Рішення № 8371317, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/4301.02.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Промхолод”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “С.ВАТТІ”

простягнення 36 404,10 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

від позивачаОвчаренко А.В. —директор

від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Промхолод” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “С.ВАТТІ” 16393,50 грн. вартості товару, переданого відповідачеві у власність за договором купівлі-продажу від 24.06.2009 р. № 14/2009, 20010,60 грн. штрафу згідно з п. 8.1 договору.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/43 від 09.12.2009 р., яку призначено до розгляду на 28.12.2009 р.

Ухвалою від 28.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 01.02.2010 р. зважаючи на неявку представника відповідача та неподання сторонами витребуваних судом документів.

У судове засідання, призначене на 01.02.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, але подав до канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи, що мотивоване перебуванням директора на лікарняному.

Вивчивши подану заяву, суд критично ставиться до неї, оскільки провадження у справі № 46/43 було порушене на початку грудня 2009 року і розгляд справи вже відкладався з 28.12.2009 р. на 01.02.2010 р., тобто, відповідач не був обмежений у можливості своєчасно подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своїх заперечень, якщо такі наявні. Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача, зважаючи також і на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “С.ВАТТІ” не обмежене колом осіб, що можуть представляти його інтереси в суді чи будь-якій іншій установі, органі, підприємстві.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги про стягнення з відповідача 16393,50 грн. боргу та 20010,60 грн. договірної неустойки у вигляді пені. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, вказані вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язку зі своєчасної оплати переданого йому у власність холодильного обладнання. На підтвердження заявлених вимог суду надано договір з додатками, видаткову накладну, акт приймання передачі та довіреність на отримання цінностей, платіжні доручення про часткову оплату боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Промхолод” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “С.ВАТТІ” в якості покупця уклали договір № 14/2009 (надалі —договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити обладнання (компресор полугерметичний поршневий Bitzer 4H-15.2Y-40P з ТЕН картера), зазначене у додатку № 1 до цього договору, на умовах, ним визначених.

Відповідно до п. 1.3 договору постачання обладнання проводиться на умовах —склад постачальника.

Загальна вартість обладнання відповідно до п. 2.1 договору складає 66702,00 грн.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити обладнання протягом 2 календарних днів з дати перерахування покупцем на рахунок постачальника коштів за першим етапом оплати, визначеним п. 2.4 цього договору.

Датою передачі обладнання вважається дата складання сторонами акту приймання-передачі обладнання та дата підписання видаткової накладної. Обов'язок постачальника щодо передачі обладнання вважається виконаним у момент підписання сторонами акту приймання-передачі та видаткової накладної (п.п. 6.4, 6.5 договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 24.06.2009 р. № 14/2009 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач —прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію в указаному в договорі місці.

Пунктом 2.4 договору встановлений поетапний порядок розрахунків, а саме: 1-й етап, що передбачає передплату покупцем обладнання у розмірі 75 % від повної вартості обладнання, що складає 50 026, 50 грн. протягом 2 календарних днів з дати підписання договору та 2-й етап, що передбачає сплату покупцем 25 % повної вартості обладнання, що складає 16 675,50 грн. протягом 7 календарних днів від дати підписання сторонами видаткових накладних та актів приймання-передачі обладнання.

24.06.2009 р. після підписання договору відповідач перерахував позивачеві попередню плату у сумі 50 026, 50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 43 від 24.06.2009 р. № 43 та листом обслуговуючої позивача банківської установи.

Як вбачається з матеріалів справи за видатковою накладною від 24.06.2009 р. № РН-000065 позивач поставив відповідачу обладнання на суму 66702,00 грн., що також підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 24.06.2009 р. та довіреністю на отримання цінностей № 25 від 24.06.2009 р.

Другий етап оплати відповідач виконав частково на суму 282,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63 від 06.11.2009 р.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 16 393,50 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.

Отже, з наявних в матеріалах справи, письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 66702,00 грн., але не оплатив його повністю, чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 16 393,50 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 16 393,50 грн. за договором № 14/2009 від 24.06.2009 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 20 010,60 грн. штрафу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У п. 8.2 договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасного внесення платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1 % від загальної вартості обладнання за кожен день прострочення, але не більше 30 % від загальної вартості обладнання.

Виходячи з вищезазначених норм законодавства, передбачена п. 8.2 договору неустойка за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом, як зазначено у договорі.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 вказаного нормативного акту розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Таким чином, відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом з врахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення умов договору в частині своєчасності проведення розрахунків, становить 5 844,19 грн. пені.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.ВАТТІ" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 21, кв. 11, ідентифікаційний код 35913549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Промхолод” (03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7, ідентифікаційний код 35249719) 16 393 (шістнадцять тисяч триста дев’яносто три) грн. 50 коп. основного боргу, 5 844 (п’ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 19 коп. пені, 222 (двісті двадцять дві) грн. 38 коп. державного мита та 144 (сто сорок чотири) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко