Рішення № 8374546, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/62801.02.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідіс-Буд»

про                    стягнення 139728,80 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Козловець Л.О. –представник за довіреністю від 22.04.2009 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідіс-Буд» про стягнення 139728,80 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 8 від 20.07.2006 року позивачем протягом лютого-травня 2007 року виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 541166,40 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 139728,80 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.12.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 19.11.2009 року, надав усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

          На підставі частини 4 статті 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Представник відповідача у судове засідання 21.12.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 19.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача у судове засідання, неподання сторонами витребуваних доказів та необхідність витребування від позивача додаткових доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 01.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 21.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.01.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 21.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          На адресу Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання повернулася ухвала суду, яка була направлена за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та довідці з ЄДРПОУ, а саме: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 5.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          З огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Оскільки кореспонденція про час та місце проведення судового засідання була направлена відповідачу за юридичною адресою, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          20.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідіс-Буд»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд»(надалі –позивач) укладено договір № 8 (надалі –договір).

          Згідно з умовами договору позивач зобов’язався виконати за завданням відповідача за рахунок власних сил, засобів, техніки, устаткування, відповідно до проектно-кошторисної документації та будівельних норм і правил роботи з улаштування фасаду на об’єкті, розташованому в м. Києві по вул. Воровського, 4, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.

          На виконання умов договору протягом лютого-травня 2007 року позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 179604,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в № 7 за лютий 2007 року 59875,20 грн., № 8 за березень 2007 року на суму 41240,40 грн., № 9 за квітень 2007 року на суму 11973,60 грн., № 10 за травень 2007 року на суму 61636,80 грн., № 11 за травень 2007 року на суму 4878,00 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 за лютий 2007 року від 28.02.2007 року, за березень 2007 року від 31.03.2007 року, за квітень 2007 року від 30.04.2007 року та за травень 2007 року, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Відповідно до підпункту 4.1.5 пункту 4.1 договору відповідач зобов’язався оплачувати фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт та довідки типової форми КБ-3 протягом трьох банківських днів з моменту їх підписання.

          Надані суду акти типової форми КБ-2в та довідка типової форми КБ-3 за травень 2007 року не містять дати їх підписання.

          За таких обставин, суд вважає, що акти типової форми КБ-2в за лютий, березень та квітень 2007 року були підписані сторонами в день підписання відповідних довідок типової форми КБ-3, акти типової форми КБ-2в за травень й відповідна довідка типової форми КБ-3 –в останній робочий день звітного місяця, тобто 28.02.2007 року, 31.03.2007 року, 30.04.2007 року та 31.05.2007 року відповідно.

          Згідно з частиною 1 статті 73 КЗпП України 1 та 2 травня є святковими днями, в які робота не провадиться.

          Враховуючи зазначене, за роботи, виконані в лютому 2007 року, –відповідач зобов’язаний був розрахуватися у термін до 05.03.2007 року, за роботи, виконані в березні 2007 року, –у термін до 04.04.2007 року, за роботи, виконані в квітні 2007 року, –у термін до 07.05.2007 року та за роботи, виконані в травні 2007 року, –у термін до 05.06.2007 року.

          Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по особовому банківському рахунку відповідач в рахунок оплати виконаних робіт перерахував позивачу 73701,20 грн.

          Зокрема, 19.01.2007 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 30000,00 грн., 15.02.2007 року –20000,00 грн. та 30.03.2007 року –23701,20 грн.

          Водночас, за твердження позивача, платіж від 19.01.2007 року, та частково, у розмірі 3826,00 грн., платіж від 15.02.2007 року були здійснені відповідачем в рахунок оплати робіт, що виконувались в рамках договору в листопаді та грудні 2006 року.

          В графі «призначення платежу»наданих суду виписок по особовому банківському рахунку порядок спрямування коштів не деталізовано.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          За таких обставин, оскільки відповідачем не наведено переконливих доводів про наявність підстав сумніватися в правдивості твердження позивача та на підтвердження зазначеного не подано жодних доказів, суд вважає твердження позивача обґрунтованим та приймає його до уваги.

          З огляду на вказане, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 139728,80 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідач доказів належного виконання зобов’язань за договором щодо оплати робіт не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 139728,80 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідіс-Буд» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 5; ідентифікаційний код 33597462) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101; ідентифікаційний код 32771651) заборгованість у розмірі 139728 (сто тридцять дев’ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 80 коп., 1397 (одну тисячу триста дев’яносто сім) грн. 29 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –13.02.2010 року.