Рішення № 83716934, 19.08.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"19" серпня 2019 р.

Справа № 642/1163/18

Провадження № 2/642/168/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 серпня 2019 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря - Тугая К.В.,

представника позивача- ОСОБА_1.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 3-я особа- ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

20 березня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк» (після зміни найменування - АТ «Альфа-Банк») про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві просив стягнути на його користь з відповідача:

- грошові кошти в загальній сумі 36 354, 24 грн. шляхом їх перерахунку на рахунки, відкриті на його ім`я в АТ «Альфа- Банк», а саме: на картковий рахунок № НОМЕР_1 - 19 962,80 грн., на картковий рахунок № НОМЕР_2 - 16 391,44 грн.

- пеню в розмірі 0,1% суми неналежного переказу за період з 9 грудня 2017 року по 16 березня 2018 року у сумі 3 562,72 грн. шляхом їх перерахунку на один з його карткових рахунків в АТ «Альфа-Банк».

- у відшкодування моральної шкоди 3000 грн. шляхом їх перерахунку на один з його карткових рахунків в АТ «Альфа-Банк».

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем у 2016 році укладено два договори про надання банківських послуг, а саме відкриття вказаних карткових рахунків та їх обслуговування, з встановленим кредитним лімітом: по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому 19.11.2016 - 17 600 грн., по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому 26.02.2016 року - 18 600 грн.

Одночасно він уклав два договори добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток з ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування».

За ініціативою відповідача кредитний ліміт по кредитних картках було збільшено, однак цими коштами він не скористався.

09.12.2017 р. з 13 до 15 год. - у суботу, в неробочий день, невстановлена

особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з його двох

кредитних карток на суму 36 354,24 грн., а саме: з картки/рахунку № 1 відбулося несанкціоноване списання кредитних коштів на суму 19 195,00 грн., та комісії у розмірі 767,80 грн., а всього списано з цього рахунку 19 962,80 грн.; з картки/рахунку № 2 відбулося несанкціоноване списання кредитних коштів на суму 15 761,00 грн., комісії у розмірі 630,44 грн., а всього 16 391,44 грн.

Розпорядження про списання коштів з його рахунків він не давав, будь-

яких дій, що могли призвести до списання грошових коштів, не вчиняв. 11.12.2017р. -в понеділок, перший робочий день банку, він особисто звернувся до відповідача з вимогою заблокувати картки і здійснити відміну всіх транзакцій за 09.12.2017р. та повідомив про факт шахрайства.

Картки було заблоковано. Листом від 13.12.2017р. № 93907-23.1-6/6 відповідач повідомив його, шо банк не може компенсувати списані грошові кошти, оскільки нібито він надав реквізити карток стороннім особам, а опротестовані транзакції були проведені коректно, у відповідності з правилами Міжнародної Платіжної системи.

11.12.2017р. він також звернувся до правоохоронних органів, узв`язку з чим 12.12.2017р.

Новобаварським відділом поліції ГУ Національної поліції в Харківській області

порушено кримінальну справу № 12017220500002516 за ст. 190 ч. 1 КК України.

Одночасно він звернувся з заявою до страховика - ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», однак відповіді не отримав.

18.12.2017р. ним було сплачено обов`язкові платежі по двох картках: 1300 грн. та 150 грн. 02.02.2018р. ним було сплачено обов`язкові платежі по двох картках - 900 грн. та 300 грн., однак будь-яких повідомлень про ці платежі він не отримав. Разом з тим, в період з 09.12.2017р. по теперішній час йому надходять смс-повідомлення банку про доступні кошти та мінімальні платежі за кредитами по карткових рахунках, з яких шахраї списали 36 354.24 грн., та суми платежів для оплати нараховані банком з урахуванням списаних шахраями грошових коштів.

