Рішення № 83747078, 15.08.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24356/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Литвинової І.В.,

при секретарі судових засідань Винник С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «ЮНІСОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 06 червня 2018 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження на 16 серпня 2018 року без виклику сторін /а. с. 37/.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 серпня 2015 року сторонами у справі укладений кредитний договір, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення до 25 серпня 2016 року. Банк своє зобов`язання по видачі кре диту виконав, але відповідачем кредит не погашається, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом, в якому він просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 11 652, 76 грн та судові витрати - 1 762, 00 грн /а. с. 5-7/.

19 червня 2018 року відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін у справі, яке ухвалою судді від 16 серпня 2019 року клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін задоволено /а. с. 43, 44-45/.

05 листопада 2018 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення пеня та штрафу за порушення грошових зобов`язань /а. с. 159-160/.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи повідомленим належним чином про судовий розгляд справи, разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку та про відсутність заперечень проти постановлення заочного рішення суду /а. с. 33/.

Відповідач, його представник у судове засідання не з`явилися також, заяви з процесуальних питань не було подано до суду, як відзив на позов.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до заяви про встановлення кредитного ліміту № НОМЕР_1/980 від 25 серпня 2015 року, сторонами укладений кредитний договір № НОМЕР_1 від 25 серпня 2015 року, відповідно до якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5 000, 00 грн, зі сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 25 серпня 2016 року /а. с. 9-10/.

Укладення, виконання та припинення кредитного договору регулюється договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та Умовами надання споживчих кредитів, які є невід`ємною частиною договору комплексного банківського обслуговування, що є публічним договором, який укладається шляхом прийняття потенційним клієнтом розміщених на офіційному сайті ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» за електронною адресою в мережі Інтернет http://official.unisonbank.com.ua умов договору комплексного банківського обслуговування, які є пропозицією (офертою) банку укласти договір комплексного банківського обслуговування, відповідно до якого Банк бере на себе зобов`язання перед фізичними особами, які приймають (акцептують) цю пропозицію, надавати банківські продукти (послуги) в порядку та на умовах, передбачених цим договором за тарифами, які встановлені банком та оприлюднені на офіційному сайті банку. Договір комплексного банківського обслуговування укладається на підставі та відповідно до статей 633, 641 та 644 Цивільного кодексу України та є пропозицією укласти договір. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «БАНК «ЮНІСОН», «Умовами надання споживчого кредиту» затвердженого протоколом Правління ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» від 02 березня 2015 року № 12/2015 та графіком здійснення платежів, складає між ним та банком кредитний договір у розумінні договору комплексного банківського обслуговування.

Свою згоду на укладення договору комплексного банківського обслуговування відповідач підтвердив шляхом оформлення та підписання заяви про прийняття пропозиції укласти договір комплексного банківського обслуговування, відповідно до умов надання банківських продуктів (послуг).

На підставі Умов відкриття кредитних ліній, що є невід`ємною частиною договору комплексного банківського обслуговування відповідачем була подана заява про встановлення кредитного ліміту № НОМЕР_1 від 24 квітня 2015 року, яка разом з договором комплексного банківського обслуговування (в т.ч. Тарифами та Умовами банківських продуктів), складає кредитний договір в розумінні договору комплексного банківського обслуговування.

Згідно з п. 4.1 Умов відкриття кредитних ліній моментом (днем) надання банком клієнту кредиту (його частини/траншу) є день здійснення першої операції за допомогою картки або день утримання платежів, передбачених тарифами, за рахунок кредитного ліміту за умови відсутності/недостатності на рахунку власних (не кредитних) коштів клієнта.

Відповідно до п. 6.3.1 Умов відкриття кредитних ліній та встановленого кредитним договором розміру обов`язкового мінімального платежу відповідач зобов`язався повертати кредит Банку шляхом здійснення сплати обов`язкового мінімального платежу в розмірі 3 (трьох) % від суми отриманого кредиту (витраченого кредитного ліміту) щомісячно з «01» по «25» числа кожного місяця.

