Рішення № 83724051, 12.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2019справа №910/5686/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/5686/19

за позовом публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141; ідентифікаційний код 05756783)

до акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі його філії «Дарницький вагоноремонтний завод» (03038, м. Київ, вул. Алматинська, 74; ідентифікаційний код 40081263)

про стягнення 184 360,78 грн.,

за участю представників:

позивача - Гнатенка С.І. (довіреність від 14.01.2019 №40-21/7);

відповідача - Ляха К.М. (довіреність від 29.12.2018 №Ц/6-63/289-18).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця) в особі його філії «Дарницький вагоноремонтний завод» (далі - Філія) про стягнення: 973 560 грн. основного боргу, що утворився в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки від 02.11.2018 №11-18-02-05-Т (далі - Договір); 135 659,13 грн. пені; 11 304,93 грн. 3% річних за користування коштами; 37 396,72 грн. втрат від інфляції, а всього 1 157 920,78 грн. та 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 02.11.2018 Товариством (постачальник) та Залізницею в особі Філії (замовник) укладено Договір, за умовами якого позивач зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність відповідача певну продукцію, а саме: балка надресорна креслення №7055.00.010 СБ (укомплектована деталлю балка надресорна креслення 7020.00.001-02), Рама бокова креслення №7055.00.020-0С (укомплектована деталлю рама бокова креслення 7020.00.002-0; далі - продукція), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов Договору;

- позивач на виконання пункту 5.3 Договору, розпорядження відповідача від 09.11.2018 №02-01-02-04-05/1 та рознарядки від 20.12.2018 №03-04-05-06-06/1 здійснив поставку продукції у кількості: 21 штук (балки надресорні) та 11 штук (рами бокові), що підтверджується накладною від 16.11.2018 №КСЗ-0001134 на суму 766 080 грн. з ПДВ; 15 штук (балки надресорні), що підтверджується накладною №КСЗ-0001336 від 22.12.2018 на суму 973 560 грн. з ПДВ;

- враховуючи пункт 6.1 Договору, строк оплати товару сплив: за поставку згідно з накладною від 16.11.2018 №КСЗ-0001134 - 30.11.2018; за поставку відповідно до накладної від 22.12.2018 №КСЗ-0001336- 10.01.2019, проте відповідач у зазначені строки продукцію не оплатив;

- 25.01.2019 (згідно з банківською випискою акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК») відповідач здійснив оплату поставленої продукції за накладною від 16.11.2018 № КСЗ-0001134 у сумі 766 080 грн.;

- станом на 18.04.2019 (дата підписання позовної заяви) відповідач поставлену продукцію за накладною від 22.12.2018 №КСЗ-0001336 на суму 973 560 грн. не оплатив;

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивачем нараховано 135 659,13 грн. пені, 11 304,93 грн. 3% річних за користування коштами та 37 396,72 грн. втрат від інфляції.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Залізниця 11.06.2019 подала суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що: враховуючи правовий статус відповідача, як підприємства державного сектору економіки, та вказівки керівництва Залізниці щодо зменшення ліміту фінансування витрат, у відповідача була відсутня фінансова можливість з урахуванням часу відсутності затвердженого фінансового плану на 2019 рік здійснити повний та своєчасний розрахунок з позивачем за Договором; відповідач вживав всі можливі заходи щодо забезпечення фінансування за Договором у відповідності до порядку, встановленого внутрішніми нормативними документами Залізниці; 26.04.2019 відповідач здійснив оплату за поставлений товар у сумі 486 780 грн., у зв`язку з чим у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 973 560 грн. основного боргу; крім того, Товариством невірно зазначено кінцевий строк виконання грошового зобов`язання; умовами Договору нарахування пені не передбачено; розрахунок періоду та суми 3% річних здійснений позивачем неправильно.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2019 позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

22.05.2019 позивачем подано суду документи на виконання ухвали суду від 08.05.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.06.2019.

Товариство 20.06.2019 подало суду відповідь на відзив, в якій зазначило таке: відповідач вказав про те, що ним 24.06.2019 було сплачено 486 780 грн.; разом з тим, 04.06.2019 Залізницею було сплачено 486 780 грн., про що відповідачем не зазначено у відзиві; що ж до реєстрації податкових накладних, то така реєстрація відбулася у встановлені Податковим кодексом України строки, а відтак періоди нарахування і суми 3% річних та втрат від інфляції визначені позивачем правильно; з огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 135 659,13 грн. пені, 11 304,93 грн. 3% річних та 37 396,72 грн. втрат від інфляції, а всього 184 360,78 грн.