Крім того, банк випустив нові кредитні картки на його ім`я, які він не отримав, та самостійно збільшив розмір заборгованості за кредитами, про що повідомив його смс-повідомленнями. Так, згідно з смс-повідомленням банку від 19.01.2018р. по новій картці/рахунку № 1 загальна заборгованість складає 22 711,12 грн., його зобов`язано сплатити 4069,27 грн. до 09.02.2018р. Згідно з смс-повідомленням Альфа-банку від 27.01.2018р. по картці/рахунку № 2 загальна заборгованість складає 28 795,75грн., його зобов`язано сплатити 4138,27 грн. до 16.02.2018р.

Між тим, він продовжує сплачувати свої кредити в тому обсязі, в якому сплачував їх до крадіжки.

Листами від 15.02.2018р. та від 22.02.2018р. банк повідомив його про наявність простроченої заборгованості з урахуванням вкрадених коштів, на суму 5 806,16 грн.

Досудове розслідування у кримінальному провадження щодо шахрайських дій за його заявою триває, винних осіб співробітниками поліції не знайдено, грошові кошти йому не повернуті.

В обґрунтування позову про стягнення безпідставно списаних сум та відшкодування моральної шкоди позивач посилається на положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживача», ст. 1073 ЦК України , п.8 та п. 9 Розділу VI Постанови Правління Національного банку України від 05.11.2014р. № 705 «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів», правові позиції, викладені у рішеннях Верховного Суду України від 23 січня 2018 року у справі 202/1028/14-ц, від 01.02.2018р. у справі №758/7327/14-ц, від 12.02.2018р. у справі № 592/2386/16-ц з питань стягнення з банку безпідставно списаних коштів з карткового рахунку.

В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди позивач послався на те, що через численні дзвінки з погрозами та листи відповідача він перебуває в постійному стані знервованості та занепокоєння, у нього порушений сон та відсутній апетит. Тривалий час відповідач здійснює на нього психологічний тиск, спонукає до пошуку коштів для сплати неіснуючого боргу.

Ухвалою суду від 23 квітня 2019 року відкрито провадженні у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

14 травня 2019 року до суду надійшли пояснення представника 3-ї особи - ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування», якій просив в позові відмовити. Зазначив, що між ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» та позивачем було укладено Договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток № 248.630373065.111 від 26.02.2016 року, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з непередбаченими збитками Страхувальника у разі несанкціонованого використання Третіми особами поточного рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в ПАТ «Альфа-Банк», внаслідок крадіжки, грабежу, розбою або підробки (скіммінгу) Платіжної картки, що емітована ПАТ «Альфа-Банк» і держателем якої є Страхувальник. Вказаний договір страхування забезпечує ризики втрати понесених збитків добросовісного кредитора (Банку), а також надає відповідно до умов, порядку і страхових випадків компенсацію коштів стороні клієнта, боржника (позивача) у разі настання конкретних обставин, вказаних в договорі і забезпечує (захищає) майнові права сторін (як кредитора, так і боржника).

На адресу Департаменту врегулювання збитків ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» надійшли документи, що свідчать про настання випадку, а саме: незаконне зняття грошових коштів третьою особою з рахунку СПЗ, що обслуговується платіжною карткою.

Відповідно до п. 1.7. частини «Б» Договору страхування страховим випадком є передбачувана Договором страхування подія, яка мала місце під час дії договору страхування, не підпадає під виключення або обмеження страхування, передбачені цим договором і з настанням якої виникає обов`язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

В ході з`ясування обставин вищезазначеного випадку було встановлено, що зловмисник шляхом фальсифікування телефонного дзвінка від імені Банку дізнався у позивача персональні дані платіжної картки, та за допомогою отриманої інформації здійснив списання грошових коштів з рахунку позивача, що обслуговується платіжною карткою, що за умовами Договору страхування є фішингом - видом шахрайства з платіжними картками, при якому зловмисник шляхом фальсифікування електронної розсилки Банку, або іншої організації дізнається у Страхувальника персональні дані платіжної картки (номер картки, PIN-код, код CW2, смс-код), та за допомогою отриманої інформації здійснює списання грошових коштів з Рахунку, що обслуговуються платіжною карткою. Згідно з п. 4.1.12. частини «Б» Договору страхування до страхових випадків не відносяться та не підлягають страховому відшкодуванню збитки, спричинені фішингом.

