Рішення № 8375136, 09.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.10                                                                                           Справа№ 25/39

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Малого приватного підприємства “Мар”яна” (м.Дрогобич)

до відповідача:Дочірнього підприємства Будівельне управління №41 Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” (м.Дрогобич)

про :стягнення заборгованості в сумі 52 249,72 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:Чорнейко О.І.-представник, довіреність №1

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Малого приватного підприємства “Мар”яна” (м.Дрогобич) до Дочірнього підприємства Будівельне управління №41 Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” (м.Дрогобич) про стягнення заборгованості в сумі 52 249,72 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.02.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 01.03.2010 року. Ухвалою від 01.03.2010 року розгляд справи відкладено до 09.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.02.2010 року, про відкладення від 01.03.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 09.03.2010 року позивач представив суду акт звірки взаєморозрахунків на суму 43 353,96 грн станом на 03.03.2010 року.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.02.2010 року, про відкладення від 01.03.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується записами під №5 та №4 в реєстрі вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області від 25.02.2010 року та 02.03.2010 року відповідно, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.03.2010 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

03.01.2008 року між Малим приватним підприємством “Мар”яна” (надалі –позивач) та Дочірнім підприємством Будівельне управління №41 Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” (надалі- відповідач) укладено угоду №5 купівлі-продажу (надалі –договір).

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов”язується поставити товар: будівельні та інші матеріали, згідно замовлення покупця.

Відповідно до п.2.1 договору, сторони погодили ціну по даному договору, що становить 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп., а п.2.2 договору передбачено, шо ціна товару береться до оплати, згідно накладних або рахунків. Згідно п.3.2 договору, розрахунок проводиться покупцем протягом десяти днів з дня поставки товару.

Згідно п.1.3 договору, поставка товару здійснюється в термін і в кількості, згідно заявки покупця.

На виконання умов вказаного договору та на підставі видаткових накладних, позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 71 043,82 грн.

Відповідно до видаткової накладної №-002 від 16.01.2008 року позивач надав відповідачу товар на суму 4 500,00 грн., згідно видаткової накладної №-0003 від 21.02.2008 року позивач здійснив одноразову поставку товару для відповідача на суму 584,40 грн.

За твердженням позивача, відповідач здійснив оплату по вищевказаних накладних на суму 6 390,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №-0006 від 21.02.2008 року позивач здійснив одноразову поставку товару на суму 1 875,46 грн., а відповідач здійснив оплату –6 959,86 грн.

Відповідно до видаткової накладної №-0013 від 23.09.2008 року позивачем поставлено товар на суму 22 896,46 грн.

На підставі видаткових накладних №-0018 від 30.10.2008 року, №-0022 та №-0023 від 28.11.2008 року позивачем було надано відповідачу товар на суму 16 988,40 грн., 18 354,60 грн. та 2 280,96 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату по вищевказаних накладних на суму 17 490,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №-001 від 05.01.2009 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 3 564,00 грн.

Таким чином, за підрахунком позивача, заборгованість відповідача перед Малим приватним підприємством “Мар”яна” по договору становить 40 203,96 грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні нарахування та 3% річних на підставі ст.625 ЦК україни, що становить 10 449,62 грн. та 1 596,14 грн.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 52 249,72 грн.

В судовому засіданні 09.03.2010 року позивач представив суду акт звірки взаєморозрахунків на суму 43 353,96 грн станом на 03.03.2010 року.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема –сплата неустойки (пеня, штраф).

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Малого приватного підприємства “Мар”яна” (м.Дрогобич) до Дочірнього підприємства Будівельне управління №41 Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” (м.Дрогобич) про стягнення заборгованості в сумі 52 249,72 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №1 від 10.02.2010 року на суму 522,50 грн. про сплату державного мита та №2 від 10.02.2010 року на суму 236,00грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства Будівельне управління №41 Відкритого акціонерного товариства “Прикарпатбуд” (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Фабрична,61; код ЄДРПОУ 30084891, п/р 26000200038001 в Дрогобицькій філії КБ “Надра”, МФО 325978) на користь Малого приватного підприємства “Мар”яна” (82100, львівська область, м.Дрогобич, вул.В.Великого,42/4, код ЄДРПОУ 20790562, п/р 26007329810709 в ВАТ “Кредобанк” м.Дрогобич, МФО 325202) – 52 249 (п”ятдесят дві тисячі двісті сорок дев”ять) грн. 72 коп. –боргу, 522 (п”ятсот двадцять дві) грн. 49 коп. –сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя