Рішення № 8375043, 02.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.10                                                                                           Справа№ 32/28

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медокс”, м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Доната”, м.Львів.

Про стягнення 9 904,25 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Єлісєєва О.М. –директор (протокол зборів учасників товариства № 4 від 15.06.2007р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Медокс”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Доната”, м.Львів про стягнення 9 904,25 грн. з яких 9 408,38 грн. основний борг, 495,87 грн. пеня.

Ухвалою суду від 09.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 02.03.2010р. Рішення прийнято 02.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Крім того, представник позивача надав суду письмове пояснення вих. №22 від 25.02.2010р. (вх. №3954 від 26.02.2010р.), в якому вказує, що з моменту подання позовної заяви відповідачем було сплачено 2000,00 грн. основного боргу згідно платіжних доручень №51 від 21.01.2010р. в сумі 1000,00 грн. та №131 від 15.02.2010р. в сумі 1000,00 грн., в підтвердження чого надано банківські виписки від 21.01.2010р. та від 15.02.2010р. Позовні вимоги в частині стягнення 7 408,38 грн. основного боргу, 495,87 грн. пені підтримав.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5467380 від 17.02.2010р. –вручено 18.02.2010р.

Станом на 02.03.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.10.2009р. між Товариства з обмеженою відповідальністю „Медокс” (продавець), в особі директора Єлісєєвої О.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Доната” (покупець), в особі директора Партики І.В. було укладено договір № 227 (далі по тексту –договір), відповідно до якого продавець зобов’язувався: забезпечити постачання товару в асортименті та на суму, які узгоджуються додатково та вказуються в накладних; поставлений товар забезпечити документами, що гарантують якість товару згідно вимог діючого законодавства, а покупець зобов’язувався: вчасно розраховуватись за отриманий товар згідно наданого відтермінування 7 днів; здійснити прийом товару при одержанні по кількості і якості в присутності представника продавця.

Згідно п.1.1. та п.1.2. договору предметом договору є: продавець продає, а покупець купує товари медичного призначення, зареєстровані МОЗ України (надалі –товар), перелік яких вказується в накладних. Товар, одержаний покупцем від продавця поверненню та обміну не підлягає, за винятком випадків виявлення невідповідності якості товару сертифікату якості виробника, що повинно бути підтверджено висновками Державної інспекції по контролю якості лікарських засобів. Кожна накладна вважається додатком до даного договору і є його невід’ємною частиною. В накладній обов’язково вказуються перелік товару, його кількість, ціна відпускна, сума до оплати та термін оплати (дата оплати).

Відповідно до п.2.3. договору на кожну партію товару виписується накладна, яка є невід’ємною частиною угоди. Факт отримання покупцем товару засвідчує підписана ним накладна.

Згідно п.5.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день протермінування платежу.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 9 852,13 грн. згідно наступних накладних: №М-0032759 від 07.10.2009р. на суму 840,83 грн.; №М-0032760 від 07.10.2009р. на суму 978,57 грн.; №М-0032761 від 07.10.2009р. на суму 705,37 грн.; №М-0032762 від 07.10.2009р. на суму 726,99 грн.; №М-0032763 від 07.10.2009р. на суму 190,51 грн.; №М-0032765 від 07.10.2009р. на суму 328,89 грн.; №М-0032768 від 07.10.2009р. на суму 358,08 грн.; №М-0032769 від 07.10.2009р. на суму 71,47 грн.; №М-0032770 від 07.10.2009р. на суму 933,29 грн.; №М-0032771 від 07.10.2009р. на суму 104,75 грн.; №М-0032873 від 13.10.2009р. на суму 546,68 грн.; №М-0032876 від 13.10.2009р. на суму 307,48 грн.; №М-0032879 від 13.10.2009р. на суму 372,12 грн.; №М-0032881 від 13.10.2009р. на суму 238,18 грн.; №М-0032884 від 13.10.2009р. на суму 720,19 грн.; №М-0032900 від 13.10.2009р. на суму 340,16 грн.; №М-0032904 від 13.10.2009р. на суму 532,13 грн.; №М-0032906 від 13.10.2009р. на суму 621,89 грн.; №М-0032908 від 13.10.2009р. на суму 288,91 грн.; №М-0033197 від 28.10.2009р. на суму 100,74 грн.; №М-0033199 від 28.10.2009р. на суму 32,82 грн.; №М-0033202 від 28.10.2009р. на суму 32,82 грн.; №М-0033205 від 28.10.2009р. на суму 81,76 грн.; №М-0033247 від 29.10.2009р. на суму 151,28 грн.; №М-0033250 від 29.10.2009р. на суму 48,94 грн.; №М-0033416 від 05.11.2009р. на суму 197,28 грн.

Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.2.2 договору, повністю не провів, отже порушив свої зобов’язання згідно договору.

Як вбачається з банківської виписки від 18.12.2009р. відповідачем було оплачено 500,00 грн. боргу, проте представник позивача в судовому засіданні та письмовому поясненні вих. №22 від 25.02.2010р. (вх. №3954 від 26.02.2010р.) стверджує, що з 500,00 грн. оплаченого відповідачем боргу 443,75 грн. були зараховані на закриття боргу по накладних, заявлених по даній справі, а решта 56,25 грн. за попередню заборгованість, відтак станом на 20.01.2010р. основний борг складає 9408,38 грн.

