Рішення № 83730735, 12.08.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 803/3420/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевчика Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 (позивач) звернувся з позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2015 року №11936-17 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати в сумі 286,79 грн., та № 11937-17 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати в сумі 30094,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що рішенням Старокошарівської сільської ради Ковельського району Волинської області (надалі - Старокошарівська сільська рада) від 18 січня 1997 року №9/3 він був визнаний переможцем земельного аукціону та йому була надана у довгострокову оренду земельна ділянка загальною площею 1,0 га на землях, віднесених до села Старі Кошари в урочищі "Деменшина". 30 січня 1997 року між ним та Старокошарівською сільською радою було укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою загальною площею 1,0 га на умовах довгострокової оренди строком на 50 років для будівництва та обслуговування споруд автосервісу. За умовами цього договору плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати, яка складається із земельного податку та додаткової плати, з врахуванням змін до закону про оподаткування у розмірі 270,00 грн. на рік.

Позивач зауважив, що незважаючи на те, що будь-яких змін до договору від 30 січня 1997 року внесено не було, а він звільнений від сплати земельного податку як пенсіонер за віком, Ковельська ОДПІ в порушення вимог статей 281, 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначила йому податкове зобов`язання з орендної плати за землю згідно із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, з якими він не погоджується. При цьому позивач зазначив, що йому не відомо, хто проводив оцінку орендованої ним земельної ділянки і з яких підстав при оцінці визначена така сума.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити. У запереченні проти позову (а.с.50-51 том 1) відповідач його вимоги не визнав та в обґрунтування своєї позиції вказав, що рішенням Ковельської районної ради Волинської області (надалі - Ковельська районна рада) від 08 квітня 2015 року №44/33 на підставі висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25 грудня 2014 року №1005 затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої на території Старокошарівської сільської ради площею 1,0 га, наданої ОСОБА_2 в оренду (без урахування коефіцієнта індексації за 2014 рік) у розмірі 1093825,92 грн. Позивач в силу вимог пункту 269.1 статті 269 ПК України як землекористувач є платником орендної плати за земельну ділянку комунальної власності та зобов`язаний відповідно до статті 288 ПК України сплачувати орендну плату за землю в розмірі, встановленому договором оренди, але річна сума плати не може бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Пільг щодо сплати орендної плати за землю позивач не має. Вважає, що ОСОБА_2 правомірно було визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати згідно із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями. З наведених підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року прийнято справу до провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У додатковому поясненні щодо позову (а.с.189-190 том 1) позивач вказав, що за приписами статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У свою чергу, умови договору оренди від 30 січня 1997 року, укладеного між ним та Старокошарівською сільською радою, у тому числі і щодо встановленого розміру орендної плати, не змінювалися; Старокошарівська сільська рада не зверталася із пропозицією щодо внесення змін до цього договору в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Також зазначив, що він не погоджується із нормативною грошовою оцінкою орендованої земельної ділянки, затвердженою рішенням Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року №44/33; про проведення нормативної грошової оцінки йому було невідомо, а тому вона не була оскаржена. Позов просив задовольнити.

У додатковому поясненні стосовно своєї позиції (а.с.182-184 том 1) відповідач вказав, що договір оренди від 30 січня 1997 року укладений між позивачем як орендарем та Старокошарівською сільською радою як орендодавцем до набрання чинності ПК України, але його дія триває і після внесення відповідних змін в законодавство. ОСОБА_2 сам у позові повідомив про те, що Управління Держземагенства у Ковельському районі Волинської області листом від 16 червня 2015 року зверталося до нього із пропозицією терміново розпочати роботу щодо внесення змін до діючого договору оренди в частині приведення розміру орендної плати відповідно до вимог пункту 288.5 статті 288 ПК України. Однак позивач ніяких дій не вчинив, що не звільняє його від обов`язку зі сплати податків відповідно до норм податкового законодавства.