Судом встановлено, що у відповіді на відзив позивач просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 135 659,13 грн. пені, 11 304,93 грн. 3% річних та 37 396,72 грн. втрат від інфляції, а всього 184 360,78 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2019 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та відкладено підготовче засідання на 08.07.2019.

Відповідач 24.06.2019 подав суду додаткові письмові пояснення, в яких просив зменшити розмір штрафних санкцій.

04.07.2019 Залізниця подала суду докази надіслання позивачу додаткових пояснень від 21.06.2019, поданих суду 24.06.2019.

У підготовчому засіданні 08.07.2018 оголошено перерву до 22.07.2019.

Позивач 16.07.2019 подав суду відповідь на додаткові пояснення відповідача, в якій заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5686/19 до судового розгляду по суті на 05.08.2019.

У судовому засіданні 05.08.2019 оголошено перерву до 12.08.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 12.08.2019 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.08.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

02.11.2018 Товариство (постачальник) і Залізницею (замовник) в особі Філії укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у Договорі (пункт 1.1 Договору);

- найменування продукції: ДК 021:2015 ЄЗС 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (рама бокова крес. 7055.00.020-0СБ (укомплектована деталлю рама бокова крес. 7020.00.002-0)) і балка надресорна крес. 7055.00.010 СБ (укомплектована деталлю балка надресорна крес. 7020.00.001-02) (пункт 1.2 Договору);

- загальна сума Договору на момент його підписання складає 4 104 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 684 000 грн. (пункт 4.2 Договору);

- оплата за кожну партію поставленої продукції за Договором проводиться замовником протягом 10-ти банківських днів після дати поставки партії продукції у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену пунктом 7.1 Договору, та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України (пункт 6.1 Договору);

- для прийняття продукції замовнику надаються такі документи: рахунок-фактура; копія товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної); видаткова накладна; податкова накладна, оформлена та зареєстрована згідно з вимогами чинного законодавства України; копії документів, що підтверджують якість продукції, зазначеної у пункті 2.2 Договору; копії пакувальних аркушів (при наявності) (пункт 7.1 Договору);

- тільки після отримання звіту про доставку та квитанції про підтвердження реєстрації (прийняття) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальник надсилає таку податкову накладну разом з квитанцією про реєстрацію замовнику в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення на електронну адресу (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ); надіслання замовнику зареєстрованої податкової накладної постачальником здійснюється не пізніше дня, наступного за днем отримання квитанції про реєстрацію податкової накладної (пункт 7.3 Договору);

- термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання по 31.12.2018, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, надісланими на адресу постачальника, та в частині оплати, - до повного виконання (пункт 12.7 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1 739 640 грн., що підтверджується накладними від 16.11.2018 №КСЗ-0001134 на суму 766 080 грн. та від 22.12.2018 №КСз-0001336 на суму 973 560 грн.

Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача.

Таким чином, товар є належним чином поставленим позивачем та прийнятим відповідачем без будь-яких зауважень.

Товариством було виставлено Залізниці рахунки-фактури від 16.11.2018 №КСЗ-100450 на суму 766 080 грн. і від 22.12.2018 №КСЗ-100539 на суму 973 560 грн.

Судом встановлено, що податкову накладну від 16.11.2018 №82 на суму 766 080 грн. було зареєстровано 11.12.2018, а податкову накладну від 22.12.2018 №69 на суму 973 560 грн. - 14.01.2019.

Претензіями від 04.01.2019 №40-21/225 та від 25.01.2019 №40-21/57 позивач вимагав сплати наявну заборгованість та нараховані суми пені, 3% річних, втрат від інфляції та додаткового штрафу.

Залізницею за платіжним дорученням від 22.01.2019 №1535673 сплачено 766 080 грн. (одержано та проведено банком - 25.01.2019), за платіжним дорученням від 26.04.2019 №1786297 - 486 780 грн., за платіжним дорученням від 04.06.2019 №1895843 - 486 780 грн.

Отже, станом на день прийняття рішення з даної справи відповідачем повністю погашено наявну перед позивачем заборгованість.

Товариство просить стягнути з Залізниці 11 304,93 грн. 3% річних та 37 396,72 грн. втрат від інфляції.

3% річних позивач розраховує за такі періоди:

- 3 463,10 грн. з 01.12.2018 по 24.01.2019;

- 7 841,83 грн. з 11.01.2019 по 18.04.2019.

Перевіривши здійснений позивач розрахунок суми 3% річних та періоди їх нарахування, суд встановив, що він неправильний.

