Рішення № 8375138, 11.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10                                                                                           Справа№ 25/13

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект” (м.Львів)

до відповідача:Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 61 247,01 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Рісна Ю.Б.-представник, довіреність від 15.12.2008 року

від відповідача :Прокурат М.Д.-представник, довіреність від 15.02.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект” (м.Львів) до Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 61 247,01 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.01.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.01.2010 року. Ухвалою від 29.01.2010 року розгляд справи відкладено до 05.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 05.02.2010 року розгляд справи відкладено до 17.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 17.02.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23.02.2010 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі. Ухвалою від 23.02.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 01.03.2010 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі. Ухвалою від 01.03.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.03.2010 року, за клопотанням відповідача. Ухвалою від 09.03.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.2010 року, для надання доказів по справі за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.01.2010 року, про відкладення від 29.01.2010 року, від 05.02.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

01.03.2010 року за вх.№4101 позивач надав пояснення по справі, в якому просить суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 61 247,01 грн задоволити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

09.03.2010 року за вх.№4658 позивач подав додаткове пояснення по справі.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.01.2010 року, про відкладення від 29.01.2010 року, від 05.02.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

08.02.2010 року за вх.№2541 відповідач подав відзив на позов.

08.02.2010 року за вх.№2342 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

16.02.2010 року за вх.№3079 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

23.02.2010 року за вх.№3655 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення боргу в розмірі 35 000,00 грн., а також нараховане на цю суму держмито, визнає суму заборгованості в розмірі 26 247,01 грн., та просить суд відстрочити виконання рішення на три місяці.

01.03.2010 року за вх.№4100 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву по справі №25/13.

09.03.2010 року за вх.№4655 відповідач надав пояснення по справі.

11.03.2010 року за вх.№4900 відповідач подав клопотання, згідно якого визнає борг в розмірі 61 247,01 грн. та просить суд відстрочити виконання рішення на три місяці.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.03.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

03.04.2006 року між Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств “Авіокон проект” (надалі –позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (надалі –відповідач) укладено контракт №403 субпідряду на будівництво школи у смт.Н.Калинів Самбірського р-ну, Львівської області (надалі –договір).

Відповідно до п.1.1 договору, позивач виконує власними силами роботи: сантехнічні, електромонтажні по влаштуванню силових мереж, електроосвітлення та заземлення, комплектації електрообладнанням, на будівництві школи в смт.Н.Калинів, Самбірського району, Львівської області, здає в назаначені п.2.1 договору терміни виконані роботи генпідряднику і усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об”єкта недоробки, які виникли внаслідок неякісного виконання робіт або застосування неякісних матеріалів і виробів.

Відповідно до розділу ІІІ договору, генпідрядник зобов”язується забезпечувати безперервне функціонування будівництва, прийняти від субпідрядника по акту закінчені електромонтажні роботи та здійснити остаточні розрахунки після здачі об”єкту, забезпечує збереження матеріалів і обладнання субпідряднику на об”єкті.

Згідно п.5.1 договору, генпідрядник до початку робіт перераховує аванс в розмірі, зазначеному в рахунку виставленому субпідряднику на придбання обладнання та матеріалів.

Згідно п.5.2 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником на основі акту прийому виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки форми КБ-3 перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника.

Протягом грудня 2006 року –грудня 2007 року позивачем на користь відповідача виконано роботи на загальну суму 93109,20 грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідач провів лише часткову оплату виконах робіт в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до п.2.7 договору, субпідрядник оплачує генпідряднику вартість наданих генпідрядних послуг в розмірі 2% від вартості виконаних робіт, тобто 1 862,19 грн.

28.12.2009 року, за твердженням позивача, відповідач отримав вимогу позивача про погашення заборгованості. 04.01.2010 року позивач отримав відповідь на вимогу, згідно якої відповідач не визнає повної суми заборгованості, мотивує це тим, що він 08.12.2006 року здійснив оплату, згідно платіжного доручення №903 від 08.12.2006 року на суму 35 000,00 грн., яка була здійснена по договору №117/04 від 26.10.2006 року, а не по договору №403 від 03.04.2006 року.

Підсумовуючи вищенаведене, на думку позивача, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 61 247,01 грн.

11.03.2010 року за вх.№4900 відповідач подав клопотання, згідно якого визнає борг в розмірі 61 247,01 грн. та просить суд відстрочити виконання рішення на три місяці.

Отже, на момент звернення з позовом заборгованість відповідача становить 61 247,01 грн.

В судовому засіданні відповідач 11.03.2010 року суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 11.03.2010 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект” (м.Львів) до Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 61 247,01 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №8084 від 05.01.2010 року на суму 612,48 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №8085 від 05.01.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівське будівельне управління” (79000, м.Львів, вул.Творча,11; код ЄДРПОУ 24298352, р/р 26008301410428 в ФЛЦВ АК ПІВ м.Львів, МФО 325633, інд. № 2429833513076) на користь Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств “Авіокон проект” (79035, м.Львів, вул.Січинського,7; р/р 26001012512 в ПЛФ “Кредит-Банк” м.Львів, МФО 325365, код ЄДРПОУ 23958467, інд.№ 239584613049) –борг у сумі 61 247 (шістдесят одна тисяча двісті сорок сім) грн. 01 коп., 612 (шістсот дванадцять) грн. 48 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відтермінувати виконання судового рішення по справі №25/13 на 2 (два) місяці, стягнення заборгованості в сумі 61 247 (шістдесят одна тисяча двісті сорок сім) грн. 01 коп. здійснити відповідно з 11 травня 2010 року.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя