Рішення № 8371300, 15.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/1015.01.10 За позовом           Закритого акціонерного товариства "Автобаза № 1"

до           Дочірнього підприємства "Спеціалізоване управління № 2" Відкритого

          акціонерного товариства "Будмеханізація"

про                     стягнення 30 304,49 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник –Євстіфєєв Ю.В. (дов. № б/н від 12.10.09)          

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 26130,88 грн., що становить заборгованість за договором № 06 про надання транспортних послуг і робіт від 03.01.2007р. та додатковими угодами до нього та 2880,13 грн. пені, 862,32 грн. збитків від інфляції, 431,16 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009р. порушено провадження у справі № 8/10, розгляд справи призначений на 15.01.2010р.

У судове засідання, призначене на 15.01.2010р. з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Представник позивача у судовому засіданні подав письмові пояснення по справі, документи на вимогу ухвали суду, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

03.01.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Автобаза № 1»- «виконавець»та ДЧП «СУ-2»ВАТ «Будмеханізація»- «замовник»був укладений договір № 06 про надання транспортних послуг і робіт (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «виконавець»щоденно на підставі заявки «замовника»виділяє автотранспорт для виконання робіт і інтересів «замовника»(надалі - автопослуги).

Згідно з п.1.3 договору ціна договору складається з цін вказаних в талонах «замовника», виписаних «виконавцем»протягом терміну дії даного договору, і які є невід’ємною частиною договору.

Умовами договору сторони погодили, що на підставі заявки «замовника»автопослуг «виконавець»виписує подорожній лист (типової форми № 2), талон замовника до подорожнього листа (типової форми 1-ТЗ); «замовник»або уповноважена «замовником»особа робить відмітки в вказаних документах про час та вибуття автотранспорту, показники спідометра, ставить свій підпис та штамп або печатку «замовника»(п.2.3 договору); документи перелічені в п.2.3 даного договору підписані уповноваженою особою «замовника»та скріплені штампом або печаткою «замовника»свідчать про факт отримання «замовником»автопослуг, вказаних документах та є підставою для проведення розрахунків між «замовником»та «виконавцем»(п.2.4 договору).

Розділом 3 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, згідно якого розрахунок за автопослуги проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «виконавця»в національній валюті України, відповідно до тарифів «виконавця», розроблених на основі прейскуранту 13-01-02 з коефіцієнтом збільшення –6,05. Розмір тарифів визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватися в більшу або меншу сторону відповідно до зміни кон’юнктури ринку автопослуг, при цьому сторони письмово погоджують зміну тарифів, додатком до договору, який є невід’ємною частиною даного договору; «замовник»оплачує автопослуги «виконавця»при поданні заявки передоплатою, сума передоплати погоджується сторонами при отриманні заявки; остаточний розрахунок за отримані авто послуги проводиться «замовником»протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку-фактури виставленого «виконавцем»та акта виконаних робіт; акт виконаних робіт та рахунок-фактури виставляється «виконавцем»на підставі даних подорожнього листа та талонів «замовника»до нього (п.3.1, п.3.3, п.3.4, п.3.5 договору).

Відповідно до додаткових угод від 03.05.2007р., 01.11.2007р., 14.03.2008р., 09.07.2008р. коефіцієнт збільшення за домовленістю сторін змінювався в залежності від існуючих ринкових умов.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2007р.

Додатковою угодою від 14.03.2008р. сторонами продовжений строк дії договору до 31.12.2008р., включно.

На виконання прийнятих на себе зобов’язань з 01.07.2008р. по 15.08.2008р. позивачем були надані відповідачу автопослуги, що підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами.

Позивач наголосив на тому, що за період з 01.07.2008р. по 15.08.2008р. ним були надані відповідачу автопослуги на суму 39856,76 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за отримані автопослуги за період 01.07.2008р. по 15.08.2008р. у повному обсязі не розрахувався.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 26130,88 грн., інше не доведено відповідачем.

Позивач направив відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за надані автопослуги з актами здачі-приймання робіт, рахунками-фактур , реєстрами наданих робіт та актом звірки взаєморозрахунків, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.04.2009р., фіскальним чеком № 8874 та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи), але відповіді від відповідача не отримав, відповідач підписані акти здачі-приймання робіт та акт звірки взаєморозрахунків не повернув, кошти не перерахував.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами погоджений строк оплати за надані автопослуги (п. 3.4 договору), проте відповідач в порушення умов договору за надані автопослуги не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 26130,88 грн. заборгованості за надані автопослуги за договором № 06 про надання транспортних послуг і робіт від 03.01.2007р. та додатковими угодами до нього правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2880,13 грн. пені, 862,32 грн. збитків від інфляції, 431,16 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати по отриманим автопослугам «замовник»сплачує «виконавцю»пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості.

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 05.05.2009р. по 02.09.2009р. підлягає задоволенню частково в сумі 1940,84 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих автопослуг виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 06 про надання транспортних послуг і робіт від 03.01.2007р. та додатковими угодами до нього, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість за надані автопослуги, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 431,16 грн. та збитків від інфляції в розмірі 862,32 грн. зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних за період з 05.05.2009р. по 19.11.2009р. підлягають задоволенню частково в сумі 427,40 грн. та збитків від інфляції за період з травня 2009р. по жовтень 2009р. підлягають задоволенню частково в сумів 783,93 грн. В іншій частині вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та збитків від інфляції слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 26130,88 грн. основного боргу, 783,93 грн. збитків від інфляції, 427,40 грн. трьох відсотків річних, 1940,84 грн. пені, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 29283,05 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Спеціалізоване управління № 2" Відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація"(01013, м.Київ, вул. Будіндустрії, 4; код ЄДРПОУ 04012939) на користь Закритого акціонерного товариства "Автобаза № 1" 03148, м.Київ, вул. Пшенична, 9; код ЄДРПОУ 01268348) 26130 (двадцять шість тисяч сто тридцять) грн. 88 коп. основного боргу, 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 93 коп. збитків від інфляції, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 40 коп. трьох відсотків річних, 1940 (одун тисячу дев’ятсот сорок) грн. 84 коп. пені, 292 (двісті дев’яносто дві) грн. 83 коп. державного мита, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 04.02.2010р.