Рішення № 8370499, 29.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/46629.01.10 За позовом фізичної особи-підприємця Ханачевського Євгена Васильовича до Закритого акціонерного товариства «Брокбізнес»

про стягнення суми комісійної винагороди за договорами № Ф-002-08/01 від 01.01.2008р.,

від 01.04.2008р. та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Донець Ю.Б. (довіреність від 15.10.2009р.);

від відповідача: Окара І.В. (довіреність № 496/09 від 15.12.2009р.);

29.01.2010р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ханачевський Євген Васильович (надалі Ханачевський Є.В., позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»(надалі ЗАТ «СК «Брокбізнес», відповідач) заборгованості та штрафних санкцій за договорами про надання страхових агентських послуг Ф-002-08/1 від 01.01.2008р. та Ф-002-08/1 від 01.04.2008р. в розмірі 17288, 87 грн., з яких 9728, 72 грн. (9297, 01 грн. основний борг, 102, 36 грн. індекс інфляції, 329, 35 грн. 3% річних) по акту № 1 та 7560, 15 грн. (6154, 34 грн. основний борг, 1120, 09 грн. пеня, 67, 70 грн. індекс інфляції, 218, 02 грн. 3% річних) по акту № 4.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті комісійної винагороди за надані страхові агентські послуги згідно договорів Ф-002-08/1 від 01.01.2008р. та Ф-002-08/1 від 01.04.2008р., у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також з посиланням на умови договору та положення Цивільного кодексу до стягнення з відповідача заявлено також суму пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідачем позову не визнано, заперечення проти позовних вимог викладені письмово у відзиві на позов та доповненнях до відзиву, які залучені до матеріалів справи.

На думку відповідача, позивач не додав до позовної жодного доказу того, що ним по зазначеним в актах виконаних робіт договорам страхування була виконана частина страхової діяльності передбачена ст. 15 Закону України «Про страхування», нормами Положення та положеннями агентських договорів.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2008р. та 01 квітня 2008р. між Київською філією ЗАТ «СК «Брокбізнес»та фізичною особою-підприємцем Ханачевським Є.В. підписані договори доручення № Ф-002-08/1 які за своїм змістом є однаковими різняться лише датою укладення.

Предмет договорів сторони погодили у розділі 1, згідно з п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 агент виконує від імені і за рахунок страховика дії, пов’язані зі страхуванням, лише по тих видах страхування на які страховик має ліцензію, або договором доручення (агентські угоди), укладені з іншими страховими компаніями, і які (види страхування) приведені у розділі 3.1 договору; агент від імені страховика проваджує агентську діяльність згідно Закону України «Про страхування», Постанови «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками»№ 1523 від 18.12.1996р.; агент за дорученням страховика може оформлювати та готувати необхідні документи для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування; страховик сплачує агенту комісійну винагороду в порядку і на умовах передбачених договором; агент є представником страховика і діє в його інтересах у відповідності з вимогами чинного законодавства України, умовами договору, довіреності та Правилами страхування, які зареєстровані у визначеному винним законодавством України порядку.

Розмір комісійної винагороди за виконані агентом роботи погоджений сторонами у п. 3.1 та залежить від виду страхування. Згідно з п. 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 термін здачі агентом звітів на 10 та 20 число поточного місяця та до 05 числа місяця наступного за звітним; після прийняття звітів від агента і перевірки надходження грошових коштів на рахунок страховика у відповідності до звіту, що подається страховику по видах страхування згідно п. 3.1, агенту нараховується комісійна винагорода, яка сплачується страховиком один раз на місяць не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним; агент не має права приймати кошти від страхувальників; страхувальник самостійно здійснює сплату страхових внесків на поточний рахунок страховика; при здачі звіту за продані поліси агент обов’язково повинен надавати страховику, копії платіжних доручень, засвідчених печаткою банку, де чітко вказані види страхування та номери полісів, за які здійснено платіж; у випадку якщо в звіт включено неоплачені поліси, комісійна винагорода агенту не сплачується і нові бланки полісів не видаються.

Первинні документи (звіти про укладені договори, договори страхування, які зазначені у звітах за період у якому виникла заборгованість) які підтверджують виконання позивачем зобов’язань за угодою у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, а про перерахування комісійної винагороди за актами № 2 та № 3 по договору № Ф-002-08/1 свідчить довідка ВАТ КБ «Хрещатик»за вих. № 62/227 від 23.09.2009р., що підтверджує наявність у відповідача зобов’язання щодо проведення розрахунків.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов щодо неотримання від позивача звітів про які сторонами погоджено у п. 2.2 договору спростовується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем звітами про укладені договори страхування за допомогою фізичної особи-підприємця Ханачевського Є.В., які підписані представниками сторін скріплені їх печатками та у належним чином засвідчених копіях наявні в матеріалах справи.