Акцентує увагу, що законодавець прямою нормою закону визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. А тому з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, відповідно до якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішення Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року №44/3 про затвердження технічної документації було чинним на час прийняття податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2015 року №11936-17 та №11937-17, а ОСОБА_2 , не погоджуючись із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки у розмірі 1093825,92 грн., переданої йому в оренду, не оскаржив його у судовому порядку. Тому вважає, що ОСОБА_2 правомірно визначено грошове зобов`язання у сумі 30093,58 грн. за період з 08 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року №44/33. Грошове зобов`язання у сумі 286,79 грн. визначено за період з 01 січня 2015 року по 07 квітня 2015 року на підставі договору оренди та з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки. У задоволенні позову відповідач просив відмовити повністю.

Ухвалами суду: від 10 червня 2019 року замінено відповідача - Ковельську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області на її правонаступника - Головне управління ДФС у Волинській області; від 10 червня 2019 року та від 12 липня 2019 року витребувано письмові докази у справі; від 12 липня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні 06 серпня 2019 року позивач та його представник позовні вимоги просили задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, додатковому поясненні до позову. Зауважували на тому, що приймаючи спірні рішення, контролюючий орган самостійно змінив умови договору оренди, а це суперечить приписам Закону України "Про оренду землі". Суду додатково повідомили, що постановою Апеляційного суду Волинської області від 18 вересня 2018 року залишено без змін рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року у справі №159/4903/16-ц, яким в задоволенні позову заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, Старокошарівська сільська рада про розірвання договору тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 30 січня 1997 року відмовлено повністю. Тобто, цей договір є чинним. Водночас, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" спір щодо зміни умов договору оренди землі у судовому порядку не вирішувався, а тому відсутні підстави для сплати орендної плати в більшому розмірі.

У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у запереченні на позов, додатковому поясненні. Зауважила, що навіть у разі якщо Старокошарівська сільська рада і не ініціювала внесення змін у договір оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства, це не звільняє позивача від виконання обов`язку зі сплати податків відповідно до норм податкового законодавства з урахуванням нормативної грошової оцінки переданої йому в оренду землі. У свою чергу, позивач не оскаржив рішення Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року №44/33 про затвердження нормативної грошової оцінки землі в частині, що його стосується, до сьогоднішнього дня.

Представник відповідача також суду додатково пояснила, що статтями 15 та 21 Закону України "Про оренду землі" передбачена індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції, що є однією з істотних умов договору. Розмір орендної плати за земельні ділянки індексується щорічно станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації ставок земельного податку (якщо нормативна грошова оцінка не проведена) та коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (якщо така проведена) за попередній рік. Згідно зі статтею 289 ПК України величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. На виконання цих вимог Державне агентство земельних ресурсів України листом від 14 січня 2015 року №6-28-0.22-215/2-15 повідомило, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 01 січня 2015 року становить 1,249. Цей коефіцієнт було застосовано при визначенні податкового зобов`язання за період з 08 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Під час розрахунку податкового зобов`язання з орендної плати за період з 01 січня 2015 року по 07 квітня 2015 року застосовано коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 1996-2015 роки.

Суд, заслухавши усні пояснення учасників справи (вступне слово), перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Старокошарівської сільської ради від 18 січня 1997 року №9/3 ОСОБА_2 був визнаний переможцем земельного аукціону та йому була надана у довгострокову оренду земельна ділянка загальною площею 1,0 га на землях, віднесених до села Старі Кошари в урочищі "Деменшина" (а.с.5 том 1), а 30 січня 1997 року між Старокошарівською сільською радою та ОСОБА_2 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 30 січня 1997 року за №3 Ковельською районною радою. Пунктами 1.1, 1.2, 2.1, 3.2 вказаного договору передбачено, що сільська рада надає, а ОСОБА_2 приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,0 га згідно з планом землекористування; земельна ділянка надається на умовах довгострокової оренди строком на 50 років для будівництва та обслуговування споруд автосервісу; плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати, яка складається із земельного податку та додаткової плати, з врахуванням змін до закону про оподаткування у розмірі 270,00 грн. на рік; ОСОБА_2 зобов`язаний своєчасно вносити плату за землю (а.с.6-7 том 1).

