Рішення № 8371399, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/208.02.10 За позовомНаціонального Києво – Печерського історико –культурного заповідника доДержавної служби з питань національної культурної спадщини

Міністерcтвастав культури і туризму України

простягнення 6945,23 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Варданян А.С. - по дов. №001 від 14.01.2010р.

Від відповідача : Ващенко Я.Л. –дов. № 22-453/39 від 23.02.2009 року;

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Національного Києво – Печерського історико – культурного заповідника про стягнення з Державної служби з питань національної культурної спадщини 6945,23 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо відшкодування витрат за спожиту електричну енергію.

Ухвалою від 16.12.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.01.2010 року.

В судове засідання 18.01.2010 року, представник позивача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав. Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від представник позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 18.01.2010 року представник відповідача не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 18.01.2010 року представників сторін розгляд справи було відкладено на 08.02.2010 року.

В судовому засіданні 08.02.2010 року представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви просить стягнути з відповідача 10184, 48 грн. відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період з січня 2009 року по грудень 2009р.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.02.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

28 серпня 2008 року між Національним Києво –Печерським історико –культурним заповідником (далі - позивач) та Державною службою з питань національної культурної спадщини (далі – відповідач) був укладений договір на використання приміщень пам’ятки архітектури Келії клірошан (охоронний № 4/7, по генплану корпус № 20).

Відповідно до пункту 1.1 якого позивач на підставі рішення Київради від 28.08.2008 року № 93/93 передає, а відповідач приймає в оренду майно, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, частину приміщень пам’ятки архітектури за адресою: вул. Січневого повстання (Івана Мазепи), будинок № 21, корпус № 20 за цільовим призначенням –для службових приміщень Держкультурспадщини.

Відповідно до пункту 2.1 договору об’єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 519,00 кв. м., на І та ІІ поверх згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід’ємну частину договору.

Згідно з пунктом 3.8 Договору вартість комунальних послуг на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Пунктом 4. 9 договору сторони узгодили, що орендар зобов’язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку, відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну орендованій площі частку витрат та утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговування інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

29.01.2009рю. між сторонами була підписана додаткова угода про відшкодування експлуатаційних видатків на утримання майна позивача, яке фактично використовується відповідачем.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач сплачує платежі по відшкодуванню витрат на утримання майна щомісячно, згідно рахунків –фактур.

16 лютого 2009 року між сторонами був підписаний договір №4, відповідно до якого відповідач зобов’язувався в період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. компенсувати позивачу витрати за спожиту електроенергію.

Згідно п. 2 даного договору відповідач зобов’язаний сплачувати кожного місяця, орієнтовна сума договору на період з 01.01.2009р. по 31.03.2009 року становить 2500 грн., враховуючи ПДВ.

Розрахунки за електроенергію відповідач зобов’язується робити протягом 5-ти днів, з дня отримання платіжного доручення.

За період з січня 2009 року по грудень 2009 року відповідачем було спожито електричної енергії на загальну суму 12684,48 грн., що засвідчується обліковою карткою копія якої наявна в матеріалах справи, проте відповідач частково розрахувався за спожиту електричну енергію, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в сумі 10184,48 грн., що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2010 року.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 10184,48 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 6945,23 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» підлягає поверненню позивачу надлишково сплачене державне мито в сумі 593 грн.

Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 21, корп. 20, код ЄДРПОУ 26296015) на користь Національного Києво –Печерського історико –культурного заповідника (01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 21, корп. 8, код ЄДРПОУ 20073260) 6945 грн. 23 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути Національному Києво –Печерському історико –культурному заповіднику (01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 21, корп. 8, код ЄДРПОУ 20073260) надлишково сплачене платіжним дорученням №2072 від 03.11.2009р. державне мито в сумі 593 грн. Платіжне доручення №2072 від 03.11.2009р. залишити в матеріалах справи №36/2.

Суддя Трофименко Т.Ю.