Так, за перерахунком суду сума 3% річних та періоди їх нарахування становлять:

- 2 770,48 грн. з 12.12.2018 (оскільки податкову накладну від 16.11.2018 №82 на суму 766 080 грн. було зареєстровано 11.12.2018) по 24.01.2019 (дата, визначена позивачем у розрахунку);

- 7 521,75 грн. з 15.01.2019 (оскільки податкову накладну від 22.12.2018 №69 на суму 973 560 грн. було зареєстровано 14.01.2019) по 18.04.2019 (дата, визначена позивачем у розрахунку).

Таким чином, сума 3% річних становить 10 292,23 грн.

Позивач розраховує суму втрат від інфляції за такі періоди:

13 850, 73 грн. з 01.12.2018 по 18.04.2019;

23 545,99 грн. з 11.01.2019 по 18.04.2019.

Судом перевірено, розрахунок суми втрат від інфляції і періодів їх нарахування та встановлено, що він неправильний.

За перерахунком суду сума втрат від інфляції та періоди їх нарахування становлять:

- 13 850,73 грн. з 12.12.2018 по 24.01.2019 (оскільки 25.01.2019 відповідачем сплачено 766 080 грн. заборгованості);

- 33 517,05 грн. з 15.01.2019 по 18.04.2019.

Отже, сума втрат від інфляції становить 47 367,78 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Абзацом першим пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

ВИСНОВКИ

При перерахунку сум втрат від інфляції судом встановлено, що сума втрат від інфляції за наведені судом періоди нарахування складає 47 367,78 грн.

Проте відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, наявність порушення з боку відповідача строків оплати поставленої позивачем продукції, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 292,23 грн. 3% річних (за розрахунком суду) і 37 396,72 грн. втрат від інфляції (за розрахунком позивача) є обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

У стягненні решти суми (1 012,70 грн.) 3% річних слід відмовити.

Що ж до вимог позивача стосовно стягнення 135 659,13 грн. пені, то сторонами не укладалося жодного договору, яким би було передбачено нарахування суми пені за порушення строків оплати поставленої продукції, а відтак такі вимоги не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що враховуючи вказівки керівництва Залізниці щодо зменшення ліміту фінансування витрат, у відповідача була відсутня фінансова можливість з урахуванням часу відсутності затвердженого фінансового плану на 2019 рік здійснити повний та своєчасний розрахунок з позивачем за Договором; відповідач вживав всі можливі заходи щодо забезпечення фінансування за Договором у відповідності до порядку, встановленого внутрішніми нормативними документами Залізниці.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Таким чином, відповідач у зв`язку з відсутністю належного фінансування не звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за Договором, а відтак доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Слід зазначити, що подана Залізницею заява про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню, оскільки судом відмовлено у стягненні, нарахованої позивачем суми пені, а 3% річних і втрати від інфляції не відносяться до складу штрафних санкцій.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 30 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою і третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої і частини п`ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

28.12.2018 Товариством (клієнт) і адвокатом Гнатенко Сергієм Івановичем укладено договір про надання професійної правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає адвокату ведення справи про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з Залізниці стосовно невиконання Договору.

Оплата правової допомоги підтверджується платіжним дорученням від 30.07.2019 №39187 на суму 30 000 грн. і актом приймання-передачі наданих послуг від 26.07.2019 №1.

Враховуючи викладене, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.

Слід також зазначити, що оскільки сума основного боргу була сплачена відповідачем після пред`явлення Товариством позову (відповідно до інформації з офіційного сайту публічного акціонерного товариства «Укрпошта» позовну заяву надіслано позивачем 26.04.2019; згідно із печаткою канцелярії суду позовна заява зареєстрована 02.05.2019), то стягненню з Залізниці підлягає 15 318,73 грн. судового збору з урахуванням сплаченої позивачем суми такого збору за вимогами щодо стягнення основного боргу.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141; ідентифікаційний код 05756783) до акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі його філії «Дарницький вагоноремонтний завод» (03038, м. Київ, вул. Алматинська, 74; ідентифікаційний код 40081263) про стягнення 184 360,78 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі його філії «Дарницький вагоноремонтний завод» (03038, м. Київ, вул. Алматинська, 74; ідентифікаційний код 40081263) на користь публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141; ідентифікаційний код 05756783): 10 292 (десять тисяч двісті дев`яності дві) грн. 23 коп. 3% річних; 37 396 (тридцять сім тисяч триста дев`яносто шість) грн. 72 коп. втрат від інфляції; 15 318 (п`ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 73 коп. судового збору і 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.08.2019.

Суддя О.В. Марченко