Рішення № 8370268, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/78525.01.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ТРЕЙД»

Простягнення 5280, 76 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Демченко М.М., дов. № б/н, від 04.09.2009 р.

Від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ТРЕЙД»про стягнення 3331, 09 грн. основного боргу, 1442, 36 грн. інфляційної складової боргу, 204, 79 грн. річних відсотків та 302, 52 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 131 від 19.09.2006 р.

Ухвалою суду від 03.11.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/785 та призначено її розгляд на 07.12.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 03.12.2009 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята, у якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ТРЕЙД»4773, 45 грн. основного боргу з урахуванням інфляційної складової боргу, 204, 79 грн. річних відсотків, 302, 52 грн. пені, а також 2000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

У зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 03.11.2009 р., ухвалою суду від 07.12.2009 р. розгляд даної справи було відкладено до 18.01.2010 р.

Ухвалою суду від 18.01.2009 р. розгляд справи було відкладено до 25.01.2010 р. у зв’язку з необхідністю витребувати необхідні документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду від 03.11.2009 р. та від 07.12.2009 р.

У судовому засіданні 25.01.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 18.01.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ТРЕЙД» (покупець) був укладений договір № 131 від 19.09.2006 р., відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов’язався протягом строку дії договору продавати покупцю товар належної якості, а покупець зобов’язався придбати товар та своєчасно сплатити його вартість.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 5.6. договору № 131 від 19.09.2006 р. зазначено, що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2006 р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не відмовляється від договору, то договір вважається продовженим на один календарний рік.

Згідно з пунктом 1.2. вищевказаного договору, конкретний асортимент (номенклатура), кількість та вартість товару зазначаються у накладних на товар, які після складання стають невід’ємними додатками до договору.

У відповідності до пункту 2.1. договору № 131 від 19.09.2006 р., датою поставки вважається дата приймання товару покупцем.

Пунктом 4.1. даного договору передбачено, що загальна сума договору складає суму вартості товару, що поставлений, за всіма накладними до цього договору.

Згідно з пунктом 4.4. договору № 131 від 19.09.2006 р., покупець сплачує продавцю за кожну поставлену партію протягом 14 днів з моменту отримання партії.

На виконання умов договору № 22/10-08 від 22.10.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ»було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ТРЕЙД» товар на загальну суму 4164, 59 грн., що підтверджуються видатковими накладними:

РН-0000722 від 26.09.2006 р. на суму 178, 21 грн.,

РН-0000844 від 07.10.2006 р. на суму 572, 35 грн.,

РН-0000939 від 20.10.2006 р. на суму 272, 02 грн.,

РН-0001126 від 10.11.2006 р. на суму 214, 98 грн.,

РН-0001232 від 17.11.2006 р. на суму 318, 95 грн.,

РН-0001347 від 24.11.2006 р. на суму 682, 33 грн.,

РН-0001676 від 15.12.2006 р. на суму 339, 17 грн.,

РН-0002003 від 29.12.2006 р. на суму 163, 02 грн.,

РН-0000110 від 12.01.2007 р. на суму 245, 70 грн.,

РН-0000418 від 26.01.2007 р. на суму 169, 34 грн.,

РН-0000548 від 02.02.2007 р. на суму 308, 16 грн.,

РН-0002039 від 13.04.2007 р. на суму 496, 50 грн.,

РН-0006099 від 21.09.2007 р. на суму 203, 86 грн.

Відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 64, 32 грн., у відповідності до пункту 3.2. договору № 131 від 19.09.2006 р., яким передбачено, що у випадку якщо обмін товару неналежної якості не є можливим, здійснюється повернення такого товару. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ТРЕЙД»повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ»товар згідно з накладними на повернення:

ВН-0001204 від 02.08.2007 р. на суму 46, 44 грн.,

ВН-0001205 від 02.08.2007 р. на суму 11, 40 грн.,

ВН-0001686 від 11.10.2007 р. на суму 6, 48 грн.

Відповідач свої зобов’язання за вищевказаним договором належним чином не виконав, оплативши поставлений товар частково, на суму 769, 18 грн. платіжними дорученнями № 96 від 15.10.2007 р. –на суму 450, 23 грн. та № 792 від 14.12.2007 р. –на суму 318, 95 грн., у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 3331, 09 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ»просить стягнути з відповідача 3331, 09 грн. основного боргу, 1442, 36 грн. інфляційної складової боргу, 204, 79 грн. річних відсотків, 302, 52 грн. пені та 2000, 00 грн. у зв’язку з простроченням оплати за поставлений товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у договорі сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати товару –протягом 14 днів з моменту отримання партії товару, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, своєчасно та у повному обсязі грошові кошти не сплатив.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 3331, 09 основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ТРЕЙД»суми основного боргу за договором № 131 від 19.09.2006 р. у розмірі 3331, 09 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 1442, 36 грн. інфляційної складової боргу та 204, 79 грн. річних відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 131 від 19.09.2006 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 3331, 09 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1442, 36 грн. інфляційної складової боргу та 204, 79 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 302, 52 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 4.5. договору № 131 від 19.09.2006 р., відповідно до якого у випадку затримки оплати за товар покупець зобов’язаний сплатити продавцю неустойку у розмірі 0, 5% від несплаченої суми за кожний день затримки.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ»підлягає пеня у розмірі 302, 52 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ»підлягає задоволенню повністю.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2000, 00 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач та адвокат - фізична особа-підприємець Чучков Олександр Євгенович уклали договір про надання юридичних послуг від 01.06.2009 р.

Згідно з п. 1 акту № 9 приймання-передачі наданих послуг на виконання договору про надання юридичних послуг від 01.06.2009 р., адвокатом надано позивачу наступні послуги: підготовка позовної заяви позивача до ТОВ «ОСТ-ТРЕЙД», документів, що додаються до позовної заяви, іншої інформації для звернення з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості з ТОВ «ОСТ-ТРЕЙД»за договором № 131 від 19.09.2006 р., укладеного між позивачем та ТОВ «ОСТ-ТРЕЙД», направлення позовних матеріалів позивача щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ОСТ-ТРЕЙД»до Господарського суду міста Києва. Вартість наданих адвокатом складає 2000, 00 грн.

Згідно із платіжним дорученням № 3286 від 27.11.2009 р. позивач повністю розрахувався з адвокатом за вказаним договором про надання юридичних послуг від 01.06.2009 р.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

На підтвердження статусу адвоката Чучков О.Є. надав суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2819/10 від 28.04.2005 р. (копія в справі).

Також суду надані договір про надання юридичних послуг від 01.06.2009 р. та платіжне доручення № 3286 від 27.11.2009 р. про здійснення оплати по договору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, який передбачає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ТРЕЙД»(03194, вул. Крейсера «Аврора», б. 5, м. Київ; код ЄДРПОУ 30467480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАНТАШОВ»(04050, вул. Мельникова, б. 12, м. Київ; код ЄДРПОУ 33835789) 3331 (три тисячі триста тридцять одну) грн. 09 коп. основного боргу, 1442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 36 коп. інфляційних нарахувань, 204 (двісті чотири) грн. 79 коп. річних відсотків, 302 (триста дві) грн. 52 коп. пені, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.