Рішення № 8371687, 04.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/49904.02.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Прайм»

до                    Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

про                    зобов’язання вчинити певні дії

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Лісовський Р.А.,

від відповідача –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Прайм»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(далі –відповідач) про зобов’язання вчинити певні дії, а саме, з метою належного виконання рішення суду по відновленню порушених прав та інтересів позивача, витребувати в ДПА у м. Києві інформацію про наявні відкриті рахунки (повні їх реквізити) відповідача в фінансових установах; з метою забезпечення позову винести ухвалу до негайного виконання, якою накласти арешт на все майно, грошові кошти та банківські рахунки відповідача, оскільки невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому; зобов’язати відповідача надати суду (з надісланням копії позивачу) у вигляді зведеної таблиці всі трансакції по рахунку позивача № 26008012912001 за період з листопада 2008 по день призначення розгляду справи з розшифровкою сум та дат списань, дати та сум перерахування їх на рахунки контрагентів позивача, сум списаних комісій за банківське обслуговування та дат таких списань; повернути Позивачу безпідставно списані суми комісій за ведення поточного рахунку і суми комісій за не перераховані вчасно суми за весь період порушень (з листопада 2008); весь залишок коштів на рахунку Позивача перерахувати на п/р 26000151120101 в ЗАТ «Сведбанк Інвест»; публічно вибачитись за спричинену моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань відповідно до договору на розрахунково-касове обслуговування від 27.04.2004 (далі –Договір).

Враховуючи, що позовна заява не містить розміру заявлених до стягнення майнових вимог, ухвалою від 28.12.2009 суд зобов’язав позивача уточнити позовні вимоги з урахуванням вимог ст.ст. 54, 55 ГПК України.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем в судовому засіданні було надано уточнення позовних вимог з урахуванням ст.ст. 54, 55 ГПК України відповідно до яких позов заявлено про стягнення з відповідача 6642,18 грн., з яких 3142,18 грн. залишок станом на 01.01.2010, та 3500 грн. розмір безпідставно списаних комісій за ведення рахунку в розмірі 500 грн./місяць з червня 2009 року до грудня 2009 року.

Відповідач проти позову заперечує, та у відзиві на позовну заяву просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на той факт, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»на зобов’язання відповідача перед позивачем за Договором на розрахунково-касове обслуговування поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, як це передбачено ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність». При цьому, відповідачем зазначено, що вимога позивача про безпідставно списані кошти за ведення поточного рахунку не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам спірного Договору, яким сторони передбачили право Банку вносити зміни до тарифної ставки за обслуговування рахунку клієнта.

Відповідач в судове засідання 04.02.2010 не з’явився, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише в разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

З огляду на той факт, що подані позивачем документи є достатніми для прийняття рішення у справі, явка представників сторін обов’язковою не визивалась, справа, у порядку ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2004 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) був укладений Договір на розрахунково-касове обслуговування (далі –Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний (ні) рахунок (и) № 26006002912001 згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ № 492 від 12.11.2003 із змінами та доповненнями, та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п. 2 Договору відповідач взяв на себе зобов’язання здійснювати комплексне обслуговування позивача, пов’язане із проведення операцій по поточному рахунку та забезпечити виконання за його дорученням всіх розрахункових та касових операцій по поточному рахунку, що передбачені законодавством України, як у готівковій так і в безготівковій формі; виконувати розрахункові документи, прийняті від Клієнта протягом операційного часу, в день їх надходження з 09-00 до 16-00 години та після операційного часу з оплатою відповідно до діючих тарифних ставок.

Як свідчать матеріали справи, 14.02.2009 позивач направив відповідачу претензію № 13/02/03 від 13.02.2009, в якій вимагав протягом одного робочого дня з моменту отримання даної претензії, виконати свої зобов’язання передбачені діючим законодавством та спірним Договором, і списати кошти з рахунку позивача в сумі 1358,07 грн. та перерахувати їх на банківські рахунки контрагентів.

За твердженням позивача вимога відповідачем не виконана.

30.06.2009 згідно наявної в матеріалах справи копії роздруківки, з поточного рахунку позивача, відповідачем було списано 500,00 грн. за ведення поточного рахунку.

07.07.2009 позивач платіжним дорученням №795 ініціював переказ грошових коштів в сумі 6200,00 грн. зі свого рахунку у фінустанові відповідача на свій рахунок в ЗАТ «Сведбанк Інвест»у м. Києві з призначення платежу –«перерахування коштів на основний рахунок».

За твердженнями позивача вказане платіжне доручення не було виконане відповідачем.

