Ухвала суду № 83703676, 19.08.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2072/19

УХВАЛА

19 серпня 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.

з участю прокурора Шиманського В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

адвоката обвинуваченого Нестерук В.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019020000000299 від 30.06.2019 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 345 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження не заперечували проти призначення судового розгляду кримінального провадження, враховуючи, що підстав для прийняття рішень згідно п. п. 1 - 4 ч.3 ст. 314 КПК України не вбачається. Підстав для здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні в закритому судовому засіданні не встановлено.

Захисником обвинуваченого адвокатом Нестерук В.В. в підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого адвоката.

Потерпілий ОСОБА_2 при вирішенні клопотання поклався на думку суду.

Прокурор не заперечував проти клопотання сторони захисту.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши матеріали обвинувального акту та додатки до нього, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду даного кримінального провадження, одноособово у відкритому судовому засіданні в залі суду.

Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Як слідує з обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, за кваліфікуючими ознаками якого є умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, за яке визначена можливість призначення покарання у виді карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи клопотання адвоката обвинуваченого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.

Частинами 1, 2 ст.181 КПК України регламентовано, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Разом із тим, ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року встановлюють, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.

У практиці ЄСПЛ щодо дотримання положень ст.5 Конвенції встановлено вимогу, щоб позбавлення свободи було "законним", зокрема з дотриманням "процедури, встановленої законом". У цьому аспекті Конвенція відсилає до норм національного законодавства та встановлює зобов`язання забезпечувати дотримання матеріально-правових і процесуальних норм законодавства, але вона також вимагає, щоб при будь-якому позбавленні свободи забезпечувалася мета ст.5 Конвенції, зокрема захист осіб від свавілля. Відповідно до практики ЄСПЛ національні органи, передусім суди, повинні тлумачити і застосовувати національний закон відповідно до ст.5 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі "Ічин та інші проти України"п.п.34-35).

В пункті 196 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Суд наголосив на тому, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні п.1 ст.5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо. Застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин.

Опріч викладене, за п.62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», існує презумпція на користь звільнення з-під варти, а доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» та у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Відповідно ж до вимог п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.63 рішення у справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року), при обранні чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути із одночасним супротивом працівникам правоохоронного органу при затриманні, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення, не уявляє собою «відповідної і достатньої» підстави.

Згідно п.1, п.3 та п.5 ч.1ст.177 КПК України, тримання під вартою було обрано ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, так як знаходячись на волі він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, при цьому залишається ризик того, що обвинувачений без покладених на нього певних зобов`язань, які будуть дисциплінувати його та обмежувати у своїх діях, може учиняти нові злочини, та може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо. Однак враховуючи те, що обвинувачений має постійне місце проживання, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаюється в інкримінованому злочині, суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_1 не потребує ізоляції від суспільства шляхом утримання під вартою, тому є можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний час доби.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пробацію» під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань. Підставою для застосування пробації є письмовий запит суду до органу пробації про надання досудової доповіді щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою ст. 314-1 КПК України передбачені випадки, коли досудова доповідь не складається.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України слід доручити уповноваженому органу пробації складення для забезпечення суду досудовою доповіддю щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне витребувати досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.9, 177,178, 181, 194, 314-317 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката обвинуваченого Нестерука В.В . про зміну запобіжного заходу - задоволити.

Скасувати запобіжний захід у виді триманні під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та випустити з-під варти із зали суду.

Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , в нічний час доби з 22:00 год. до 06:00 год., строком 60 діб, тобто до 18 жовтня 2019 року, включно.

Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 19 серпня 2019 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) не залишати житло в час з 22:00 год. по 06:00 год. за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 ;

2) не відлучатися із АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з свідками, понятими та експертами за відсутністю захисника, слідчого або прокурора.

Працівники Вінницького РВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного - до Вінницького РВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12019020000000299 від 30.06.2019 року, який надійшов 02.08.2019 року з прокуратури Вінницької області, рішення про призначення підготовчого судового засідання по якому було ухвалено 05.08.2019 року, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 КК України, в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області на 27.08.2019 року на 10 год. 00 хв. одноособово у відкритому судовому засіданні.

Зобов`язати Вінницький МВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області, скласти досудову доповідь відносно - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, з проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити строк представлення досудової доповіді до Вінницького районного суду Вінницької області - до 10.09.2019 року.

Копію ухвали направити до Вінницької МВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Привокзальна 28) для виконання.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, потерпілого.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження не пізніше, ніж за п`ять днів до початку судового розгляду.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається обвинуваченому після її оголошення.

Ухвалу в частині застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити до виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя І.А. Ганкіна