Рішення № 8370554, 27.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/82827.01.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група»

Простягнення 84632, 18 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Цурка Н.О., дов. № Д07/2009/07/10-9 від 10.07.2009 р.          

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група»про стягнення 66907, 58 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 2016, 51 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 6272, 09 грн. інфляційної складової боргу, 1546, 55 грн. річних відсотків та 7889, 45 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 10847 від 26.09.2008 р. за період з 01.01.2009 р. до 01.11.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/828, розгляд справи призначено на 11.12.2009 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2009 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 27.11.2009 р. надав суду документи частково, зокрема, не надав суду довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином обізнаний про призначене судове засідання.

У зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 11.12.2009 р. розгляд справи було відкладено до 27.01.2010 р.

У судовому засіданні 27.01.2010 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, а також надав суду довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з’явився, про причини не явки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група» (споживач) був укладений договір № 10847 від 26.09.2008 р. про постачання електричної енергії, відповідно до пункту 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.3. договору № 10847 від 26.09.2008 р. передбачено, що споживач зобов’язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

Відповідно до пункту 5 додатку 2.5. від 26.09.2008 р. до вищевказаного договору, щомісяця 18 числа споживач зобов’язувався направляти уповноваженого представника до постачальника для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою.

Згідно з пунктом 6 зазначеного додатку, за даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням величини витрат визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії.

В пункті 13 додатку 2.5. від 26.09.2008 р. до договору № 10847 від 26.09.2008 р. зазначено, що споживач до 20 числа поточного розрахункового місяця здійснює попередню оплату платежем розміром 100 % від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Відповідно до додатку 5б до вищевказаного договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 р. Оплата за перетікання реактивної електроенергії перераховуються на поточний рахунок позивача до 1 числа наступного календарного місяця.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 10847 від 26.09.2008 р. Відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2009 р. до 01.11.2009 р. у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 68924, 09 грн., з яких: 66907, 58 грн. боргу за активну електричну енергію та 2016, 51 грн. –боргу за реактивну електричну енергію, що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 66907, 58 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 2016, 51 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію, а також 6272, 09 грн. інфляційної складової боргу, 1546, 55 грн. річних відсотків та 7889, 45 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості за період з 01.01.2009 р. до 01.11.2009 р. у розмірі 68924, 09 грн., з яких 66907, 58 грн. боргу за активну електричну енергію та 2016, 51 грн. боргу за реактивну електричну енергію, відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 66907, 58 грн. основного боргу за спожиту активну енергію та 2016, 51 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група»суми основного боргу за договором № 10847 від 26.09.2008 р. у розмірі 68924, 09 грн. грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 6272, 09 грн. інфляційної складової боргу та 1546, 55 грн. річних відсотків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 10847 від 26.09.2008 р. за період з 01.01.2009 р. до 01.11.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99, 9 % та 99, 8 % відповідно.

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група»за період з 01.01.2009 р. до 01.11.2009 р. підлягають 5882, 32 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 68924, 09 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1546, 55 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7889, 45 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 4.2.2. договору № 10847 від 26.09.2008 р., яким передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 7889, 45 грн. за період з травня 2009 р. до жовтня 2009 р. включно.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Господарський суд міста Києва встановив, що зобов’язання у відповідача щодо сплати 66907, 58 грн. боргу за спожиту активну енергію, 2016, 51 грн. боргу за спожиту реактивну енергію виникло у лютому 2009 р.

За таких обставин, враховуючи вимоги статті 232 Господарського кодексу України, стягувати пеню за період з серпня 2009 р. до жовтня 2009 р. включно підстави відсутні.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група»пені підлягають задоволенню в частині, нарахованій позивачем за період до серпня 2009 р., а отже в сумі 3836, 65 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група»(вул. Закревського, 9-А, м. Київ, 02217, ідентифікаційний код 33739273) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 66907 (шістдесят шість тисяч дев’ятсот сім) грн. 58 коп. основного боргу за спожиту активну енергію, 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 51 коп. основного боргу, 5 882 (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 32 коп. інфляційної складової боргу, 1546 (одна тисяча п’ятсот сорок шість) грн. 55 коп. річних, 3 836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 65 коп. пені, 801 (вісімсот одну) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.