Рішення № 83732041, 03.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2019 року №826/10848/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Донця В.А., Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника позивача Соловйової Н.В. , представника відповідача Бондаренко Н.О., представника третьої особи - 1 Шокуна О.В., без участі представників третіх осіб 2, 3 та 4, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Національного банку України, треті особи - Кабінет Міністрів України, Рада Національної безпеки і оборони України, Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк", Адміністрація Президента України, про визнання протиправною та нечинною постанови в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", (далі - позивач, ПАТ "Енергомашспецсталь"), до Національного банку України, (також далі - відповідач), треті особи - Кабінет Міністрів України, Рада Національної безпеки і оборони України, Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714), Адміністрація Президента України, в якому позивач, з урахуванням заяви від 10.09.2018 про зміну предмету позову, просить суд визнати протиправним та нечинним абзац 4 підпункту 7 пункту 1 постанови Правління Національного банку України "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 01.10.2015 №654, (також далі - оскаржувана постанова).

Ухвалою суду від 07.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/10848/18, (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26.11.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, (також далі - третя особа-1), Раду Національної безпеки і оборони України, (також далі - третя особа-2), Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк", (далі - третя особа-3, ПАТ "Альфа Банк"), Адміністрацію Президента України, (також далі - третя особа-4).

Ухвалою суду від 24.01.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позов мотивовано тим, що на підставі оскаржуваної постанови ПАТ "Альфа Банк" заблоковано кошти, які надійшли на користь позивача від ПАТ "Уральський завод важкого машинобудування" як розрахунок за поставлену раніше продукцію, чим зупинено фінансову операцію українського підприємства, яке не входить до санкційного списку, та має наслідком обмеження права позивача розпоряджатися власними коштами. У зв`язку із зазначеним ПАТ "Енергомашспецсталь" посилалося на те, що постанова в оскаржуваній частині прийнята за відсутності на це правових підстав та поза межами повноважень Національного банку України, з урахуванням також того, що нею встановлено інші обмежувальні заходи, ніж передбачено Законом України "Про санкції".

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Треті особи 2-4 явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, письмових відзивів на позовну заяву не подавали.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

01 жовтня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" №654, відповідно до абзацу 4 підпункту 7 пункту 1 якої постановлено: банкам України заблокувати кошти / зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, у такому порядку:

- кошти, що надійшли на користь клієнта від особи, зазначеної в санкційних списках, до якої застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", банк обліковує на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Поряд з цим, ПАТ "Альфа Банк" листом від 22.06.2018 р. №60933 повідомило позивача про те, що на його рахунок надійшли грошові кошти в сумі 6166252,89 RUB від Публічного акціонерного товариства "Уральський завод важкого машинобудування", та, посилаючись на вимоги абзацу 4 підпункту 7 пункту 1 оскаржуваної постанови, також повідомило, що банк вжив відповідних заходів - блокування коштів та облік їх на відповідному рахунку, оскільки відносно ПАТ "Уральський завод тяжкого машинобудування" застосовано наступні санкції:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) запобігання виведенню капіталів за межі України.

Позивач зазначив, що відповідні кошти ПАТ "Уральський завод важкого машинобудування" були сплачені на його користь за поставлену продукцію у відповідності до умов договору поставки №502-071-0096 від 22.06.2016, укладеного між ПАТ "Енергомашспецсталь" та ПАТ "Уральський завод важкого машинобудування", та специфікації №7 від 17.10.2017 до вказаного договору (копії яких наявні у матеріалах справи).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 р., (далі - Закон №679-XIV), встановлено, що Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

При цьому, 14.08.2014 р. Верховною Радою України, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, прийнято Закон України "Про санкції" №1644-VII, (далі - Закон №1644-VII).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону №1644-VII, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Згідно зі ст. 2 Закону №1644-VII, правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 4 Закону №1644-VII, видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Водночас, частиною 3 ст. 106 Конституції України встановлено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" №183/98-ВР від 05.03.1998 р., прийняті рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

При цьому, за вимогами ч. 3 ст. 5 Закону №1644-VII, рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Так, Указом Президента України від 14 травня 2018 року №126/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким, згідно п. 2 вказаного рішення, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) згідно з додатком 2, зокрема, п. 654 додатку 2 до рішення відносно ПАТ "Уральський завод важкого машинобудування" строком застосування на 3 роки, вид обмежувального заходу: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) запобігання виведенню капіталів за межі України.

Крім того, в п. 4 вказаного вище рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року зобов`язано Кабінет Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону №679-XIV, Національний банк здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків (ч.1 ст.40 Закону №679-XIV).

Пунктом 7 частини 1 статті 15 Закону №679-XIV до повноважень Правління Національного банку віднесено видання нормативно-правових актів Національного банку.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону №679-XIV, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Таким чином, Національний банк України уповноважений приймати нормативно-правові акти з питань, віднесених до повноважень останнього, зокрема, щодо встановлення правил розрахунків в економічному обігу України.

Так, керуючись Законами України "Про санкції" та "Про Національний банк України", Указом Президента України від 16 вересня 2015 року №549/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", Правлінням Національного банку України прийнято оскаржувану постанову, норми якої стосуються діяльності банків, а також небанківських установ, національного оператора поштового зв`язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, тобто встановлення певних правил в економічному обігу України із застосуванням відповідних інструментів для таких суб`єктів, що відноситься до повноважень Національного банку.

Суд погоджується із твердженнями відповідача відносно того, що оскаржувана постанова забезпечує механізм реалізації банками України, небанківськими установами, національним оператором поштового зв`язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, санкцій, встановлених рішенням РНБО та введених в дію Указом Президента України. При цьому, оскаржувана постанова не встановлює санкції як загалом, так і щодо позивача зокрема.

При цьому, суд не погоджується із твердженнями позивача про те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Загальної декларації прав людини та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 29 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об`єднаних Націй.

Тобто, зазначена норма стосується прав і свобод людини та не розповсюджується на спірні правовідносини. Аналогічно, ст.ст. 12, 18, 19, 21 і 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73), визначено права людини (на вільне пересування і свобода вибору місця проживання, на свободу думки, совісті і релігії, безперешкодно дотримуватися своїх поглядів, на мирні збори, а також на свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них). А відтак, вказані норми не мають стосунку до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем у межах повноважень, у спосіб та в порядку, що передбачені Конституцією і законами України, а тому правові підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Національного банку України, треті особи - Кабінет Міністрів України, Рада Національної безпеки і оборони України, Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк", Адміністрація Президента України, про визнання протиправною та нечинною постанови в частині є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень не стягуються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (місцезнаходження: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ПАТ "Енергомашспецсталь"; код ЄДРПОУ 00210602) до Національного банку України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106), треті особи - Кабінет Міністрів України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського 12/2), Рада Національної безпеки і оборони України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8), Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714), Адміністрація Президента України (місцезнаходження: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11), про визнання протиправною та нечинною постанови в частині.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді В.А. Донець

Д.А. Костенко

Рішення у повному обсязі складено 15 квітня 2019 року