04.01.2018 року позивачу рекомендованими листами з повідомленням направлено рішення Страховика про відмову здійснити страхову виплату на підставі п. 4.1.12 частини «Б» Договору страхування, однак листи були помилково направлено на невірну адресу позивача.

10.05.2018 на дійсну адресу позивача повторно направлено рішення Страховика про відмову здійснити страхову виплату на підставі п. 4.1.1 страхування.

Таким чином, страховик виконав всі свої зобов`язання згідно покладеного на нього законодавством та Договором добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток № 248.630373065.111 від 26.02.2016 року в повному обсязі.

15 червня 2018 року позивач ОСОБА_2 надав заперечення на пояснення третьої особи, в яких зазначив, що доказів на обґрунтування своїх доводів щодо надання ним своїх персональних даних сторонній особі суду не надано. Страховик вводить суд в оману щодо кваліфікації вказаного випадку. В даному випадку крадіжку грошей з його карток відповідно до договорів страхування слід кваліфікувати як скіммінг, а не фішинг, оскільки скіммінгом є незаконне отримання третьою особою грошових коштів з банкомату або шляхом оплати товарів, робіт, послуг в торговій мережі, по підробленій картці, на яку нанесені дані платіжної кратки; незаконне отримання з рахунку, який обслуговується платіжною краткою, третьою особою із застосуванням шахрайських методів отримання від держателя платіжної кратки інформації по цій картці (виключення, фішинг, ІТ-шахрайство). Даний випадок є страховим згідно з пунктом 5.2. Договору страхування.

Також позивач зазначив, що як у відповідача, так і у третьої особи були дані про його адресу та номер телефону, однак він належним чином не повідомив його про розгляд заяв про крадіжку коштів, та лише в суді він дізнався про рішення страховика за його заявою.

17 липня 2018 року представник 3-ї особи - ПрАТ «Альфа страхування» подав заяву про відшкодування судових витрат у зв`язку з розглядом справи, просив стягнути з позивача 57 грн. за оплату послуг кур`єрського та поштового зв`язку - понесених витрат на направлення письмових пояснень на адресу суду та позивача.

3 вересня 2018 року представник відповідача АТ «Альфа-Банк» направив суду відзив на позовну заяву, в якій просив в позові відмовити. У відзиві зазначив, що 11.12.2017 року позивач звернувся з претензією до банку, в якій зазначив, що 18.08.2017 року позивачу зателефонував нібито співробітник ПАТ «Альфа-Банку" та повідомив, що необхідно встановити послугу по роботі з юридичними особами. Позивач погодився та по команді невідомої особи передав усі дані для підтвердження переказу. Після надходження смс-повідомлення, позивач передавав дані (код) «працівнику" та з його карток було списано грошові кошти.

За результатами службового розслідування, проведеного банком, встановлено, шо транзакція була здійснена успішно без порушення правил МПС (Міжнародної платіжної системи). При здійсненні оспорюваної клієнтом транзакції вводився код, який використовується для додаткової ідентифікації та використовується клієнтом під час проведення операції в мережі Інтернет та прирівнюється до підпису клієнта, що стверджує його згоду на проведення операції. Операції проводилися без фізичного використання картки, шляхом вводу реквізитів платіжної карти із підтвердженням коду, надісланим в смс-повідомленні. Використовувалися такі реквізити карти: номер платіжної картки, строк її дії, CVV2 код, код підтвердження, надісланий смс-повідомленні( lookup code). Клієнт зобов`язаний забезпечити збереження засобів ідентифікації та

ідентифікації в системі таким чином, щоб виключити розголошення інформації та їх

використання третіми особами, не передавати та не розголошувати особистий ключ,

особистий пароль іншим особам, відповідати за їх зберігання та використання. Держатель картки зобов`язаний не розголошувати ПІН та CVV2/CVCV2 код, інші реквізити картки та не передавати картки в користування третім особам, а також не повідомляти їм зазначені вище дані. Дозволяється повідомляти третім особам номер та термін її дії виключно для проведення вказаними особами переказу коштів з власного рахунку на картковий рахунок клієнта. Банк не несе відповідальності за шкоду, завдану клієнту у зв`язку з розголошенням ним третім особам будь-яких реквізитів картки.