В матеріалах справи є копія листа Старокошарівської сільської ради від 01 червня 2012 року №111, адресованого голові Ковельської районної державної адміністрації з проханням внести зміни до договору довгострокової оренди, укладеного 30 січня 1997 року сільською радою та ОСОБА_2 , щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, що знаходиться за межами населеного пункту села Старі Кошари (а.с.212 том 1). Листом Управління Держземагенства у Ковельському районі Волинської області від 16 червня 2015 року №31-303-0.3-1540/2-15 ОСОБА_2 було запропоновано терміново розпочати роботу щодо внесення змін до діючого договору оренди шляхом укладення додаткової угоди про зміну орендної плати відповідно до вимог пункту 5 статті 288 ПК України (а.с.17 том 1). Позивач не заперечує, що він будь-яких додаткових угод до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 30 січня 1997 року не укладав та зі свого боку ніяких дій щодо внесення змін до договору оренди не вчиняв.

Судом також встановлено, що рішенням Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року №44/33 було затверджено технічні документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок згідно з додатком, з якого слідує, що на підставі висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25 грудня 2014 року №1005 затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,0 га на території Старокошарівської сільської ради, що надана в оренду ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування споруд автосервісу, в розмірі 1093825,92 грн. (а.с.241-245, 248-249 том 1).

07 липня 2015 року Ковельська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення №11936-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати в розмірі 286,79 грн. (а.с.8 том 1), та №11937-17 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати в розмірі 30094,31 грн. (а.с.9 том 1). Ці податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак рішеннями Головного управління ДФС у Волинській області від 29 липня 2015 року та ДФС України від 21 серпня 2015 року вони залишені без змін, а скарги - без задоволення (а.с.11-16 том 1).

Як слідує із розрахунку, сума податкового зобов`язання з орендної плати в розмірі 286,79 грн. згідно із податковим повідомленням-рішенням від 07 липня 2015 року №11936-17 визначена у такий спосіб: 270,00 грн. (орендна плата відповідно до договору на право тимчасового користування від 30 січня 1997 року) х 3,2 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 1996 - 2014 роки) х 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на 2015 рік) = 1079,14 грн. (річна сума за 2015 рік); оскільки у зв`язку із рішенням Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року № 44/33 змінилася нормативна грошова оцінка земельної ділянки, тому за період з 01 січня 2015 року по 07 квітня 2015 року сума податкового зобов`язання з орендної плати становить 1079,14 грн. : 365 днів х 97 днів = 286,79 грн. Сума податкового зобов`язання з орендної плати згідно із податковим повідомленням-рішенням №11937-17 від 07 липня 2015 року визначена так: 1093825,92 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно із рішенням Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року №44/33) х 3% (розмір орендної плати) х 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель на 2015 рік) = 40985,66 грн. (річна сума за 2015 рік) : 365 днів х 268 днів (з 08 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року) = 30093,58 грн. (а.с.51), хоч у самому податковому повідомленні-рішенні вказано 30094,31 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2015 року №11936-17 та №11937-17 протиправними, звернувся до суду із даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Відповідно до положень статті 8 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), що була чинною на час укладення договору оренди між позивачем та Старокошарівською сільською радою, у тимчасове користування на умовах оренди земля надавалась громадянам України. Орендодавцями землі були сільські ради народних депутатів і власники землі. Земля могла надаватись в оренду, у тому числі у довгострокове - до п`ятдесяти років користування. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначались за угодою сторін і обумовлювались в договорі. Відносини щодо оренди землі регулювались цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

У свою чергу, розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку були врегульовані Законом України від 03 липня 1992 року №2535-XII "Про плату за землю" (далі - Закон №2535-XII, був чинний на час укладення договору між позивачем та Старокошарівською сільською радою; втратив чинність з 01 січня 2011 року на підставі ПК України). Статтею 2 цього Закону було обумовлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону №2535-XII є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (стаття 19).

22 жовтня 1998 року (тобто, після укладення договору між позивачем та Старокошарівською сільською радою) набрав чинності Закон України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон №161-XIV). Відповідно до статті 2 вказаного Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частинами першою, другою статті 14 Закону №161-XIV у першій її редакції визначено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є, у тому числі, орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду). У свою чергу, згідно з частиною п`ятою статті 14 Закон №161-XIV умови договору оренди земельної ділянки діють у випадках, коли після набрання договором чинності законами України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені договором, крім випадків, визначених статтею 21 цього Закону, а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту прав орендарів, орендодавців, третіх осіб.

