Рішення № 8371651, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/69908.02.10

За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»          

до          Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

про                               стягнення 10164,11 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача           Малюська Д.Л., №3477-5/14 від 24.12.2009;

від відповідача          не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженерала Гарант»в особі Київської філії «Сіті»(далі –позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»про стягнення 7147,75 грн. основного боргу, 428,87 грн. 3% річних, 2587,49 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання наведених вище положень Правил страхування ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»оплатило (за вирахуванням франшизи у розмірі 113,77 грн.) вартість ремонту автомобіля Шкода Фабіа, р.н.з. 466-99 КА (далі –Шкода Фабіа) у розмірі 31 737,15 грн. Крім того, ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»оплатило вартість автотоварознавчого дослідження у розмірі 300 грн.

Загальна сума витрат ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»на виплату страхового відшкодування склала 32037,15 грн. (вартість ремонту + вартість автотоварознавчого дослідження = 31 737,15 + 300,00 = 32037,15).

Відтак, на думку позивача, до останнього у відповідності до ст.993, 1187 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування»перейшло право вимоги, в межах фактичних витрат.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в порядку ст. 59 ГПК України, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду, оскільки ДТП, в результаті якої було завдано шкоду, відбулась 26.07.2006, а позов до суду подано 30.10.2009.

Розглянувши матеріали справи та подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2006 року між ВАТ «Сан Інтербрю Україна»(Страхувальник) та ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-АВТО», назву якого було перейменовано на ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(Страховик) укладено договір добровільного страхування автотранспорту, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19-3310027 (далі –Договір), відповідно до умов якого було застраховано автомобіль Шкода Фабіа.

26 липня 2006 року у м. Києві, на перехресті вулиць Солом'янської та Народної, відбулося зіткнення двох автомобілів: автомобіля Шкода та автомобіля КАМАЗ, реєстраційний номерний знак АА 5692 АА, під керуванням Фомічова Віктора Костянтиновича (власник автомобіля КАМАЗ - відповідач). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Шкода був пошкоджений. Пошкодження автомобіля Шкода підтверджується відповідною довідкою ДАІ.

ДТП відбулась в результаті порушення Фомічовим В.К. вимог п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2006 та довідкою ВДАІ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві №223.

Для визначення розміру матеріального збитку, заданого власнику автомобіля Шкода, Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Холдинг»провела автотоварознавче дослідження автомобіля.

Згідно зі звітом №03/09/06 оцінки вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 18.09.2006, вартість ремонту автомобіля Шкода в результаті його пошкодження при ДТП складає 32 630,71 грн.

Відповідно до п.7.1.4 Правил страхування страховик зобов'язаний п/ри настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Пункт 2.2.1 Правил страхування передбачає, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п.9.1, 9.26.2 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання наведених вище положень Правил страхування позивач сплатив (за вирахуванням франшизи у розмірі 113,77 грн.) вартість ремонту автомобіля Шкода у розмірі 31 737,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями:

№5407 від 04.09.2006 на суму 300 грн.;

№5618 від 28.09.2006 на суму 30000 грн.;

№6325 від 27.11.2006 на суму 1737,15 грн.

Відтак, загальна сума витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 32037,15 грн. (вартість ремонту + вартість автотоварознавчого дослідження = 31 737,15 + 300,00 = 32037,15).

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля Шкода Фабіа внаслідок ДТП.

04.09.2007 позивач звернувся до відповідача з претензією на №09/09/07 про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП та просив протягом 7 днів з моменту отримання цієї претензії сплатити на його користь в якості відшкодування шкоди 32037,15 грн.

У випадку, якщо цивільна відповідальністю ДТГО «Південно-Західна залізниця»була застрахована, позивач просив направити копію відповідного полісу, передати копію даної претензії страховику та сплатити франшизу.

У відповідь на пред'явлену позивачем претензію, відповідач листом за вих. №3863 від 05.10.2007 повідомив, що його цивільно-правова відповідальність застрахована у ВАТ «Страхова компанія «АЛЬКОНА»відповідно до полісу №ВА/1654814.

На виконання договору страхування ВАТ «Страхова компанія «Алькона»частково компенсувала позивачу витрати на виплату страхового відшкодування у розмірі 24 889,40 грн.

Непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 7 147,75 грн.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 6 статті 261 ЦК України визначено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як було зазначено, вище основне зобов’язання з відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП було виконано позивачем: 04.09.2006 на суму 300 грн., №28.09.2006 на суму 30000 грн., 27.11.2006 на суму 1737,15 грн.

Відтак, починаючи з вказаних дат розпочався перебіг позовної давності за відповідними регрес ними зобов’язаннями.

Що ж стосується посилання позивача, на той факт, що відповідач листом №3863 від 05.10.2007 визнав свій борг, у зв’язку з чим повідомив позивача про необхідність звернення до Страхової компанії «Алькона»для отримання відповідного страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3).

Суд зауважує, що чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (див. ч. 1 ст. 11 ЦК).

В даному випадку, діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема відповідь на претензію.

Відтак, 05.10.2007 перервався строк позовної давності і розпочався заново, а отже, сплив позовної давності мав би відбутись 05.10.2010.

Отже, при зверненні до суду позивач не пропустив позовну давність.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 428,87 грн.3% річних та 2587,49 грн. інфляційних втрат визнається судом законною та обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033) на користь Закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»(01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35, п/р 26509014035172 у філії АТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 380333, ідентифікаційний код 24580961) 7147 (сім тисяч сто сорок сім) грн. 75 коп. боргу, 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 87 коп. 3% річних, 2587 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят сім) грн.49 коп. інфляційних втрат, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                  Сташків Р.Б.