У порушення вказаних Правил саме позивач повідомів сторонній особі дані своєї

банківської картки та підтверджений пароль і запит на виконання переказу надійшов від

нього з його контактного номеру телефону, підтверджений паролем, який доставлений 18.08.17 о 16:26, 16:28, 16:30, 16:32, 16:34 год., в результаті чого відбувся переказ грошових

із з його карткового рахунку, через сервіс P2Y. Отже сам позивач вказує на те, що він передавав таємний пароль, який приходив на його мобільний телефон, шахраям.

Аргументи позивача щодо доведеності винних дій банку у здійсненні оспорюваної клієнтом транзакції, внаслідок яких спричинена матеріальна та моральна шкода, відповідач вважає недоведеними.

Також представник відповідача у своїх запереченнях послався на те, що закріплена правова позиція з цього приводу визначена в постанові Апеляційного суду міста Києва від 14.05.2018 року по справі №754/14355/17 та постанові Апеляційного суду Донецької області від 29.03.2018 року по справі № 233/342/17.

Банк не несе відповідальності за проведені з рахунками клієнта операції та їх

наслідки, якщо можливість проведення зазначених операцій виникла не з вини банку,

банк не несе відповідальності за будь-які операції з використанням картки чи її реквізитів у

разі успішної перевірки CVV2/CVCV2 -коду та якщо таку операцію було підтверджено

одноразовим паролем.

Представник відповідача послався на те, що правова позиція Верховного Суду України, сформульована в рішенні у справі N 6-71 цс 15 від 13.05.2015 року в рамках провадження між банком та клієнтом дає можливість стверджувати про те, що банки зобов`язані зі своїх коштів повертати клієнтам гроші, викрадені з їхніх карток шахраями, якщо немає доказів, що самі спровокували крадіжку своїми діями або бездіяльністю. Згідно вказаної правової позиції ВСУ українським банкам заборонено безпідставно відмовляти власникам платіжних карт у відшкодуванні збитку при крадіжках грошей з рахунків з використанням ПІН-коду. Банк має право не повертати людині зниклі кошти тільки у тому разі, коли зможе довести, що заволодіння коштами клієнта сталося з його вини. Таким чином, обов`язок доказування щодо викрадення грошових коштів збанківської картки лежить не на клієнту, а на банку.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 3 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування у відповідача носія з аудіозаписами телефонних розмов позивача з працівниками ПАТ «Альфа-Банк», які мале місце у день списання грошових коштів 09.12.2017, оскільки представник відповідача не довів, що позбавлений можливості надати суду докази, які є у його розпорядженні, на обґрунтування своїх заперечень проти позову, та що мають місце будь які складнощі щодо надання ним суду таких доказів, а його посилання на те, що служба безпеки банку не надає такі докази, судом не прийнята до уваги, оскільки вказана служба є структурним підрозділом банку. Відповідачем не зазначені, які заходи ним прийняті для отримання цього доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2019 року за клопотанням представника позивача витребувано у відповідача - ПАТ «Альфа-Банк» деталізовану інформацію щодо усіх дзвінків, відправлених SMS, MMS -повідомлень, використаного інтернет-трафіку на телефонний номер НОМЕР_3 за 9 грудня 2017 року з 11 год. 30 хвил. до 16 год. 00 хвил., а також у ПрАТ «Водафон Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцігська, 125) деталізовану інформацію щодо усіх дзвінків, відправлених SMS, MMS -повідомлень, використаного інтернет-трафіку на вказаний телефонний номер за 9 грудня 2017 року з 11 год. 30 хвил. до 16 год. 00 хвил.

Позивач подав клопотання від 15.03.2019 р, надав суду додаткову інформацію від оператора мобільного зв`язку, та зазначив, що вказані інформація свідчить про відсутність будь яких інших вхідних дзвінків та повідомлень, крім як від ПАТ «Альфа-Банк» на телефон позивача. Ніяких вихідних дзвінків та повідомлень від позивача, окрім як в ПАТ «Альфа-Банк» від позивача також не надходило. Тому зазначив, що він, крім відповідача, ні з ким не спілкувався та не міг передати будь-яку інформацію.

22 березня 2019 року представник відповідача подав додаткові пояснення,в яких просив вважати клопотання та продані позивачем документи не поданими, як звернув увагу суду на те, що для проведення кожної операції на мобільний телефон клієнта, який володіє карткою надходить смс- повідомлення з чотиризначним кодом, який може знати лише клієнт, який для проведення операції вноситься в електронну систему My-Alfabank. Після цього тільки проводиться операція з коштами. Позивач,вказуючи, шо не надавав жодних кодів, вводить суд в оману, доказів на підтвердження своїх вимог не надає. Позивач, вчиняючи певні дії, міг передбачити можливість настання шкідливих наслідків, проте цього не зробив. Кожна фінансова операція клієнта супроводжувалася надсиланням коду підтвердження на мобільний номер клієнта, без вводу якого переказ коштів став би неможливим, надходило смс-повідомлення з кодом підтвердження, а саме: 14.48 - Kod7690, Zayavka па platezh Vodafone: 15 761 UAH; 13.36 , Zayavka па platezh Vodafone: 19 195 UAH.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року за клопотанням представника позивача витребувано у ПрАТ «ВФ Україна» деталізовану інформацію щодо усіх дзвінків, відправлених SMS, MMS -повідомлень, використаного інтернет-трафіку на телефонний номер позивача НОМЕР_3 за 9 грудня 2017 року з 11 год. 30 хвил. до 16 год. 00 хвил.

На ухвалу суду 2 травня 2019 року направлена вказана інформація.

1 серпня 2019 року представник відповідача АТ «Альфа-Банк» направив суду деталізовану інформацію щодо усіх смс-повідомлень, відправлених на телефонний номер НОМЕР_3 за період з 9 грудня 2017 року з 11 год. 30 хвил. до 16 год. 00 хвил., та зазначив, що вказаним підтверджується те, що АТ «Альфа-Банк» не здійснював дзвінки, не відправляв ММС- повідомлень та не використовував інтернет-трафік на вказаний телефонний номер за вказаний період.

3 серпня 2019 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що оператором мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» підтверджено, що позивач в період часу- з 11-30 до 16-00 09.12.2017р, ні і з ким, крім відповідача, зв`язку не підтримував. Дзвінки здійснювались та смс-повідомлення були відправлені виключно з телефону відповідача - Альфа-Банку, що доводить, що позивач ніяк не міг повідомити іншій особі інформацію щодо своїх кредитних карт, ПІН - кодів та інш. Посилання відповідача на те, що позивач проявив грубу недбалість, спілкуючись виключно з банком, є необґрунтованим. Оскільки інших комунікацій ні з ким, крім банку, позивач не підтримував, що підтверджено оператором, сам платіжних операцій не здійснював, що доведено документально, та банк неодноразово зв`язувався з позивачем по телефону, згідно з п.9. розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням, затв. Постановою правління НБУ от 05.11.2014 р № 705, позивач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій без його фізичної участі. Тобто, позивач не здійснював ніяких дій або бездіяльності, що призвели до втрати, незаконного використання ПІНу, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідач не надав доказів того, що позивач такі дії (бездіяльності) здійснював, тобто наявність вини позивача. Також представник позивача послався на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-071 цс15.

