Вирок № 83711078, 16.08.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/178/19

1-кп/467/70/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора Пахомова О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Коробкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка кримінальне провадження № 12019150170000002, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 січня 2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не прцюючого, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Суд визнав доведеним, що на початку літа 2017 року, більш точної дати і часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи на території належного ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_2 , реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зайшов до господарського приміщення, що розташоване на території вказаного домоволодіння, звідки, скориставшись відсутністю власника, керуючись корисливими мотивами і метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, таємно викрав алюмінієвий бідон вагою 7 кг вартістю 175 грн. 00 коп. з електричним теном вартістю 72 грн. 00 коп., розпорядившись викраденим на власний розсуд і спричинивши тим самим ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 247 грн. 00 коп.

Таких висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України щодо доказів і оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, з урахуванням показань обвинуваченого, який в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини його скоєння, що викладені в обвинувальному акті, зокрема, у частині часу, місця, способу вчинення і наслідків, що настали.

Так, допитаний в судовому засіданні у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 показав суду, що на початку літа 2017 року, точної дати не пам`ятає, він зайшов в сарай, який знаходиться на території домоволодіння ОСОБА_2 , із якою він на той час спільно проживав.

Знаючи, що там зберігається алюмінієвий бідон, він вирішив продати його аби отримати кошти на придбання горілки.

Щоправда, напередодні він дізнався в селі кому потрібен такий бідон і вдень викрадення продав його жінці на ім`я ОСОБА_3 за 50 грн. 00 коп.

Потерпіла не дозволяла продавати його і не бачила, як він його виносив із приміщення.

Вартість викраденого, що встановлена в ході досудового розслідування повністю визнає.

Ці показання обвинуваченого, враховуючи, що вони отримані у передбачений законом спосіб, суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають для нього значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлена належно, причин свого неприбуття не вказала, проте, надала заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності, паралельно вказавши, що будь - яких претензій матеріального чи то морального характеру до обвинуваченого не має.

Просила, крім цього, призначити покарання відповідно до закону.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обвинувачений погодився з недоцільністю дослідження доказів щодо обставин скоєного ним, так як повністю згодний з обставинами, встановленими досудовим слідством та відображеними в обвинувальному акті, не оспорює їх, а так само і кваліфікацією своїх дій за ч.1 ст. 185 КК України.

Інші учасники справи також вказували на відсутність необхідності досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, обвинувачений дав суду послідовні і логічні показання, які за своєю суттю збігаються з викладеними фактичними обставинами вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому вони, ці показання, не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції щодо визнавальних показань.

А тому суд, переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин цього кримінального провадження, не оспорюють правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст. 185 КК України, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснивши наслідки такого і переконавшись, що вони зрозумілі обвинуваченому, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зокрема, і щодо розміру спричиненої потерпілій матеріальної шкоди, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших даних, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для правильної кваліфікації діяння та призначення покарання у відповідності до положень Кримінального Кодексу України.

Зокрема, згідно довідки про вартість, виданої ФОП ОСОБА_4 вартість одного електричного тена 1, 5 кВт становить 72 грн. 00 коп., у той час, як вартість одного кілограму алюмінію станом на червень 2017 року становила 25 грн. 00 коп. ( довідка ФОП ОСОБА_5 ).

Із протоколу огляду місця події від 03 січня 2019 року вбачається вага алюмінієвого бідону, у даному конкретному випадку - 7 кг.

Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи надані йому докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин, доведених стороною обвинувачення перед судом.

З огляду на наведене, у ракурсі установлених фактичних обставин справи, шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України, так як він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

При цьому, суд, крім іншого, виходив із роз`яснення, що містяться в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року, відповідно до яких крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Тож, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, в аспекті ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд ураховує класифікацію злочинів за ст. 12 КК України, відповідно до якої даний злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особливості й обставини його вчинення у даному, конкретному випадку, тобто форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

В той час як обвинувачений раніше не судимий, на обліку в Арбузинському районному секторі філії ДУ "Центр пробації" в Миколаївській області не перебуває, не працює, не одружений, має постійне місце реєстрації, проживає не за місцем реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває, на військовому обліку в Арбузинському районному комісаріаті не перебуває, не має батьків, а так само і неповнолітніх і непрацездатних осіб на утриманні, посередньо характеризується за місцем проживання.

Обставин, що пом`якшують чи то обтяжують покарання, згідно із ст. 67 КК України, суд не установив.

Зокрема, суд відхиляє доводи сторони обвинувачення про щире каяття ОСОБА_1 у скоєному.

Так, Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к вказав, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Натомість, всупереч твердженням сторони обвинувачення та захисту у матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений відшкодували збитки потерпілій. Більш того, ОСОБА_1 перебував в розшуку вже після направлення обвинувального акту до суду. А це однозначно не свідчить про його бажання виправити ситуацію, а навпаки, вказує на намагання уникнути кримінальної відповідальності.

За такого, суд переконаний, що покарання обвинуваченому належить призначити у межах санкції ч.1 ст. 185 КК України у виді арешту.

При цьому суд виходив із наявних у нього дискреційних повноважень щодо призначення покарання і прийшов до висновку, що визначена його міра є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), як нею самою, так і іншими особами.

Приймаючи таке рішення, суд враховував, окрім вищевикладеного, досудову доповідь відносно обвинуваченого, складену та долучену до матеріалів кримінального провадження старшим інспектором Арбузинського районного сектора філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській області, зокрема, за якою ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній.

Як наслідок, визначене судом покарання у видіарешту, за таких обставин, на переконання суду, з огляду на відсутність передумов для застосування ст. 69 КК України, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, отже, несвавільним, і пропорційним, тобто, таким, аби не становити надмірного тягаря для особи.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

При цьому суд не установив будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превалювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання, як то, у виді позбавлення волі, позаяк, таке, у тому числі й через наявність у санкції ч.1 ст. 185 КК України інших, більш м`яких видів покарання, а також того, що обвинувачений раніше не судимий, буде занадто суворим у даному, конкретному випадку. У той час, як призначення покарання у виді штрафу, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, який не працює, є недоцільним, а покарання у виді громадських робіт не є таким, що здатне виправити обвинуваченого, з огляду на факт відсутності обставин, що пом`якшують покарання та перебування ОСОБА_1 у розшуку.

Покарання у виді виправних робіт також не може бути призначене в силу положень ст. 57 КК України, оскільки обвинувачений не працює.

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлений.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та дані про особу обвинуваченого, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати у строк відбування покарання обвинуваченому термін його попереднього ув`язнення - з 13 серпня 2019 (з моменту затримання) і по день набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує згідно і правилами ст. 100 КПК України, а от процесуальні витрати за наслідками досудового розслідування та судового розгляду відсутні, а тому суд не приймає рішення щодо стягнення з обвинуваченого.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 100, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Строк відбування покарання рахувати з 13 серпня 2019 року.

Речові докази - алюмінієвий бідон з нагріваючим пристроєм - теном, які передані на зберігання до кімнати речових доказів Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області, - повернути ОСОБА_2 , як законному володільцю.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.В. Явіца