Рішення № 8371664, 09.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/64209.02.10 За позовом Приватного підприємства «Світогор»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко»

простягнення 20 700, 00 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Шестаков А.В. –директор; Від відповідача:Бойко Ю.А. –представник за довіреністю від 10.09.2009 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Світогор»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко»про стягнення заборгованості у розмірі 20 700, 00 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладених між сторонами договорк-заявки на перевезення вантажів, позивач здійснив на користь відповідача перевезення вантажів на загальну суму 20 700, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору зобов’язання з оплати наданих послуг не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.12.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.12.2009 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що після виконання перевезення та отримання від позивача всіх необхідних документів на оплату його послуг відповідачем було встановлено, що рахунок № 0004344 від 11.08.209 року на суму 20700, 00 грн. було неналежним чином оформлено, а саме в ньому не зазначено розмір ПДВ –580 грн.

У судовому засіданні 29.12.2009 року оголошень перерву до 25.01.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.01.2010 року не заперечував проти сплати частини суми боргу у розмірі 20120, 00 грн., оскільки вважає, що не повинен платити у зв’язку із несплатою позивачем ПДВ.

У судовому засіданні 25.01.2010 року оголошено перерву до 01.02.2010 року.

У судовому засіданні 01.02.2010 року представник позивача зазначив, що ним не було сплачено ПДВ, оскільки згідно із Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів»надана послуга не підлягає оподаткуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2010 року заперечив проти наданих пояснень позивача, зазначивши, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів»набрав чинності 01.09.2009 року, тобто після надання позивачем послуг.

У судовому засіданні 01.02.2010 року оголошено перерву до 09.02.2010 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

30.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко»(надалі –експедитор) та Приватним підприємством «Світогор»»(далі - перевізник) був укладений разовий договір-заявка на перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 003/30-07-09.

Відповідно до умов договору перевізник зобов’язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом Гамбург (Германія) –Каховка (Україна). Сума фрахту становить 20700, 00 грн. (по території України 3480, 0 грн., за межами митної території –17220, 00 грн., в т.ч. ПДВ за ставкою 20% - 580, 00 грн.).

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної № 058556, позивач здійснив перевезення вантажу за вищезазначеним маршрутом. Вантаж був отриманий представником Закритого акціонерного товариства «Чумак», що підтверджується підписом та печаткою вантажоодержувача на накладній.

Відповідно до п. 19 договору експедитор сплачує вартість робіт і послуг перевізника виключно на підставі наданих оригіналів документів стосовно ТЕП в перебігу 14 банківських днів з моменту отримання цих документів.

14.08.2009 року позивачем був направлений на адресу відповідача пакет документів стосовно вищезазначеного перевезення, що підтверджується фіскальним чеком № 6867 від 14.08.2009 року.

Відповідач кошти за надані послуги не сплатив, обґрунтованого заперечення на передані документи не надіслав.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 700, 00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідач доказів виконання зобов’язання щодо оплати послуг не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що після виконання перевезення та отримання від позивача всіх необхідних документів на оплату його послуг відповідачем було встановлено, що рахунок № 0004344 від 11.08.2009 року на суму 20700, 00 грн. було неналежним чином оформлено, а саме в ньому не зазначено розмір ПДВ –580 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не надав суду жодних доказів того, що він звертався до позивача про виправлення недоліків, які містяться в рахунку № 0004344 від 11.08.2009 року.

Підтримуючі позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно із Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів»надана послуга не підлягає оподаткуванню, а тому в рахунку № 0004344 від 11.08.2009 року правомірно не було відображено суму ПДВ.

Суд не може погодитися з даним твердженням позивача враховуючи наступне.

04.06.2009 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 1451-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів».

Відповідно до розділу 2 даного Закону, він набирає чинності з 1 числа місяця, наступного за місяцем, на який припадає 30 календарний день з дня його опублікування, крім пункту 2 розділу 1 цього Закону, який набирає чинності з 1 числа місяця, наступного за місяцем, на який припадає 90 календарний день з дня його опублікування.

Закон України № 1451-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів»був опублікований в газеті «Голос України»№ 120 від 02.07.2009 року.

Враховуючи зазначене, 30 календарний день з дня опублікування Закону припадає на 01.08.2009 року, а тому даний Закон набрав чинності 01.09.2009 року (наступний місяць за місяцем на який припадає 30 календарний день з дня його опублікування), що також підтверджується листом Міністерства юстиції України № 10778-0-99-09-34 від 19.08.2009 року «Про набрання чинності Законом України від 04 червня 2009 року № 1451-VI».

Як вбачається із матеріалів справи, перевезення вантажу за разовим договором-заявкою № 003/30-07-09 від 30.07.2009 року було виконано у повному обсязі до 11.08.2009 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів».

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення вищезазначеного Закону до відносин щодо перевезення вантажу за разовим договором-заявкою № 003/30-07-09 від 30.07.2009 року не застосовуються.

Також, суд зазначає, що договором-заявкою не передбачено положень про право замовника відмовитися від оплати вчиненого перевезення з підстав виставлення рахунку без зазначення основної суми та нарахованого ПДВ. Надані позивачем податкові накладні, з яких вбачається несплата ПДВ за дані послуги перевезення, також не можуть звільнити відповідача від оплати даної суми.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 20 700, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 909, 916 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко»(02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37; код ЄДРПОУ 32305728), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства «Світогор»(45630, Волинська обл., Луцький район, с. Милушин; код ЄДРПОУ 32764597) заборгованість у розмірі 20 700 (двадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 207 (двісті сім) грн. 00 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А.