У судовому засідання позивач та його представник ОСОБА_1 позов підтримали, пославшись на викладені в позовній заяві та письмових поясненнях обставини. Зазначили, що позивачу зателефонували з телефонного номеру, який належить саме Альфа-Банку, особа представилась співробітником банку, смс-повідомлення також надходили з Альфа-банку, тому у позивача не було підстав для підозри, що з ним розмовляє шахрай, ніякій сторонній особі він дані смс-повідомлень не надавав, тому відповідач повинен нести відповідальність за дії своїх працівників.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення та клопотання про розгляд справи у відсутності і представника.

Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності вказаних осіб.

Суд, опитавши позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено два договори про надання банківських послуг, а саме відкриття вказаних карткових рахунків та їх обслуговування, з встановленим кредитним лімітом: по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому 19.11.2016 - 17 600 грн., по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому 26.02.2016 року - 18 600 грн., та одночасно укладені два договори добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток з ПрРАТ «Страхова компанія «Альфа страхування».

09.12.2017 р. в період з 13 по 15 год. з вказаних двох кредитних карток позивача було здійснено списання кредитних коштів на загальну суму 36 354,24 грн., а саме: з картки/рахунку № № НОМЕР_1 - 19 962,80 грн., з карткового рахунку № НОМЕР_2 - 16 391,44 грн.

Позивач надав суду контрольну картку обліку добутої дичини і порушень правил полювання серії ХК №0305193, з якої вбачається, що 9 грудня 2017 року він на підставі ліцензії перебував на місті полювання в Чутовському районі.

11.12.2017р. -в понеділок, позивач звернувся до відповідача з претензією щодо несанкціонованого списання коштів 09.12.2017 з його карток, зазначив, що йому зателефонував співробітник з Альфа-Банку, та смс-повідомлення надходили йому з Альфа-банку, які він і озвучив цьому співробітнику, після чого з його рахунків були без його згоди списані вказані грошові суми.

Листом від 13.12.2017р. № 93907-23.1-6/6 відповідач повідомив його, що банк не може компенсувати списані грошові кошти, оскільки він надав реквізити карток стороннім особам, а опротестовані транзакції були проведені коректно, у відповідності з правилами Міжнародної Платіжної системи.

11.12.2017р. позивач звернувся з приводу шахрайського заволодіння його коштами до Новобаварського відділу ГУ Національної поліції в Харківській області, за його заявою 12.12.2017 внесено дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220500002516 за ст. 190 ч. 1 КК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, підозра жодній особі не пред`явлена.

12.12.2017 позивач звернувся з заявою до страховика - ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» щодо несанкціонованого списання вказаних коштів. В заяві він детально виклав обставини списання коштів, зазначив, описав, що 9 грудня 2017 року повідомив своїй дочці лише номер свого рахунку НОМЕР_2 для перерахування грошових коштів від продажу дитячої коляски. О 12.59 йому зателефонував чоловік, який представився співробітником служби безпеки Альфа банку з телефонного номеру НОМЕР_4 та запропонував оформити послугу для роботи з юридичними особами, на що він погодився. Через декілька хвилин з того ж номеру банку чоловік знову зателефонував та повідомив, що буде направляти повідомлення, а він їх повинен озвучити, оскільки йде запис, пояснив, що без цієї процедури неможливий переказ грошей. На його номер надійшли два-три повідомлення, які він назвав цьому чоловіку, а в понеділок 11 грудня 2017 року виявив списання коштів з його карток.

Листами від 15.02.2018р. та від 22.02.2018р. банк повідомив його про наявність простроченої заборгованості з урахуванням вкрадених коштів, на суму 5 806,16 грн.

01.08.3019 до суду надійшла письмові інформація відповідача про направлення смс-повідомлень на номер позивача 09.12.2017 з кодом підтвердження. Відповідач зазначив також, що АТ «Альфа-Банк» не здійснював дзвінки, не відправляв ММС-повідомлень та не використовував інтернет-трафік на телефонний номер НОМЕР_3 , належний позивачеві, за 9 грудня 2017 року з 11.30 до 16.00.