В подальшому, після порушення провадження у справі, позивач надав відповідачу для виконання платіжне доручення № 795 від 03.09.2009 про переказ грошових коштів в сумі 5200,00 грн. на його рахунок в ЗАТ «Сведбанк Інвест», яке також було залишене відповідачем без виконання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»(далі –Закон) банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи – члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Частиною 30.2 ст. 30 Закону передбачено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

При розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Однак відповідач в порушення умов Договору не здійснив перерахування грошових коштів, а відтак позовні вимоги в частині зобов’язання банку перерахувати весь залишок коштів на рахунку позивача в сумі 3 142,18 грн. № 26008012912001, відкритому в фінустанові відповідача (МФО 320564) на п/р 26000151120101 в ЗАТ «Сведбанк Інвест» МФО 320650 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не приймаються посилання відповідача на неможливість виконанням платіжних доручень у зв’язку із введенням Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»мораторію на задоволення вимог кредиторів з огляду на наступне

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов’язань відповідача перед позивачем за Договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширювались.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Проте, як зазначалось вище, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 458, мораторій на спірні правовідносини, які виникли за договором банківського рахунку не поширюється.

Щодо позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача повернути безпідставно списані суми комісій за ведення поточного рахунку і суми комісій за не перераховані вчасно суми за весь період порушень з червня 2009 року до грудня 2009 року слід зазначити наступне.

Як слідує із тексту позовної заяви, позивач вважає що відповідачем безпідставно списані з його поточного рахунку 3 500 грн. з призначенням платежу «за ведення поточного рахунку».

Відповідно до п. 2.3.5 Договору відповідач має право своєчасно отримувати від позивача плату за розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку згідно тарифів банку.

Пунктом 3.1 Договору сторони досягли згоди, що Банк залишає за собою право змінювати дані тарифні ставки з повідомленням клієнтів за 14 календарних днів до їх введення. Про внесення змін та доповнень до Тарифних ставок Банк повідомляє Клієнта шляхом розповсюдження цих змін в приміщенні операційного залу Банку.

В матеріалах справи наявна копія листа відповідача позивачу за підписом директора, відповідно до якого відповідач повідомив позивача про внесення змін до тарифних ставок Банку в червні 2009 року, та зазначив, що інформація про ці зміни була доведена до відома Клієнтів шляхом розміщення їх у відділеннях Банку та на Інтернетсайті відповідача.

Враховуючи викладене вище, вимоги позивача про зобов’язання позивача повернути безпідставно списані суми комісій за ведення поточного рахунку за весь період порушень – з червня 2009 року до грудня 2009 року є необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.

Щодо решти вимог слід зазначити наступне.

Враховуючи, що вимоги згідно п. 2, 4 прохальної частини позову про витребування в ДПА у м. Києві інформації про наявні відкриті рахунки (повні їх реквізити) відповідача в фінансових установах та зобов’язання відповідача надати суду (з надісланням копії позивачу) у вигляді зведеної таблиці всі трансакції по рахунку позивача № 26008012912001 за період з листопада 2008 по день призначення розгляду справи з розшифровкою сум та дат списань, дати та сум перерахування їх на рахунки контрагентів позивача, сум списаних комісій за банківське обслуговування та дат таких списань фактично є клопотанням, яке може заявлятися в порядку ст. 38 ГПК України про витребування додаткових доказів, а тому зазначені вимоги не є позовними у розумінні господарського процесуального законодавства і розгляду у позовному провадженні не підлягають.

Клопотання про вжиття заходів, зазначених у п. 3 прохальної частини позову про винесення ухвали про накладення арешту на все майно, грошові кошти та банківські рахунки відповідача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 66 ГПК України, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача публічно вибачитись за спричинену моральну шкоду слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена вимога позивача обґрунтована тим, що внаслідок списання коштів з рахунку позивача за ведення поточного рахунку йому було завдано моральної шкоди.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Враховуючи той факт, що нормами господарського законодавства не встановлено такого способу захисту порушеного права як «зобов’язання публічно вибачитись за спричинену моральну шкоду», суд вважає, що позовна вимога позивача задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не доведено обставини, на які він послався як на підставу своїх заперечень.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача, оскільки спір вини саме з його вини.

Разом з тим, позивач при зверненні до суду сплатив 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, квитанція №20 від 10.07.2009.

08.07.2009 прийнята постанова Кабінету Міністрів України №693 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №361», якою відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №361.

Позивач з даним позовом звернувся до суду 30.07.2009, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті, тобто тоді, коли розмір оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення підлягав сплаті в сумі 118 грн.

Враховуючи той факт, що позивач при зверненні до суду сплатив 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 197 грн. цих витрат підлягає поверненню останньому як зайво сплачених.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, п/р 35192800002018 МФО 320003) перерахувати залишок коштів в сумі 3142 (три тисячі сто сорок дві) грн.18 коп. з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Прайм»(04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, кв. 3 ідентифікаційний код 32850256) № 26008012912001 на рахунок № 26000151120101 у ЗАТ «Сведбанк Інвест»у м. Києві, МФО 320650.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, п/р 35192800002018 МФО 320003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Прайм»(04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, кв. 3 ідентифікаційний код 32850256) 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Прайм»(04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, кв. 3 ідентифікаційний код 32850256) з Державного бюджету України 197 (сто дев’яносто сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як зайво сплачених.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.