Зобов’язання відповідача з приводу перерахування комісійної винагороди останнім виконані не у повному обсязі, несплаченими є підписані між сторонами акти виконаних робіт № 1 від 01.05.2008р. на суму 9297, 01 грн. та № 4 від 01.08.2008р. на суму 6154, 34 грн., заборгованість перед позивачем складала 15451, 35 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

          В силу положень ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

          З урахуванням наведених положень судом відхиляються доводи відповідача щодо укладення договорів зазначених у актах виконаних робіт № 1 та № 4 до договору № Ф-002-08/1 від 01.04.2008р. безпосередньо колишнім директором Київської філії СК «Брокбізнес»або уповноваженими працівниками даної філії без участі позивача. Зазначені договори є правочинами які створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов’язки саме для довірителя, яким є СК «Брокбізнес»в особі Київської філії, а з договору доручення для позивача виникали обов’язки щодо заповнення полісів у відповідності до порядку встановленого страховиком, при укладанні договорів страхування позивач зобов’язаний був проводити ідентифікацію страхувальника на підставі наданих оригіналів або належним чином засвідчених копій документів згідно з Правилами проведення фінансового моніторингу СК «Брокбізнес»а також мав інші визначені у п. 2.2 договору обов’язки. Як про те зазначено вище предметом договору доручення є виконання від імені і за рахунок страховика дій, пов’язаних зі страхуванням … (п. 1.1); і згідно з п. 1.3 договору агент за дорученням страховика може оформлювати та готувати необхідні документи для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування.

          Відповідно до ч. 7 ст. 15 закону України «Про страхування», страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

У Положенні про порядок провадження діяльності страховими посередниками, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996р. №1523, агентська діяльність визначається як діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Договір доручення та представлене до матеріалів справи свідоцтво про сплату єдиного податку серії Е 629360 від 01.04.2008р. видане суб’єкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю Ханачевському Є.В. в якому серед видів діяльності зазначено і допоміжні послуги у сфері фінансового посередництва та страхування, діяльність страхових агентів, залучені до матеріалів справи та свідчать про відповідність позивача зазначеним вимогам.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Виходячи з положень договору (п. 3.3) строк виконання зобов’язання щодо перерахування комісійної винагороди за звітами про укладені договори страхування, які увійшли до актів виконаних робіт № 1 від 01.05.2008р. та № 4 від 01.08.2008р. станом на час вирішення спору є таким, що настав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 15451, 35 грн. та підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 4.8 Договору № Ф-002-08/1 від 01.04.2008р. страховик зобов’язаний своєчасно. В установлені договором строки (п. 3.2 договору) перераховувати комісійну винагороду агенту; у випадку несвоєчасного перерахування комісійної винагороди, страховик сплачує агенту пеню у розмірі 0,1% від суми за кожен день понад строк.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором та не суперечить ст. 551 ЦК України.

          Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 25.08.2009р. позивача зобов’язано надати письмове обґрунтування щодо здійсненого розрахунку пені з урахуванням обмежень по розміру встановленому чинним законодавством (Закон «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», яким передбачено що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня).

Зазначені вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, і через невиконання вимог суду, заявлені позивачем вимоги про стягнення у нарахованій сумі пені є необґрунтованими, у зв’язку з чим, з огляду на ст. 33 ГПК України, визнаються судом недоведеними та задоволенню не підлягають, і при цьому судом жодним чином не заперечується наявність права позивача нарахувати та заявити до стягнення з відповідача суму пені, і такі вимоги можуть бути задоволені боржником в силу положень закону (або ж договору) шляхом їх сплати в добровільному порядку.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 9297, 01 грн. згідно акту виконаних робіт № 1 від 01.05.2008р., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 102, 36 грн. та з розрахунком 3% річних у розмірі 329, 35 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Вимоги про стягнення у нарахованих сумах інфляційних збитків та 3% річних здійснених по акту № 4 від 01.08.2008р. суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок позивача виконаний невірно, без зазначення строку виконання зобов’язання по оплаті та проведений за період прострочення з 01.06.2008р., у зв’язку з чим не приймається судом.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором доручення № Ф-002-08/1 від 01.04.2008р. відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15451, 35 грн. (в тому числі 9297, 01 грн. заборгованості згідно акту № 1 від 01.05.2008р. та 6154, 34 грн. заборгованості по акту № 4 від 01.08.2008р.), 102, 36 грн. інфляційних збитків, 329, 35 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 172, 89 грн. та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 443, 97 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнесбанк»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського 115А, п/р 265020423500 в АБ «Брокбізнесбанк»в м. Києві, МФО 300249, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 20344871) на користь фізичної особи-підприємця Ханачевського Євгена Васильовича (02099, м. Київ, вул. Російська 58, кв. 7, п/р 2600041919907 в Новодарницькому відділенні ВАТ КБ «Хрещатик»МФО 300670, ідент. номер 2698509576) 15451, 35 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста п’ятдесят одну гривню 35 копійок) основного боргу, 102, 36 грн. (сто дві гривні 36 копійок) інфляційних збитків, 329, 35 грн. (триста двадцять дев’ять гривень 35 копійок) 3% річних, 443, 97 грн. (чотириста сорок три гривні 97 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 05.02.2010