Рішення № 8371296, 28.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/2928.01.10 За позовом Фізичної особи - підприємця Говоруна Романа Миколайовича

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія

"ТАУР"

про                     стягнення 40 296,48 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник –Черниченко К.О. (дов. №01 від 21.09.09)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 33064,69 грн., що становить заборгованість за договором № 00.08-95 від 16.10.2008р. та 1240,42 грн. збитків від інфляції, 3458,75 грн. пені, 1959,20 грн. за користування чужими грошовими коштами, 573, 42 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2009р. порушено провадження у справі № 8/29, розгляд справи призначений на 28.01.2010р.

У судове засідання, призначене на 28.01.2010р. з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості подати відповідачу свої мотивовані заперечення на позовні вимоги та з проханням суд зобов’язати позивача направити відповідачу екземпляр позовної заяви з доданими матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. При цьому суд врахував, що згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду, від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення. В матеріалах справи містяться належні докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджується фіскальними чеками № 1433 та № 1434 від 17.11.2009р.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

16.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»- «замовник»та Фізичною особою-підприємцем Говорун Романом Миколайовичем –«виконавець»був укладений договір № 00.08-95 (надалі - договір), відповідно умов якого «виконавець»за завданням «замовника»зобов’язався в порядку та на умовах, встановлених у даному договорі, на свій ризик, самотужки і власними коштами та з власних матеріалів виконати та здати «замовнику», у встановлений строк роботи по облаштуванню двох автомобільних причепів, а саме: установка каркасу, передньої стінки та зсувного даху; виготовлення та монтаж тенту, а «замовник»в свою чергу зобов’язався прийняти й оплатити виконані роботи на умовах, встановлених даним договором.

Вартість робіт передбачених даним договором включає відшкодування витрат «виконавця» та плату за виконану ним роботу, визначається договірною ціною (додаток № 1) і становить 66129,38 грн. (в т.ч. ПДВ) (п.2.1 договору).

Умовами договору сторони погодили, що «замовник»здійснює оплату робіт «виконавця»за договором в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «виконавця»в наступному порядку: до початку робіт «замовник»сплачує «виконавцеві» передплату в розмірі 50% від вартості робіт передбаченої п.2.1 даного договору, що становить 33064,69 грн., у т.ч. ПДВ; остаточний платіж в розмірі 33064,69 грн., у т.ч. ПДВ, «замовник»сплачує після завершення виконання робіт «виконавцем»на протязі 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п.3.1 договору).

Як наголосив позивач, відповідач на виконання прийнятих на себе зобов’язань перерахував на рахунок позивача аванс в розмірі 33064,69 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що прийом виконаних «виконавцем»робіт здійснюється «замовником»протягом 2-х робочих днів з дня надання «виконавцем»оформлених актів приймання виконаних робіт.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч. 4 ст. 837 ЦК України).

Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що акт здачі-приймання робі на суму 66129,38 грн. з боку відповідача не підписаний та не скріплений печаткою, однак, в матеріалах справи відсутні будь-які претензії та зауваження до виконаних позивачем робіт, відсутній складений сторонами дефектний акт (п.5.4 договору). Крім того, в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження визнання судом акту здачі-приймання робі на суму 66129,38 грн. недійсним.

З огляду на викладене, виконані позивачем роботи на суму 66129,38 грн. вважаються прийнятими відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2. ст. 530 ЦК України).

Позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити заборгованість за виконані роботи протягом 10-ти днів з моменту одержання даного листа, але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 33064,69 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 33064,69 грн. заборгованості за виконані роботи за договором № 00.08-95 від 16.10.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1240,42 грн. збитків від інфляції, 3458,75 грн. пені, 1959,20 грн. за користування чужими грошовими коштами, 573, 42 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за виконані й прийняті роботи «замовник»виплачує «виконавцеві»пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу (п.10.3 договору).

З огляду на викладене, позивач просив суд з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положення ч.6 ст. 23 ГК України стягнути з відповідача 3458,75 грн. пені за період з 17.04.2009р. по 16.10.2009р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3458,75 грн. за період з 17.04.2009р. по 16.10.2009р. правомірна та підлягає задоволенню.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами в розмірі 1959,20 грн. слід відмовити, оскільки даний вид відповідальності за порушення строків оплати не був погоджений сторонами у договорі та у письмовій формі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 00.08-95 від 16.10.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 573,42 грн. та збитків від інфляції в розмірі 1240,42 грн. зазначених позивачем в розрахунку та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 573,42 грн. правомірна та підлягає задоволенню у повному обсязі, а вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню частково в сумі 991,94 грн., в іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 33064,69 грн. основного боргу, 3458,75 грн. пені, 573,42 грн. трьох відсотків річних, 991,94 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 38088,80 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 629, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ТАУР" (01001, м.Київ, вул. Софіївська, 2, кв.11; код 34966817) на користь Фізичної особи - підприємця Говоруна Романа Миколайовича (21011, Вінницька область, Замостянський район, м.Вінниця, вул. Лугова, б.75; ідентифікаційний номер 2843814831) 33064 (тридцять три тисячі шістдесят чотири) грн. 69 коп. основного боргу, 3458 (три тисячі чотириста п’ятдесят вісім) грн. 75 коп. пені, 573 (п’ятсот сімдесят три) грн. 42 грн. трьох відсотків річних, 991 (дев’ятсот дев’яносто одна) грн. 94 коп. збитків від інфляції, 380 (триста вісімдесят) грн. 89 коп. державного мита, 223 (двісті двадцять три) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 08.02.2010р.