Однак вказана інформація складена самим відповідачем, та суперечить інформації, наданою оператором мобільного зв`язку, щодо вхідних дзвінків з Альфа-Банку на номер позивача.

Так, оператор мобільного зв`язку «ПрАТ «Водафон Україна» направив на ухвалу суду витребувані докази, а саме інформацію щодо вхідних та вихідних дзвінків на мобільний номер НОМЕР_5 , належний позивачу.

Надана інформація свідчить про те, що 9 грудня 2017 року на вказаний телефонний номер здійснювали телефонні дзвінки та відправлялись смс-повідомлення лише з Альфа-банку, з іншими абонентами в той день зв`язку за вказаним номером не було.

Вказана інформація є достовірною, об`єктивною, оскільки надана оператором мобільного зв`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Відповідач відповідно до ст. 81 ЦПК України не спростував надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачам не спростовані зазначені дані, а саме, що телефонний номер НОМЕР_4 , з якого зафіксовано вхідні дзвінки та смс-повідомлення, належить АТ «Альфа Банк».

Відповідач не пояснив, яким чином після спілкування позивача за телефонним номером, належному банку, було можливо списання грошових коштів з його карток, враховуючи, що такі операції проведені безпосередньо після вхідного дзвінка з Альфа-Банку.

Відповідно до ст. Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; коди, що використовуються банками для захисту інформації;

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов`язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов`язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов`язків.

Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов`язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Відповідач не надав доказів, що у даному випадку забезпечив збереження працівниками банку та особами, які мають доступ до телефонного номеру банку, з якого був здійснений дзвінок позивачу, збереження банківської таємниці.

Банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв несанкціонованому списанню грошових коштів з його рахунків, не розголошував третій особі інформацію, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції, а тому банк зобов`язаний сплатити позивачу, який невідкладно повідомив банк про платіжні операції, що ним не здійснювалися, кошти, які були несанкціоновано зняті з його рахунку.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 : «…не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника».

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 листопада 2011 р. у справі № 15- рп/2011 роз`яснив, що положення пунктів 22, 23 ст. І, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно п.8, 9 розділу УІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року №705, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує положення статей 1068, 1071, 1073 ЦК України, статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожен день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Враховуючи наведене, з відповідача, в межах заявлених позовних вимог, підлягає стягненню пеня 0,1 % в загальному розмірі 3 562 грн. 72 коп. за 98 календарних днів, від суми неналежного переказу - 36 354, 24 грн. (36 354, 24х0,1%х98=3 562 грн. 72 коп.)

Аргументи представників відповідача та 3-ї особи про те, що позивач не довів вини банку у порушенні умов договору, укладеного з ним, суд відхиляє, оскільки згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 12, 13 ЦПК України.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16 .

З наявних в матеріалах справи складових частин договору про надання банківських послуг (заяви позичальника) не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов`язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, судом не встановлено обставин, з якими закон пов`язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору. Передбачені сто. 141 ЦПК України підстави для покладення судових витрат на позивача відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( місцезнаходження: 6 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) грошові кошти в загальній сумі 36 354, 24 грн. (тридцять шість тисяч триста п`ятдесят чотири грн. 24 копійки ) шляхом їх перерахунку на:

1)картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа- Банк» на ім`я ОСОБА_2 - 19 962,80 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві грн. 80 копійок);

2)картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа- Банк» на ім`я ОСОБА_2 - 16 391,44 грн. (шістнадцять тисяч триста дев`яносто одну грн. 44 копійки).

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_2 пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за період з 9 грудня 2017 року по 16 березня 2018 року у сумі 3 562,72 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят дві грн. 72 копійки) шляхом їх перерахунку на один з карткових рахунків ОСОБА_2 , відкритих в АТ «Альфа-Банк».

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 копійок)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 19 серпня 2019 року.

Суддя - Л.Л. Шрамко