За приписами частин першої, третьої статті 21 Закону №161-XIV умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

Як визначено частиною п`ятою статті 19 Закону №161-XIV, орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року №1251-XII "Про систему оподаткування" (був чинний до 01 січня 2011 року) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових платежів).

Законом України від 02 жовтня 2003 року №1211-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оренду землі" закон викладено в новій редакції (набрала чинності 05 листопада 2003 року). Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. За правилами, установленими статтею 30 цього Закону зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (від 25 жовтня 2001 року №2768-II) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Отже, зі змісту Земельного кодексу України та Закону №161-XIV вбачається, що умови користування землею в Україні встановлюються за угодою сторін у договорі оренди; таке користування є платним, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, є обов`язковим при укладанні відповідних договорів; зміна розміру земельного податку згідно із законом, а відповідно і розміру орендної плати, є підставою для їх перегляду шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками.

Разом з тим, з 01 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктами 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

За нормами підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України (до 01 січня 2015 року) плата за землю (чи то у вигляді земельного податку, чи то у вигляді орендної плати) належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" плату за землю виключено з переліку загальнодержавних податків, натомість податок на майно включено до переліку місцевих податків (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України). Пунктом 10.2 цієї статті також встановлено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку, плати за землю (пункт 265.1 статті 265 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 ПК України).

У свою чергу, норми статті 288 ПК України містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Як визначено пунктом 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пунктів 288.2-288.4 статті 288, пункту 289.1 статті 289 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України було викладено у такій редакції: "Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки".

Наведене дає підстави для висновків, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (який визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Таким чином, норми ПК України застосовують поняття річна сума платежу, яке вже не є безпосередньо прив`язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю "орендна плата". Незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, аби річний платіж був не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України у справах такої категорії, зокрема, у постанові від 14 липня 2015 року (№21-1699а15), Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №804/985/15.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, в силу приписів цієї норми висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду, суд враховує при вирішенні цього спору.

Оскільки ПК України встановлено мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, то позивач повинен був сплачувати орендну плату, річна сума платежу якої не може бути меншою встановленого законом розміру. З наведених вище підстав суд не бере до уваги доводи позивача про те, що без внесення відповідних змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 30 січня 1997 року відповідач не вправі був визначати розмір орендної плати в іншій сумі, ніж визначена цим договором. Також суд звертає, що і пункт 3.2 договору від 30 січня 1997 року, яким було визначено розмір плати за землю, має примітку про врахування змін до закону про оподаткування. З часу укладання зазначеного договору закон про оподаткування неодноразово зазнавав змін та наразі таким є ПК України, відтак, сплата такого обов`язкового платежу як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності не повинна здійснюватися на умовах, що суперечать чинному ПК України.

Твердження позивача про те, що Старокошарівська сільська рада безпосередньо не зверталася до нього із пропозицією внести зміни у договір оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства, є безпідставним, оскільки не звільняє позивача від виконання обов`язку зі сплати податків відповідно до норм податкового законодавства. У свою чергу, внесення змін до договору оренди залежить і від добросовісної поведінки й самого орендаря. Як видно з матеріалів справи та уже зазначалося судом, листом Управління Держземагенства у Ковельському районі Волинської області від 16 червня 2015 року №31-303-0.3-1540/2-15 позивачу було запропоновано терміново розпочати роботу щодо внесення змін до діючого договору оренди шляхом укладення додаткової угоди про зміну орендної плати відповідно до вимого статті 288 ПК України, однак зі свого боку він ніяких активних дій не вчинив. Посилання позивача на постанову Апеляційного суду Волинської області від 18 вересня 2018 року у справі №159/4903/16-ц, якою залишено без змін рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року про відмову у задоволенні позову заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Старокошарівська сільська рада про розірвання договору оренди землі від 30 січня 1997 року (а.с.11-17 том 2) не має впливу на ці висновки суду, адже вирішення спору в порядку цивільного судочинства не змінює обов`язку ОСОБА_2 сплачувати річну суму платежу у розмірі, не меншому встановленого законом, допоки дію договору не буде припинено.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що він в силу приписів статті 281 ПК України звільнений від сплати орендної плати як пенсіонер за віком, оскільки цією статтею ПК України встановлені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, тоді як чинне законодавство України не звільняє позивача від сплати орендної плати за землю.

