Рішення № 8373586, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/4401.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні технології будівництва» доДержавного підприємства «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання»

простягнення 75894,59 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Назарець Д.А.–представник за довіреністю від 22.12.2009 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні технології будівництва»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання»про стягнення 75894,59 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 1/02 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.02.2006 року позивач передав у власність відповідача грошові кошти у сумі 35136,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з повернення позики відповідач не виконав. Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 35136,00 грн., пеню у розмірі 21304,21 грн., збитки від інфляції у розмірі 16338,22 грн. та 3 % річних у розмірі 3116,16 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 30.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.02.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 30.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0890755.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          01.02.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерні технології будівництва»(надалі –позивач) та Державним підприємством «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання» (надалі –відповідач) укладено договір № 1/02 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобов’язався надати відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов’язався використати позику за цільовим призначенням та повернути її позивачу.

          Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що сума позики становить 35136,00 грн.

          Відповідно до пункту 4.1 договору позивач зобов’язався надати позику протягом 5-ти днів з дня підписання договору.

          02.02.2006 року на виконання умов договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 35136,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 44 від 02.02.2006 року.

          Згідно з пунктом 5.1 договору відповідач зобов’язався повернути суму наданої позики до 31.12.2006 року.

          Відповідно до наданих суду довідок обслуговуючих банків позивача вих. № 35-22-48/713 від 16.12.2009 року, вих. № 06-4735 від 15.12.2009 року, № 610/04 від 16.12.2009 року зобов’язання з повернення позики відповідач не виконав.

          Отже, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 35136,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 ЦК України).

          Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Частина 3 статті 1049 ЦК України визначає, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів виконання зобов’язання за договором щодо повернення позики відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 35136,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21304,21 грн. за період з 01.01.2007 року по 16.12.2009 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення позики відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

          Як зазначалося вище, повернути суму наданої позики відповідач зобов’язався до 31.12.2006 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 01.01.2007 року.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 254 ЦК України якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

          Тому, нарахування пені можливе по 30.06.2007 року.

          З огляду на вказане, розмір пені складає:

          35136,00 грн. * 17 % * 151 (з 01.01.2007 року по 31.05.2007 року) / 365 = 2471,07 грн.

          35136,00 грн. * 16 % * 30 (з 01.06.2007 року по 30.06.2007 року) / 365 = 462,06 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення повернення позики складає 2933,13 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2933,13 грн.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем повернення позики, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 16338,22 грн. за період з січня 2007 року по листопад 2009 року та 3 % річних у розмірі 3116,16 грн. за період з 01.01.2007 року по 16.12.2009 року.

          Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення повернення позики складає:

          35136,00 грн. * (116,6 % * 122,3 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 %) –247000,00 грн. = 20624,83 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 16338,22 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          35136,00 грн. * 3 % * 365 (з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року) / 365 = 1054,08 грн.

          35136,00 грн. * 3 % * 366 (з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 1054,08 грн.

          35136,00 грн. * 3 % * 350 (з 01.01.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 1010,76 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення повернення позики складає 3118,92 грн.

          Вище вказувалося, що позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 3116,16 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 1046, 1049 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання»(03035, м. Київ, вул. Урицького, 35; ідентифікаційний код 32821115) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні технології будівництва»(02156, м. Київ, вул. Милославська, 35, кв. 184; ідентифікаційний код 32978907) основну заборгованість у розмірі 35136 (тридцять п’ять тисяч сто тридцять шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2933 (дві тисячі дев’ятсот тридцять три) грн. 13 коп., збитки від інфляції у розмірі 16338 (шістнадцять тисяч триста тридцять вісім) грн. 22 коп., 3 % річних у розмірі 3116 (три тисячі сто шістнадцять) грн. 16 коп., 575 (п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 24 коп. державного мита та 178 (сто сімдесят вісім) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –10.02.2010 року.