Рішення № 8371072, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/38301.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна асоціація Україна АТ"

простягнення 5 692,32 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Демченко М.М.

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" (надалі –ТОВ "ТД "Манташов") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна асоціація Україна АТ" (надалі –ТОВ "ВКА Україна АТ") про стягнення 2 314,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до видаткових накладних у період з 24.03.2006 р. по 13.12.2007 р. передав товар на загальну суму 25 691,88 грн., а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті переданого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 531,74 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 164,06 грн., 3% річних у розмірі 86,99 грн. та інфляційних втрат у розмірі 531,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. порушено провадження у справі №48/383 та призначено її до розгляду на 21.12.2009 р.

21.12.2009 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій позивач просить додатково стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар у період з 21.02.2008 р. по 31.10.2008 р. у розмірі 3 367,26 грн. та включити до складу судових витрат по справі 2000,00грн., сплачених за послуги адвоката.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 21.12.2009 р. та від 18.01.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався до 18.01.2010 р. та 01.02.2010 р. відповідно.

У судове засідання 01.02.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, подав заяву про уточнення позовних вимог в якій збільшив розмір пені до 174,82 грн., просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.02.2010 р. втретє не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04086, м. Київ, вул. Бакинська, 37-В, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві №21-10/9178 від 28.12.2009 р.

Також, судом було додатково відправлено ухвалу суду від 18.01.2010 р. на адреси відповідача (м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9 та м. Київ, вул. Саксаганського, 68), що зазначені в договорі.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2006 р. між ТОВ "ТД "Манташов" (продавець) та ТОВ "ВКА Україна АТ" (покупець) було укладено договір б/н (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору продавець зобов’язується на протязі строку дії Договору продавати покупцю належної якості товар, а покупець зобов’язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість. Конкретний асортимент, кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після укладення являються невід'ємними додатками до Договору.

Пунктом 5.6 Договору погоджено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31-го грудня 2006 року. Якщо за 20 календарних днів до кінця дії договору жодна із сторін не відмовляється від договору, то договір вважається продовженим на один календарний рік.

Згідно із ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 24.03.2006 р. по 13.12.2007 р. поставив товар на загальну суму 25 691,88 грн., що підтверджується видатковими накладними.

У період з 21.02.2008 р. по 31.10.2008 р. позивач поставив товар на загальну суму 15000,00грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, та частково повернув поставлений товар, що підтверджується накладними на повернення товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений у період з 24.03.2006 р. по 13.12.2007 р. згідно накладних товар становить 1 531,74 грн., а за період з 21.02.2008 р. по 31.10.2008 р. –3 367,26 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що покупець оплачує продавцю за кожну поставлену партію на протязі 21 дня з моменту отримання партії.

Позивач вказує, що враховуючи період дії Договору товар за видатковими накладними поставлений з 24.03.2006 р. по 13.12.2007 р. поставлявся по Договору, а з 21.02.2008 р. по 31.10.2008 р. за правочином купівлі – продажу, який згідно з статтею 181 Господарського кодексу України укладено у спрощеній формі.

Листом від 27.11.2009 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про виконання грошового зобов’язання по оплаті боргу за поставлений у період з 21.02.2008 р. по 31.10.2008 р. товар у розмірі 3 367,26 грн.

Отже, грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого товару на момент розгляду справи судом наступило.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість ТОВ "ВКА Україна АТ" перед ТОВ "ТД "Манташов" за поставлений товар у розмірі 4 899,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4 899,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 174,82 грн. за прострочення по оплаті 1 531,74 грн. (прострочення по оплаті проданого товару у період з 24.03.2006 р. по 13.12.2007 р.) нарахованої за період з 30.11.2007 р. по 04.07.2008 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.5 Договору у випадку затримки оплати за товар, покупець зобов’язаний виплатити продавцю неустойку в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожний день затримки.

Згідно із п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати поставленого товару у період з листопада 2007 року по липень 2008 року, тобто з урахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

До винесення судом рішення, відповідач заяви про застосування строку позовної даності не подав, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 258 Цивільного кодексу України відсутні.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті товару отриманого по видатковим накладним у період з 24.03.2006 р. по 13.12.2007 р., то враховуючи визначені Договором строки виконання грошового зобов’язання та передбачену відповідальність у вигляді пені, вимога позивача про стягнення пені визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Також, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 86,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 531,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті 1 531,74 грн. у період з 03.01.2008 р. по 23.11.2009 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних втрат, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 86,99 грн. та інфляційних втрат у розмірі 531,51 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ "ТД "Манташов" до ТОВ "ВКА Україна АТ" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 4 899,00 грн., пені у розмірі 174,82 грн., 3% річних у розмірі 86,99 грн. та інфляційних втрат у розмірі 531,51 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн. суд відзначає наступне.

01.06.2009 р. ТОВ "ТД "Манташов" та Фізичною особою –підприємцем Чучковим Олександром Євгеновичем (надалі –ФОП Чучков О.Є.) уклали договір про надання юридичних послуг, відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов’язується по дорученню (завданню) клієнта надавати йому юридичні послуги, а клієнт зобов’язується прийняти та оплатити послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором. Доручення клієнта адвокату визначається відповідними додатками до цього договору, в яких зазначається перелік юридичних послуг, їх обсяг, строк виконання та вартість послуг.

Дорученням №11 від 26.10.2009 р. (додаток №11 до договору про надання юридичних послуг від 01.06.2009 р.) ТОВ "ТД "Манташов" доручило адвокату підготовку позовної заяви клієнта до ТОВ "ВКА Україна АТ", документів, що додаються до позовної заяви, іншої інформації для звернення з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості з відповідача за Договором та направлення позовних матеріалів позивача щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ВКА Україна АТ" до господарського суду міста Києва. Зобов'язалося сплатити адвокату за виконання доручення плату у розмірі 2 000,00 грн.

Платіжним дорученням №3358 від 16.12.2009 р. позивач сплатив на користь ФОП ЧучковО.Є. адвокатські послуги у розмірі 2 000,00 грн. згідно акту приймання-передачі наданих послуг №11 від 10.12.2009 р.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з протоколів судових засідань від 21.12.2009 р., 18.01.2010 р. та 01.02.2010 р., адвокат Чучков О.Є. не брав участі у розгляді справи, процесуальні документи позивача підписувалися та подавалися його представниками Віценко А.Г., Демченко М.М. та Гайдаком О.В., що діяли на підставі довіреності від 04.09.2009 р. та 10.12.2009 р., та були присутні у судових засіданнях, доказів надання юридичних послуг під час розгляду справи безпосередньо адвокатом не надано, а тому суд не вбачає правових підстав для віднесення сплачених позивачем на користь ФОП Чучкова О.Є. 2 000,00 грн. до судових витрат і покладення їх на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна асоціація Україна АТ" (04086, м. Київ, вул. Бакинська, 37-В; ідентифікаційний код 20045654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" (04050, м. Київ, вул.Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33835789) заборгованість за поставлений товар у розмірі 4 899 (чотири тисячі вісімсот дев’яносто дев'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 531 (п’ятсот тридцять одна) грн. 51 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –08.02.2010 р.