У цій адміністративній справі предмет спору виник у площині публічно-правових, а не договірних відносин, в частині правомірності дій та законності рішень суб`єкта владних повноважень - контролюючого органу при виконанні ним владних управлінських функцій на основі законодавства щодо повноти нарахування плати за землю, який, у даному випадку, справляється у формі орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, розмір якої повинен узгоджуватись з приписами податкового законодавства.

Разом з тим, обов`язком суб`єкта владних повноважень є дотримання встановленого законом порядку і способу донарахування податкових платежів.

Як уже зазначалося судом, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною третьою статті 21 Закону №161-XIV встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами пункту 289.2 статті 289 ПК України грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, розрахованою за формулою, наведеною у цьому пункті. Розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель сільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.3 статті 289 ПК України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.125 пункту 14.1 статті 14, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Подібне визначення містить стаття 1 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV "Про оцінку земель" (надалі - Закон №1378-IV): нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (пункт 289.1 статті 289 ПК України).

Згідно зі статтею 13 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 вказаного Закону). За змістом частини другої статті 23 Закону №1378-IV (в редакції станом на 08 квітня 2015 року) технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районними радами.

З витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,0 га, наданої в оренду ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування споруд автосервісу на території Старокошарівської сільської ради, що була витребувана судом на виконання вимог постанови Верховного Суду від 19 березня 2019 року, слідує, що земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів. Відтак, з урахуванням приписів частини другої статті 23 Закону №1378-IV (в редакції станом на 08 квітня 2015 року) технічна документація з нормативної грошової оцінки затверджена рішенням Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року №44/33 на підставі висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25 грудня 2014 року №1005 (а.с.32-65 том 2).

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що він не погоджується із нормативною грошовою оцінкою орендованої земельної ділянки, затвердженої рішенням Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року №44/33, оскільки ні вказане рішення районної ради, ні висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25 грудня 2014 року №1005, на підставі якого визначено таку оцінку, у встановленому законом порядку позивачем не оскаржені з часу, коли він дізнався про таке рішення. Водночас, оцінка рішення Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року №44/33 перебуває поза межами вирішення даного спору, оскільки не охоплена предметом даного позову.

Разом з тим, частиною четвертою статті 23 Закону №1378-IV встановлено, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

Як встановлено пунктом 271.2 статті 271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішення Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року оприлюднене 16 квітня 2015 року, про що вбачається з відомостей офіційного веб-сайту http://kovel-rayrada.gov.ua (а.с.78 том 2). Отже, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини четвертої статті 23 Закону №1378-IV таке рішення, прийняте до 01 липня 2015 року та оприлюднене до 15 липня 2015 року, підлягає застосуванню з 01 січня 2016 року. Іншого порядку набрання чинності рішеннями районних рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, чинним законодавством встановлено не було. На думку суду, такий особливий порядок набрання чинності нормативною грошовою оцінкою спрямований на забезпечення прогнозованості ситуацій і правових відносин та дає сторонам договору можливість внести зміни до договору оренди.

Відтак, контролюючий орган безпідставно 07 липня 2015 року прийняв податкові повідомлення-рішення, якими визначив податкове зобов`язання з орендної плати в сумі 30094,31 грн. на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Ковельської районної ради від 08 квітня 2015 року, що підлягає застосуванню з 01 січня 2016 року, а також визначив орендну плату в сумі 286,79 грн. за період з 01 січня 2015 року по 07 квітня 2015 року із застосуванням кумулятивно до розміру плати за землю за договором коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 1996 - 2015 роки, тобто, діяв не у спосіб, визначений законом. Отже, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2015 року №11936-17 та №11937-17 є протиправними та підлягають скасуванню, тому позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 182,70 грн., про які свідчать квитанції та картки підтвердження оплати з Казначейства (а.с.2, 25, 28-29 том 1).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 07 липня 2015 року №11936-17 та №11937-17.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено 20 серпня 2019 року