 15.08.2019 справу розглянуто судом, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог від 23.07.2019

(вх. № 08-08/15877 від 02.08.2019) щодо визначення окремо сум заборгованості за договором, пені, інфляційного збільшення та 3 % річних. Просить суд стягнути з відповідача 27 960 грн. 07 коп. основного боргу, 1 193 грн. 97 коп. інфляційних витрат, 418 грн. 25 коп. 3 % річних, 4 997 грн. 58 коп. пені.

Заява позивача прийнята судом.

Відповідач у судове засідання двічі не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.07.2019, яка не отримана відповідачем та повернулася на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1557/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

22.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Балтік Медікал” (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Карнаух Леонідом Петровичем (покупець) укладено договір поставки № П-27/09/2017.

Відповідно п. 1.1 договору предметом поставки за цим договором є вироби медичного призначення, найменування, кількість ціна та асортимент яких визначаються видатковими накладними Постачальника і які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 1.3 договору, даний договір укладений з двостороннім волевиявленням сторін.

Відповідно до п. 3.3 договору, передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

Пунктом 3.3.1 договору визначено, що дата, вказана покупцем у видатковій накладній, є датою виконання поставки товару постачальником (датою прийняття товару покупцем, датою переходу права власності та ризиків).

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було здійснено поставки товару, що підтверджується видатковими накладними (копії яких додано до позовної заяви):

№ ВФ-0000099 від 06.10.2017 р. - на суму 4 142,46 грн.;

№ ВФ-0000100 від 06.10.2017 р. – на суму 3 300,25 грн.;

№ ВФ-0000101 від 06.10.2017 р.- на суму 11 425,03 грн.;

№ ВФ-0000312 від 24.10.2017 р. - на суму 9 520,86 грн.;

№ ВФ-0000489 від 22.11.2017 р. - на суму 4 217,54 грн.;

№ ВФ-0000490 від 22.11.2017 р. - на суму 32 915,98 грн.;

№ ВФ-0000180 від 05.02.2018 р. - на суму 2 094,59 грн.;

№ ВФ-0000658 від 28.03.2018 р. - на суму 2 094,60 грн.;

№ ВФ-0001197 від 14.05.2018 р.- на суму 3 141,88 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу вартість поставленого за цим договором товару не пізніше 10 числа кожного місця, відповідно до звіту про реалізацію, який надається відповідачем до 5 числа кожного місяця, що слідує за звітним.

Згідно із п. 7.3 договору в будь-якому випадку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу повну вартість поставленого товару не пізніше 120 днів з дати його поставки або повернути нереалізований товар.

Відповідач за вищевказаними видатковими накладними товар отримав, але з позивачем розрахувався лише частково, що підтверджується платіжними

дорученнями № 1011 від 03.11.2017, № 1017 від 15.11.2017, № 1041 від 22.12.2017, № 1059 від 26.01.2018, № 1062 від 05.02.2018, № 1066 від 12.02.2018, № 1098 від 27.03.2018, № 1131 від 21.05.2018, № 1132 від 23.05.2018 та видатковою накладною на повернення частини товару № 1 від 17.04.2018 р. на суму 1 797 грн. 60 коп.

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків станом на 23.05.2018, який узгоджений та підписаний обома сторонами, та відповідно до якого заборгованість відповідача на користь позивача складає 47 654 грн. 36 коп.

Сума боргу в розмірі 47 654 грн. 36 коп. після підписання сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків була частково зменшена у зв'язку з: поверненням частини нереалізованого товару назад позивачу, всього на суму 4 690 грн. 08 коп., що підтверджується видатковою накладної (з повернення) № 2 від 31.10.2018; та частковою оплатою відповідача за поставлений ТОВ «Балтік Медікал» товар, що підтверджується копіями платіжних доручень на загальну суму 15 004 грн. 21 коп.:

№ 1134 від 04.06.2018 р. - на суму 1544,78 грн.;

№ 1146 від 18.06.2018 р. – на суму 1047,29 грн.;

№ 1169 від 01.08.2018 р. - на суму 1500,00 грн.;

№ 1186 від 30.08.2018 р. - на суму 600,00 грн.;

№ 1191 від 17.09.2018 р. – на суму 1500,00 грн.;

№ 1203 від 25.09.2018 р. – на суму 2150,00 грн.;

№ 1213 від 16.10.2018 р. – на суму 1800,00 грн.;

№ 1225 від 24.10.2018 р. - нас суму 2100,00 грн.;

№ 1227 від 29.10.2018 р. - на суму 1700,00 грн.;

№ 1326 від 18.03.2019 р. – на суму 1000,00 грн.

Враховую вартість поверненої частити товару в розмірі 4 690 грн. 08 коп., а також загальної суми по частковій оплаті в розмірі 15 004 грн. 21 коп., сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 27 960 грн. 07 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На день розгляду справи у господарському суді, відповідач не здійснив оплату заборгованості в розмірі 27 960 грн. 07 коп.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за договором поставки № П-27/09/2017 від 22.09.2017 в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов’язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі за товар.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, не заперечив проти позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з 27 960 грн. 07 коп. основного боргу.

За неналежне виконання відповідачем умов договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 193 грн. 97 коп. інфляційних витрат, 418 грн. 25 коп. 3 % річних та 4 997 грн. 58 коп. пені.

Згідно п. 8.2 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості (невиконаного зобов'язання), за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені за допомогою за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимоги в сумі 4 997 грн. 58 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні витрати.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання та інфляційні витрати..

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 3% річних у сумі 418 грн. 25 коп. та інфляційних витрат в розмірі 1 193 грн. 97 коп. судом задовольняється.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Балтік Медікал” обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

За наведених обставин, судовий збір в розмірі 1 921 грн. 00 коп., в порядку ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Балтік Медікал, м. Київ до Фізичної особи-підприємця Карнаух Леоніда Петровича, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карнаух Леоніда Петровича (69091 м. Запоріжжя, вул. Кутузова, буд. 65, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Балтік Медікал” (01030 м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 41282570) 27 960 (двадцять сім тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 07 коп. основного боргу, 1 193 (одна тисяча сто дев’яносто три) грн. 97 коп. інфляційних витрат, 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 25 коп. 3 % річних, 4 997 (чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 58 коп. пені, 1 921 (одну тисячу дев’ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 21.08.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова