Рішення № 8372661, 09.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/3009.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Груп» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова

компанія»

Про           стягнення 72173,43 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Омельченко Д.В. –по дов. № 5 від 10.12.2009

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Груп»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія»66098,33 грн. основного боргу, 4422,64 грн. пені, 1652,46 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 640,65 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № П-19 від 01.04.2008.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.01.2010 та ухвалі від 28.01.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 9011815 від 22.01.2010.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду були надіслані за адресами зазначеними в позовній заяві - м. Київ, вул. Донецька, 18/2(юридична адреса згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 5068262) та адресою м. Київ, вул. Новопирогівська, 66, за якою і були отримані відповідачем.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 09.02.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Груп»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» (покупець) було укладено договір № П-19 (далі –договір).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов‘язався передавати у власність покупця, а покупець приймати та сплачувати мастила марки «CLAAS», виробництва компанії «TOTAL LUBRIFIANTS», в подальшому іменований товар в строки та на умовах, визначених договором.

За умовами договору (пункт 1.2.) асортимент, об‘єм, ціна товару зазначається у видаткових накладних.

Пунктом 3.4. договору визначено, що продавець вважається таким, що виконав своє зобов‘язання по поставці товару після його приймання покупцем. Приймання покупцем товару проводиться по накладній.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано зобов’язання по договору та поставлено відповідачу товар на загальну суму 70651,36 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1137 від 09.09.2009 на суму 4109,10 грн., № 878 від 22.07.2009 на суму 29964,97 грн., № 1256 від 02.10.2009 на суму 3476,92 грн., № 853 від 14.07.2009 на суму 33100,37 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі в національній валюті України –гривні шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість отриманого за накладними товару, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 66098,33 грн. та нараховані пеня –4422,64 грн., інфляційні збитки в сумі 1652,46 грн. та 3% в сумі 640,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п. 5.2. договору відповідач зобов‘язався оплатити товар в порядку та за цінами, визначеними договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи відповідач в порушення умов договору, не виконав свого обов’язку покупця, плату за отриманий товар повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами, складає 66098,33 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 66098,33 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання сторонами по поставці і покупці товару, згідно даного договору, у визначені даним договором строки, винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати товару.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.1. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 4422,64 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4422,64 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 1652,46 грн. та 3% - 640,65 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1652,46 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% - 640,65 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Груп»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 10 000 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

10.12.2009 між позивачем та адвокатом Омельченко Д.В. було укладено договір № 1/12 про надання адвокатських послуг, відповідно до п. 4.1. якого вартість послуг адвоката за цим договором становить 10000 грн.

Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Отже, обов‘язковою умовою для відшкодування адвокатських витрат є наявність належних доказів сплати цих послуг адвокату.

З урахуванням того, що належних доказів того, що позивачем на виконання договору про надання адвокатських послуг № 1/12 від 10.12.2009 було перераховано адвокату Омельченко Д.В. вартість послуг в сумі 10000 грн., не надано, а отже відсутні докази понесення позивачем цих витрат.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем державне мито в розмірі 43 (сорок три) грн. 86 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія»(м. Київ, вул. Донецька, 18/2, код ЄДРПОУ 31245438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Груп»(м. Київ, вул.. Кіквідзе, 26, код ЄДРПОУ 31840069) 66 098 (шістдесят шість тисяч дев‘яносто вісім) грн. 33 коп. основного боргу, 4 422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн. 64 коп. пені, 1 652 (одну тисячу шістсот п‘ятдесят дві) грн. 46 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 65 коп., 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Груп»(м. Київ, вул.. Кіквідзе, 26, код ЄДРПОУ 31840069) з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 607 від 18.12.2009 державне мито в сумі 43 (сорок три) грн. 86 коп. Платіжне доручення № 607 від 18.12.2009 залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/30.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 11.02.2010