Згідно з п. 3.1 Умов відкриття кредитної лінії банк нараховує проценти за користування кредитом, виходячи із розміру встановленої процентної ставки, фактичної кількості днів користування кредитом та умовною кількістю днів у році (360 днів), при цьому при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення Кредиту.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме встановив кредитну лінію на рахунок № НОМЕР_1 у розмірі, встановленому кредитним договором.

Відповідно до п. 4.1 договору комплексного банківського обслуговування клієнт сплачує винагороду банку за послуги в межах відповідних банківських продуктів (послуг), що надаються на підставі заяви про надання банківських послуг (продукту).

Пунктом 3.3 Умов відкриття кредитної лінії передбачено, що клієнт зобов`язується сплачувати комісії, пов`язані з отриманням/користуванням кредитною лінією за умови, що такі комісії, умови їх нарахування та сплати передбачені банківським продуктом та/або тарифами, з відповідним відображенням такої умови в кредитному договорі.

Умовами кредитного договору встановлено, що відповідач зобов`язався сплачувати комісії за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4,5 % від суми заборгованості за кредитом (кредитним лімітом), яка виникла внаслідок операцій, здійснених в торгівельно-сервісний мережі, мережі Інтернет та 4,9 % від суми заборгованості за кредитом (кредитним лімітом), яка виникла внаслідок операцій за рахунком, в тому числі з видачі готівки.

Відповідно до підпункту 6.3.1 Умов відкриття кредитних ліній позичальник зобов`язався повернути банку отриманий кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом та комісії у повному обсязі, виконувати інші зобов`язання в порядку та в строки, встановлені кредитним договором, у тому числі своєчасно забезпечувати наявність грошових коштів на рахунку у сумі, достатній для здійснення відповідних платежів.

Відповідач свої зобов`язання, передбачені підпунктом 6.3.1 кредитного договору не виконав, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом, процентами та комісією.

Згідно з п. 7.2 Умов відкриття кредитної лінії за порушення термінів/строків повернення Кредиту (в тому числі, обов`язкового мінімального платежу) та/або сплати процентів, та/або комісій за користування кредитом за кредитним договором клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 15 травня 2018 року має заборгованість - 7 875, 65 грн, яка складається з: 4 700,25 грн прострочена заборгованість за кредитом; 1 031, 53 грн прострочена заборгованість за процентами; 3 961, 09 грн за комісіями; 1 959, 89 грн пеня за прострочення сплати кредит /а. с. 8/.

У відповідності до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право і свободу людини і громадянина на захист у суді.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частинах першій-третій статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 1067 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

За частиною першою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до норм частини першої, третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, виходячи на наступного.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у встановленому законом порядку не спростований.

Також, суд вважає необхідним вказати, що, відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору ), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, суд вважає незаконним встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за послуги, які супроводжують кредит як плата за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості по кредитній лінії за рахунок позичальника, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь.

Такої ж правової позиції, дотримувався Верховний Суд України, висловивши її у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, від якої Верховний Суд не відступав та погодився з нею, зокрема у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. А саме позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно з пунктом 1 частини другої вказаної статті Кодексу.

Позивач 18 травня 2018 року звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з відповідачем за його заявою про встановлення кредитного ліміту № НОМЕР_1/980 від 25 серпня 2015 року, до складу якої входить і сума пені, нарахованої за період з 26 листопада 2016 року по 01 травня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Частиною четвертою ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «Юкос проти Росії», пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Враховуючи подану відповідачем заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вважає, що стягненню підлягає сума у межах такого строку, а саме нарахована за період з 03 травня 2017 року по 01 травня 2018 року, згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору у розмірі 1 762, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 256-258, 267, 509, 525, 526, 530, 536, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «ЮНІСОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «ЮНІСОН» (код ЄДРПОУ 38514375, 03028, м. Київ, просп. Науки, буд. 30-А) суму заборгованості за кредитом у розмірі 4 700, 25 грн, заборгованість за процентами - 1 031, 53 грн, пеня за період 03 травня 2017 року по 01 травня 2018 року - 1 387, 24 грн та судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до суду апеляційної інстанції.

Суддя І. В. Литвинова