Рішення № 8370861, 11.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/61411.01.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Енергоресурс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-М»

про стягнення 48 900,00 грн.                                                                       

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача не з'явились;

від відповідача не з'явились;

В судовому засіданні 11.01.2009р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Енергоресурс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-М»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 32 335,24 грн. (з яких: 17 615,70 грн. –основний борг, 7 503,34 грн. - пеня, 1 020,75 грн. - 3% річних, 6 195,45 грн. –інфляційні нарахування) та стягнення судових витрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за юридичні послуги в розмірі 16564,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання в частині повного та своєчасного внесення суборендних платежів та експлуатаційних витрат, внаслідок чого виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009р. порушено провадження у справі № 35/614, розгляд справи призначено на 30.10.2009р.

У зв’язку із перебуванням судді Лівінової М.Є. у відпустці розгляд справи № 35/614, призначеної до слухання на 30.10.2009р., було перенесено на 18.11.2009р.

У зв’язку із перебуванням судді Лівінової М.Є. у відпустці розгляд справи № 35/614, призначеної до слухання на 18.11.2009р., було перенесено на 27.11.2009р.

18.11.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, та документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/614 від 30.09.2009р.

Позивач в судове засідання 27.11.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/614 від 30.09.2009р. у повному обсязі не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Відповідач в судове засідання 27.11.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/614 від 30.09.2009р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 35/614 від 27.11.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 25.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.12.2009р. надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/614 від 30.09.2009р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 27.11.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/614 від 30.09.2009р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 35/614 від 25.12.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.01.2010р.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судові засідання 27.11.2009р., 25.12.2009р., 11.01.2010р. ані відповідач, ані його представники не з’явились, витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.           

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2007 року між Приватним акціонерним товариством «Енергоресурс»(далі –позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селена-М»(далі –відповідач, суборендар) було укладено Договір суборенди №56-Ар (далі –Договір).

У відповідності до умов Договору орендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення офісного призначення у будинку лабораторно-побутового корпусу, літ. «Б-5», загальною площею 18 кв. м, що розташоване за адресою: м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР,149 (п. 1.1.). Приміщення передається суборендарю з метою розміщення офісу (п. 1.2.).

Згідно п. 2.1. Договору передача приміщення в користування здійснюється на підставі акту прийому-передачі, що підписується обома сторонами та є невід’ємною частиною цього договору.

Орендна плата по цьому договору склала з ПДВ –720,00 грн. щомісячно (п. 3.1.). Експлуатаційні витрати за договором склали з ПДВ –2,55 грн. (п. 3.1.2.).

Згідно умов Договору суборендар зобов’язався сплачувати суборендну плату щомісячно не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється оплата, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця (п. 3.3.).

Відшкодування витрат комунальних та експлуатаційних витрат не входять в розмір орендної плати та здійснюються суборендарем орендодавцю окремо на протязі 5 днів з моменту підписання акту наданих послуг або виставлення рахунку (п. 3.5.).

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата є платежем, який суборендар сплачує незалежно від результатів господарської діяльності.

01.07.2007р. між сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а суборендар прийняв в користування нежитлові приміщення офісного призначення в будівлі лабораторно-побутового корпусу, літ. «Б-5», загальною площею 18 кв.м, що розташоване за адресою: м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 149.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та експлуатаційних витрат, що призвело до виникнення заборгованості.

На виконання умов Договору суборенди № 56-Ар від 01.07.2007р. позивачем було надано відповідачу послуги по оренді приміщення та комунальні послуги (експлуатаційні витрати), що підтверджується підписаними сторонами Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000964 від 31.10.2007р., № ОУ-0000807 від 30.09.2007р., № ОУ-0000691 від 31.08.2007р., № ОУ-0000561 від 31.07.2007р.

Зобов‘язання по оплаті суборендних платежів та експлуатаційних витрат відповідач не виконав в повному обсязі.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити борг, позивач, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача також пеню, 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення внесення суборендних платежів та експлуатаційних витрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов’язального права та майнового найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

За Договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної і своєчасної сплати орендних платежів та експлуатаційних витрат за Договором суборенди №56-Ар від 01.07.2007р., внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 17 615,70 грн.

Станом на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за спірним Договором не виконав, суму заборгованості не сплатив.

Пунктом 6.3. Договору було встановлено, що за несплату суборендарем платежів в строки, встановлені цим договором, суборендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Крім того, у відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, наявними в матеріалах справи, за прострочення виконання своїх зобов’язань відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі 7 503,34 грн., 3% річних - 1 020,75 грн., інфляційних нарахувань –6 195,45 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17615,70 грн., 3% річних в розмірі 1020,75 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 6 195,45 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені також обґрунтовані, однак підлягають задоволенню в розмірі 6 205,94 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 16 564,00 грн. витрат за юридичні послуги.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 05.05.2009р. між Фізичною особою –підприємцем Соловйовою Оленою Вікторівною (виконавцем) та позивачем (замовником) було укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов’язався за завданням замовника надати юридичні послуги (п. 1), а замовник зобов’язався своєчасно оплатити посуги виконавця (п. 2.1.3.).

Відповідно до п. 4.1. договору про надання юридичних послуг від 05.05.2009р. за надані послуги замовник зобов’язався сплатити виконавцю винагороду в розмірі 16564,00 грн. Надання юридичних послуг за цим договором оформлюється актом прийому-передачі наданих послуг, який складається на протязі 3-х календарних днів після їх виконання (п. 3.1.).

Позивачем не надано підписаних актів прийому-передачі на підтвердження наданих юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг від 05.05.2009р., а також не надано доказів оплати вказаних послуг.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 роз‘яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»із змінами внесеними роз‘ясненням президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609 та рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007р. № 04-5/103, до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК України). До кола зазначених осіб, у відповідності до ст. 30 ГПК України, віднесено, зокрема, посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 564,00 грн. витрат на юридичні послуги не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 610, 625, 626, 759, 762, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 69, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-М»(02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 4-А; рахунки в банку невідомі, код ЄДРПОУ 33107130) на користь Приватного акціонерного товариства «Енергоресурс»(61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19; п/р №26005382750011 в АКБ «Базис», МФО 351760, код ЄДРПОУ 32237716) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 17 615,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень 00 коп.) –заборгованості по суборендній платі та експлуатаційним витратам за Договором суборенди №56-Ар від 01.07.2007р.; 6 205,94 грн. (шість тисяч двісті п’ять гривень 94 коп.) –пені; 1 020,75 грн. (одну тисячу двадцять гривень 75 коп.) - 3% річних; 6 195,45 грн. (шість тисяч сто дев’яносто п’ять гривень 45 коп.) - інфляційних нарахувань; 310,38 грн. (триста двадцять три гривні 35 коп.) –державного мита; 198,35 грн. (сто дев’яносто вісім гривень 35 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання повного

тексту рішення: 01.02.2010р.