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 21.12.2009р. основний борг відповідача складає 9 408,38 грн.

Представником позивача в судовому засіданні 02.03.2010р. подано докази сплати відповідачем боргу в сумі 2000,00 грн. (банківські виписки від 21.01.2010р. на суму 1000,00 грн. та від 15.02.2010р. на суму 1000,00 грн.).

Позивач керуючись умовами п.5.2. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день протермінування платежу, яка згідно поданого ним розрахунку становить 495,87 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 7 904,25 грн., з яких 7 408,38 грн. сума основного боргу, 495,87 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується накладними на реалізацію товарів (виробів медичного призначення) за період з 07.10.2009р. по 15.11.2009р., а саме: №М-0032759 від 07.10.2009р. на суму 840,83 грн.; №М-0032760 від 07.10.2009р. на суму 978,57 грн.; №М-0032761 від 07.10.2009р. на суму 705,37 грн.; №М-0032762 від 07.10.2009р. на суму 726,99 грн.; №М-0032763 від 07.10.2009р. на суму 190,51 грн.; №М-0032765 від 07.10.2009р. на суму 328,89 грн.; №М-0032768 від 07.10.2009р. на суму 358,08 грн.; №М-0032769 від 07.10.2009р. на суму 71,47 грн.; №М-0032770 від 07.10.2009р. на суму 933,29 грн.; №М-0032771 від 07.10.2009р. на суму 104,75 грн.; №М-0032873 від 13.10.2009р. на суму 546,68 грн.; №М-0032876 від 13.10.2009р. на суму 307,48 грн.; №М-0032879 від 13.10.2009р. на суму 372,12 грн.; №М-0032881 від 13.10.2009р. на суму 238,18 грн.; №М-0032884 від 13.10.2009р. на суму 720,19 грн.; №М-0032900 від 13.10.2009р. на суму 340,16 грн.; №М-0032904 від 13.10.2009р. на суму 532,13 грн.; №М-0032906 від 13.10.2009р. на суму 621,89 грн.; №М-0032908 від 13.10.2009р. на суму 288,91 грн.; №М-0033197 від 28.10.2009р. на суму 100,74 грн.; №М-0033199 від 28.10.2009р. на суму 32,82 грн.; №М-0033202 від 28.10.2009р. на суму 32,82 грн.; №М-0033205 від 28.10.2009р. на суму 81,76 грн.; №М-0033247 від 29.10.2009р. на суму 151,28 грн.; №М-0033250 від 29.10.2009р. на суму 48,94 грн.; №М-0033416 від 05.11.2009р. на суму 197,28 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні) на загальну суму 9 852,13 грн.

Відповідач отримав товар (вироби медичного призначення), через свого представника –Люсняк Ірину Вікторівну (паспорт громадянина України серії КА №257548 від 03.12.1996р., виданий Шевченківським РВ УМВС у Львівській області) згідно доручень: №1 від 01.10.2009р., №2 від 13.10.2009р., №4 від 28.10.2009р.

Факт часткової сплати боргу підтверджується виписками банку: від 18.12.2009р. на суму 500,00 грн., з яких 443,75 грн. були зараховані на закриття боргу по накладних, заявлених по даній справі, а решта 56,25 грн. за попередню заборгованість; від 21.01.2010р. на суму 1000,00 грн.; від 15.02.2010р. на суму 1000,00 грн.

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 21.12.2009р. основний борг відповідача складає 9 408,38 грн.

Слід зауважити, що з банківської виписки від 21.01.2010р. вбачається, що відповідачем борг в сумі 1000,00 грн. сплачено ще до подання позивачем позовної заяви, відтак основний борг станом на 02.02.2010р. (дата позовної заяви) становив 8 408,38 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу за поставлений товар в сумі 7 408,38 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктами 5.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день протермінування платежу.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вищевказані вимоги законодавства, відтак з відповідача підлягає стягненню 495,87 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 7 408,38 грн. основного боргу та 495,87 грн. пені.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 7986 від 02.02.2010р. –102,00 грн. держмита і № 7987 від 03.02.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки часткова сплата боргу в сумі 1000,00 грн. (згідно платіжного доручення № 51 від 21.01.2010р.) була здійснена до подання позовної заяви та порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627,629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Доната” (79038, м.Львів, вул.Пасічна, 43; р/р 26000100000083 в ЛФ АКБ „Індустріалбанк” м.Львів; МФО 385424; ЄДРПОУ 22402555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медокс” (79005, м.Львів, Личаківський район, вул.К.Левицького, 27/16; р/р 2600801012982 в ДЛФ ВАТ „КредоБанк”; МФО 385372; ЄДРПОУ 31729394) основний борг в сумі 7 408,38 грн., пеню в сумі 495,87 грн., держмито в сумі 91,71 грн. та 212,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 2 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя