Ухвала суду № 83707685, 19.08.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 1-кп/303/577/19

308/7643/19

номер рядка стат. звіту 52,55

У Х В А Л А

14 серпня 2019 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі колегії: головуючого - судді Морозової Н. Л.

суддів: Куропятник О. М., Носов В. В.

секретар судового засідання Галас Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачеві кримінальне провадження № 12018070000000270 внесене до ЄРДР 18.10.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.1 ст.306, ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурора Вайда В.

сторони захисту - обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6

- захисників: (адвокатів) Стецяк Т. І., Тричинець Н.П Васильчук Л. Б., Сергієнко Д. М., Роговик С. О.,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.1 ст.306, ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.

До початку судового розгляду, прокурор подав суду ряд клопотань про застосування до обвинувачених індивідуально визначених запобіжних заходів, зокрема:

?клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.2 ст.307 КК України - тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин,вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, та ч.3 ст.307 КК України, - тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких. Вагомість здобутих доказів та пред`явлене обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 та ч.3 ст.307 КК України, обґрунтовується здобутими в ході досудового розслідування доказами, зокрема результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами огляду місця події, висновками судових експертиз, та іншими зібраними у межах досудового розслідування доказами в сукупності. ОСОБА_6 обвинувачується, як член організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діючи як виконавець, у системному та тривалому у часі збуті наркотичних засобів та психотропних речовин у складі ретельно зорганізованої групи із значним обсягом поставки та збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, а також широким колом осіб, що збагачувалися від вказаної злочинної діяльності, дають стороні обвинувачення підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 5) ч.1 ст. 177 КПК України. Усвідомлення тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання його винним, може спонукати обвинуваченого до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання повному і об`єктивному судовому провадженню, що вказує на наявність, ризиків, передбачених: п.1), п.2), п.3), п.4) ст.1 77 КПК України, а саме:переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених - членів організованої групи, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 ніде не працює, обставини злочину в якому він обвинувачується створюють останньому репутацію суспільно-небезпечної особи схильної до протиправної діяльності. Крім того, реакція суспільства, на вказаний злочин, яка була висвітлена в засобах масової інформації, викликала особливий суспільний інтерес.

Обвинувачений та його захисник-адвокат Роговик С. О., заперечили проти задоволення клопотання прокурора та застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 , найсуворішого запобіжного заходу, визначеного нормами КПК України. У своєму запереченні захисник обвинуваченого посилався на те, що прокурором подано суду клопотання про застосування запобіжного заходу до його підзахисного при тому, що ОСОБА_6 вже утримується під вартою на підставі ухвали слідчого судді, а строк дії ухвали ще не закінчився. Крім того, захисник подав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 576300,00 грн., застосованого до ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2019 року, - на домашній арешт. Клопотання мотивоване тим, що перебування його підзахисного під вартою, негативно впливає на його сім`ю і дітей, він не може надати необхідну допомогу по догляду за своєю матір`ю, має міцні соціальні, зв`язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, стан здоров`я ув`язненого є незадовільним, він страждає на артроз, порушення носового дихання, гіпертонічну хворобу, остеохондроз хребта, тому подальше тримання його під вартою не забезпечить належного лікування.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника та позиції інших учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Встановлено, що 18.10.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000270 внесено відомості під № 1, № 2, № 3, № 4. № 5 про вчинення правопорушення, передбаченого: ч.1 ст.307, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст. 306 КК України.

09.03.2019 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 із кваліфікуючою ознакою вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України організованою групою.

26 червня 2019 року ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 307 та ч.3 ст.307 КК України, а 05.07.2019 року обвинувальний акт скеровано до суду.

На момент скерування обвинувального акту до суду, відносно ОСОБА_6 діяв запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований під час досудового провадження Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2019 року до ОСОБА_6 - який мав статус «підозрюваного».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.11.2017 року № 1-р/2017 зазначає, що «… Висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. Суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу. Крім того, у положеннях частин першої, другої статті 42 Кодексу розмежовано поняття "підозрюваний", "обвинувачений (підсудний)" у кримінальному провадженні. Водночас частиною першою статті 177 Кодексу передбачено можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого, а частиною другою цієї статті визначено підстави застосування таких заходів слідчим суддею, судом. Наслідками направлення в порядку, передбаченому статтею 291 Кодексу, та надходження до суду обвинувального акта є набуття особою, щодо якої складено такий обвинувальний акт, нового процесуального статусу - обвинуваченого (підсудного), а також початок нової процесуальної стадії кримінального провадження - стадії судового провадження у суді першої інстанції. Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного.»

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.

Прокурором у клопотанні та судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України, за якими останньому пред`явлено обвинувачення, зокрема, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного, злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин в складі організованої групи, що вказує на його нестійкі моральні переконання, немає постійного місця роботи, не має постійного доходу, а тому існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з чим, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а тому обвинуваченому ОСОБА_6 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання прокурора про обрання до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, враховує, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років та особи обвинуваченого, що свідчить про наявність ризиків переховування від суду, істотно перешкоджати кримінальному провадженню, яке ще не почалось розглядом по суті, та можливість обвинуваченого вплинути на свідків, які ще не допитувались під час судового розгляду.

Згідно ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

При вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Твердження сторони захисту щодо неможливості за станом здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 утримуватись в Закарпатському УВП № 9 та отримувати у ній необхідну медичну допомогу не підтверджуються жодним належним доказом. Інших обставин, які б не дозволяли ув`язненому брати участь в судових засіданнях, судом не встановлено.

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, колегія суддів вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, альтернативні (більш м`які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду, а тому наявна необхідність застосування такої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою із визначенням строку у межах шістдесяти днів, відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України.

Разом з цим, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката Роговик С. О. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, задоволенню не підлягає.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Враховуючи обставини кримінального провадження суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу відповідно до п.3) ч.4 ст.182 КПК України у ста п`ятдесяти розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 301050,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжних захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

?клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.2 ст.307 КК України - тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин,вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб; ч.3 ст.307 КК України, - тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів; ч.1 ст. 306 КК України, - тобто розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у банку, з метою продовження незаконного обігу, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких. Вагомість здобутих доказів та пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 та ч.3 ст.307 та ч. 1ст.306 КК України, обґрунтовується здобутими в ході досудового розслідування доказами, зокрема результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами огляду місця події, висновками судових експертиз, та іншими зібраними у межах досудового розслідування доказами в сукупності. ОСОБА_4 будучи особою раніше неодноразово судимою за аналогічні злочини, обвинувачується, як член організованої групи та пособник у сприянні вчиненню злочинів організатору та іншим співучасникам порадами та вказівками щодо способів вчинення злочину та наданням організованій групі наркотичних засобів і психотропних речовин для їх подальшого збуту, безпосередньо приймав участь у незаконному збуті наркотичних засобів та психотропних речовин за обумовлену грошову вартість, дають стороні обвинувачення підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 5) ч.1 ст. 177 КПК України. Усвідомлення тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у випадку визнання його винним, може спонукати обвинуваченого до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання повному і об`єктивному судовому провадженню, що вказує на наявність, ризиків, передбачених: п.1), п.2), п.3), п.4) ст. 177 КПК України, а саме:переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених - членів організованої групи, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 ніде не працює, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений за аналогічні злочини, обставини злочину в якому він обвинувачується створюють останньому репутацію суспільно-небезпечної особи схильної до протиправної діяльності. Крім того, реакція суспільства, на вказаний злочин, яка була висвітлена в засобах масової інформації, викликала особливий суспільний інтерес.

Обвинувачений та його захисник-адвокат Сергієнко Д. М., заперечили проти задоволення клопотання прокурора та застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , найсуворішого запобіжного заходу, визначеного нормами КПК України. У своєму запереченні захисник обвинуваченого посилався на те, що прокурором подано суду клопотання про застосування запобіжного заходу до його підзахисного при тому, що ОСОБА_4 вже утримується під вартою на підставі ухвали слідчого судді, а строк дії ухвали ще не закінчився. Крім того, захисник подав заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисного. Заперечення мотивоване тим, що згідно відповіді № 12/1632 від 30.07.2019 року, наданою на його адвокатський запит від 30.07.2019 року, начальником ДУ Закарпатська УВП №9, підполковником вн.служби, ОСОБА_7 , у ОСОБА_4 інфікована рана правої гомілки, варикозне розширення вен нижніх кінцівок ОСОБА_4 призначено було лікування. Такий діагноз потребує певних обстежень у житті та вимагає якісного обстеження в спеціалізованому медичному закладі для встановлення подальшої стратегії лікування та недопущення тяжких наслідків. Перебування ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятору призведе до недотримання певних умов життя, необхідних при цьому діагнозі. Приїзд бригад швидкої медичної допомоги до ув`язненого ніяким чином ОСОБА_4 допомогти не зможе, бо для хворих з подібним діагнозом створені спеціалізовані медичні заклади, в яких є відповідна медична апаратура та відповідні фахівці. У прохальній частині заперечення адвокат просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника та позиції інших учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Встановлено, що 18.10.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000270 внесено відомості під № 1, № 2, № 3, № 4. № 5 про вчинення правопорушення, передбаченого: ч.1 ст.307, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст. 306 КК України.

09.03.2019 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а 24.06.2019 р. повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

26 червня 2019 року ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 307, ч.3 ст.307, ч.1 ст.306 КК України, а 05.07.2019 року обвинувальний акт скеровано до суду.

На момент скерування обвинувального акту до суду, відносно ОСОБА_4 діяв запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований під час досудового провадження Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2019 року до ОСОБА_4 - який мав статус «підозрюваного».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.11.2017 року № 1-р/2017 зазначає, що «висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. Суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу. Крім того, у положеннях частин першої, другої статті 42 Кодексу розмежовано поняття "підозрюваний", "обвинувачений (підсудний)" у кримінальному провадженні. Водночас частиною першою статті 177 Кодексу передбачено можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого, а частиною другою цієї статті визначено підстави застосування таких заходів слідчим суддею, судом. Наслідками направлення в порядку, передбаченому статтею 291 Кодексу, та надходження до суду обвинувального акта є набуття особою, щодо якої складено такий обвинувальний акт, нового процесуального статусу - обвинуваченого (підсудного), а також початок нової процесуальної стадії кримінального провадження - стадії судового провадження у суді першої інстанції. Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного.»

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.

Прокурором у клопотанні та судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307, ч.3 ст.307, ч.1 ст.306 КК України, за якими останньому пред`явлено обвинувачення, зокрема, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, обвинувачується у вчиненні умисного, злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин в складі організованої групи, що вказує на його нестійкі моральні переконання, немає постійного місця роботи, не має постійного доходу, а тому існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з чим, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а тому обвинуваченому ОСОБА_4 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання прокурора про обрання до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, враховує, що ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово судимим за аналогічні злочини, обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років та особи обвинуваченого, що свідчить про наявність ризиків переховування від суду, істотно перешкоджати кримінальному провадженню, яке ще не почалось розглядом по суті, та можливість обвинуваченого вплинути на свідків, які ще не допитувались під час судового розгляду.

Згідно ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

При вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Твердження сторони захисту щодо неможливості за станом здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 утримуватись в Закарпатському УВП № 9 та отримувати у ній необхідну медичну допомогу не підтверджуються жодним належним доказом. Інших обставин, які б не дозволяли обвинуваченому утримуватися в умовах попереднього ув`язнення.

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, колегія суддів вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, альтернативні (більш м`які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність застосування такої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою із визначенням строку у межах шістдесяти днів, відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Враховуючи обставини кримінального провадження суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу відповідно до п.3) ч.4 ст.182 КПК України у ста п`ятдесяти розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 301050,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжних захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

?клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб.

Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.3 ст.307 КК України, - тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких. Вагомість здобутих доказів та пред`явлене обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст.307 КК України, обґрунтовується здобутими в ході досудового розслідування доказами, зокрема результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами огляду місця події, висновками судових експертиз, та іншими зібраними у межах досудового розслідування доказами в сукупності. ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він як член організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діючи як виконавець, за вказівками організатора злочинної групи безпосередньо займався зберіганням з метою збуту та збутом психотропних речовин та наркотичних засобів, забезпечував таким чином безперервність незаконної діяльності інших членів групи зі збуту наркотичних засобів і психотропних речовин, для досягнення єдиного злочинного результату з незаконного збагачення, дають стороні обвинувачення підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 5) ч.1 ст. 177 КПК України. Усвідомлення тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у випадку визнання його винним, може спонукати обвинуваченого до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання повному і об`єктивному судовому провадженню, що вказує на наявність, ризиків, передбачених: п.1), п.2), п.3), п.4) ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених - членів організованої групи, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, обставини злочину в якому обвинувачується ОСОБА_2 створюють останньому репутацію суспільно-небезпечної особи схильної до протиправної діяльності. Реакція суспільства, на вказаний злочин, яка була висвітлена в засобах масової інформації, викликала особливий суспільний інтерес.

Обвинувачений та його захисник-адвокат Васильчук Л. Б., заперечили проти задоволення клопотання прокурора та застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 , другого за суворістю запобіжного заходу, визначеного нормами КПК України. У своєму запереченні захисник обвинуваченого посилалася на те, що прокурором подано суду клопотання про застосування запобіжного заходу до його підзахисного при тому, що відносно ОСОБА_2 вже діє запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на підставі ухвали слідчого судді, а строк дії ухвали ще не закінчився. Разом з цим, захисник обвинуваченого просила суд вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 врахувати, те що цілодобовий домашній арешт не дасть можливості її підзахисному працювати та допомагати фінансово своїй пристарілій матері, яка отримує мізерну пенсію за віком.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника та позиції інших учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Встановлено, що 18.10.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000270 внесено відомості під № 1, № 2, № 3, № 4. № 5 про вчинення правопорушення, передбаченого: ч.1 ст.307, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст. 306 КК України.

09.03.2019 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

26 червня 2019 року ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення за та ч.3 ст.307 КК України, а 05.07.2019 року обвинувальний акт скеровано до суду.

На момент скерування обвинувального акту до суду, відносно ОСОБА_2 діяв запобіжний захід у виді домашнього арешту, застосований під час досудового провадження Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.05.2019 року до ОСОБА_2 - який мав статус «підозрюваного».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.11.2017 року № 1-р/2017 зазначає, що «висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. Суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу. Крім того, у положеннях частин першої, другої статті 42 Кодексу розмежовано поняття "підозрюваний", "обвинувачений (підсудний)" у кримінальному провадженні. Водночас частиною першою статті 177 Кодексу передбачено можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого, а частиною другою цієї статті визначено підстави застосування таких заходів слідчим суддею, судом. Наслідками направлення в порядку, передбаченому статтею 291 Кодексу, та надходження до суду обвинувального акта є набуття особою, щодо якої складено такий обвинувальний акт, нового процесуального статусу - обвинуваченого (підсудного), а також початок нової процесуальної стадії кримінального провадження - стадії судового провадження у суді першої інстанції. Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного.»

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.

Прокурором у клопотанні та судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за якими останньому пред`явлено обвинувачення, зокрема, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного, злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин в складі організованої групи, що вказує на його нестійкі моральні переконання, а тому існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з чим, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а тому обвинуваченому ОСОБА_2 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання прокурора про обрання до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років та особи обвинуваченого, що свідчить про наявність ризиків переховування від суду, істотно перешкоджати кримінальному провадженню, яке ще не почалось розглядом по суті, та можливість обвинуваченого вплинути на свідків, які ще не допитувались під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

У клопотанні прокурор просить здійснювати домашній арешт за місцем реєстрації та проживання обвинуваченого ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1

Обставини, на які посилалася захисник Васильчук Л. Б. щодо необхідності працевлаштування її підзахисного ОСОБА_2 з метою фінансового забезпечення його пристарілої матері (пенсіонерки) з якою він проживає, дають підстави суду для задоволення клопотання прокурора «частково», та обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, колегія суддів вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - домашній арешт, альтернативні (більш м`які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність застосування такої міри запобіжного заходу, як домашній арешт у нічний час із визначенням строку у межах двох місяців, відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати один або кілька обов`язків, передбачених цією нормою закону, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

?клопотання про застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів.

Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.3 ст.307 КК України, - тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких. Вагомість здобутих доказів та пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.307 КК України, обґрунтовується здобутими в ході досудового розслідування доказами, зокрема результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами огляду місця події, висновками судових експертиз, та іншими зібраними у межах досудового розслідування доказами в сукупності. ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вона для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, діючи як організатор та співвиконавець, особисто розробила план вчинення злочинів і діяльності створеної нею організованої групи, який довела до відома всіх учасників групи, визначила та розподілила функції кожного з її учасників, при яких ОСОБА_4 , був пособником, а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 були безпосередніми виконавцями злочинів, від яких вимагала чіткого виконання всіх її вказівок, контролювала та координувала в залежності від обстановки діяльність групи, об`єднаних єдиним планом. ОСОБА_1 , діючи у складі організованої нею злочинної групи, разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , будучи зорганізованими з метою незаконного збагачення з розподілом функцій кожного із учасників групи, згідно розробленого нею злочинного плану, здійснювала придбання у ОСОБА_4 для подальшого збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, забезпечила їх зберігання при собі та в будинку за місцем свого проживання та в ході проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки, незаконно збула вказану речовину, для досягнення єдиного злочинного результату з незаконного збагачення.

При цьому, у своєму клопотанні прокурор не вказує жодний із ризиків, обмежившись твердженням, що вказані ризики доводяться вагомістю доказів, зібраних під час досудового розслідування та тяжкістю покарання що загрожує обвинуваченій ОСОБА_1 ..

Прокурор, посилаючись на те, що строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_1 , яка вже набула статусу «обвинувачена» у даному кримінальному провадженні, закінчився 28.06.2019 року, а ризики, передбачені ст..177 КПК України, підтверджені ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.03.2019 року та ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27.03.2019 року, існують і на даний час, тому є необхідність у обранні строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_1 ухвалами слідчих суддів.

Обвинувачена та її захисники-адвокати: Стецяк Т. І., Тричинець Н. П., заперечили проти задоволення клопотання прокурора та застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів. Свою позицію мотивували тим, що вказане клопотання прокурора не витримує жодної критики, оскільки такого запобіжного заходу, як покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, законом не передбачено. Крім того зазначають, що відносно їх підзахисної на даний час діє запобіжний захід - застава, після того, як така була внесена підозрюваною ОСОБА_1 , відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду про обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому у задоволенні клопотання прокурора просять відмовити.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника та позиції інших учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування доданого до обвинувального акту, 21.06.2019 року продовжено строк дії застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_1 по 18.08.2019 року (а.с.70).

Таким чином, судом встановлено що до «підозрюваної» ОСОБА_1 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід - заставу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, а відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 6 ст. 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Нормами глави 18 КПК України не встановлено обмеження строку дії запобіжного заходу у вигляді застави, як альтернативи обраному запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, однак чітко визначено частиною 6 ст. 194 КПК України, що після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до вимог ст.ст. 176, 182 КПК України, застава не є тимчасовим запобіжним заходом (тримання під вартою, арешт, тощо) така у відповідності до вимог закону встановлюється на час розгляду справи по суті та на час виконання обов`язків, визначених у ч.5 ст.194 КПК України (прибувати за кожною вимогою до суду), а розгляд справи судом ще не завершено.

Згідно положень ч.1 ст. 200 КПК України, прокурор має право звернутися в порядку передбаченому статтею 184 КПК України, до суду із клопотанням про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Таким чином, кримінальним процесуальним законом України, чітко врегульовано вирішення питання «покладення» на «підозрюваного» чи «обвинуваченого» обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Однак, прокурором при зверненні з клопотанням відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не враховано вимог КПК України.

Зміст, мотивація та формулювання клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів, не узгоджується з вимогами КПК України, а тому таке не підлягає до задоволення.

Керуючись: Рішенням Конституційного суду України, від 22.11.2017 року № 1-р/2017, практикою Європейського суду, Розділом ІІ КПК України, ст. ст. 331, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307 КК України, - задоволити.

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, Воловецького району, с. Скотарське, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 12 жовтня 2019 року, включно.

Визначити ОСОБА_6 розмір застави в розмірі сто п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - сумі 301050,00 грн..

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з - під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення ОСОБА_6 застави у визначеному в ухвалі розмірі, покласти на нього на строк два місяці по 12 жовтня 2019 року, наступні обов`язки:

1. прибувати до суду за кожною вимогою;

2. не відлучатися за межі населеного пункту по місцю проживання, а саме: АДРЕСА_2 , без дозволу суду.

3. повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи;

4. утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.1 ст.306, ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307 КК України, - задоволити.

Застосувати до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Закарпатської області, м. Мукачево, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.1 ст.306, ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 12 жовтня 2019 року, включно.

Визначити ОСОБА_4 розмір застави в розмірі сто п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - сумі 301050,00 грн..

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення ОСОБА_4 застави у визначеному в ухвалі розмірі, покласти на нього на строк два місяці по 12 жовтня 2019 року, наступні обов`язки:

1. прибувати до суду за кожною вимогою;

2. не відлучатися за межі населеного пункту де зареєстрований та проживає, а саме: АДРЕСА_3 , без дозволу суду.

3. повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи;

4. утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката Роговик С. О. про зміну запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, відносно ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, - задоволити частково.

Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Закарпатської області, м. Ужгород, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, тобто по12 жовтня 2019 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не покидати місце проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , в період з 20 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.

Зобов`язання, зазначені у пункті 2 цієї ухвали, застосовуються до обвинуваченого на строк 2 (два) місяці з дати винесення цієї ухвали. Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

У задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КПК України, обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України , - відмовити.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Закарпатської області Вайда В.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду буде оголошено учасникам судового провадження 19 серпня 2019 року о 08:00 годин у приміщенні Мукачівського міськрайонного суду за адресою: м. Мукачево, вул. Л. Толстого, 13а (зал судових засідань).

Головуючий суддя Н. Л.Морозова

Судді: О. М. Куропятник

В. В. Носов