Рішення № 83702361, 19.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/284

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2019 року № 640/496/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у судовому засіданні без здійснення фіксування, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

позивач та третя особа не прибули, подали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідач не прибув, належним чином повідомлений

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (надалі - третя особа), адреса: АДРЕСА_4 , в якій позивач просить суд:

- визнати незаконними та необґрунтованими дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О.А., що проявились у винесенні незаконної постанови від 25 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження №46692018;

- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Валявського О.А. від 25 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження №46692018;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Валявського О.А., що проявилась в порушенні і недотриманні вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо не надіслання і не доведення до відома позивача постанови про закінчення виконавчого провадження №46692018 від 25 жовтня 2018 року не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України, в особі Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Валявського О.А., які проявились у відсутності належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження №46692018, що стало причиною і наслідком втрати, зникнення оригіналу протоколу оперативної наради від 25 серпня 2015 року, в якому зазначено Головуючий: заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_8., Секретар: головний держаний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_10.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року у справі №2а-17554/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України щодо надання 05 квітня 2011 року Окружному адміністративному суду міста Києва недостовірної інформації про підстави для зупинення 05 квітня 2011 року провадження у адміністративній справі №2а-17554/10/2670; визнано протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які проявилися у відсутності належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження №4529908, що стало причиною і наслідком втрати оригіналу супровідного листа від 20 серпня 2017 року №25-50-212/13 та оригіналу постанови від 17 серпня 2007 року про відкриття виконавчого провадження №4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, директора Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Стадніка Геннадія Васильовича, що проявилися у невжитті належних заходів, передбачених національним законодавством, щодо притягнення до відповідальності службових та посадових осіб Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у зв`язку із втратою оригіналу супровідного листа від 20 серпня 2007 року №25-50-212/13 та оригіналу постанови від 17 серпня 2007 року про відкриття виконавчого провадження №4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченка Вадима Григоровичу та стягнуто з Державного бюджету України та користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного вище судового рішення, як зазначає позивач, Окружним адміністративним судом міста Києва 19 червня 2014 року видано виконавчі листи.

24 лютого 2015 року позивач звернулась до відповідача з заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа №2а-17554/10/2670, виданого 19 червня 2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва.

02 березня 2015 року головним державним виконавцем Кошкерем І.А. прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року у справі №826/4582/15 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме, визнано незаконними дії ДВС України, що проявилися у винесенні постанови ДВС України від 02 березня 2015 року ВП №46692018 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом головного державного виконавця Кошкера Івана Анатолійовича; визнано незаконною та скасовано постанову ДВС України від 02 березня 2015 року ВП №46692018 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом головного державного виконавця Кошкера Івана Анатолійовича та зобов`язано ДВС України здійснити необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документу, виконавчого листа №2а-17554/10/2670 2013 р, виданого 19 червня 2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

23 жовтня 2015 року головним державним виконавцем Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49113716 з виконання виконавчого документу, виконавчого листа №826/4582/15, виданого 22 вересня 2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва, яким, зокрема, зобов`язано ДВС України здійснити необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання виконавчого листа №2а-17554/10/2670 2013 р, виданого 19 червня 2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

20 січня 2016 року Окружним адміністративним судом міста Києва, як вказує позивач, у справі №826/4582/15 задоволено заяву державного виконавця та здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні ВП №49113716 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 22 вересня 2015 року по адміністративній справі №826/4582/15, а саме Державну виконавчу службу України замінено на Департамент Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.

27 липня 2015 року, як зазначено у позовній заяві, старшим державним виконавцем Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером Іваном Анатолійовичем на виконання/з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року у справі №826/4582/15, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№46692018 з виконання виконавчого листа №2а-17554/10/2670 2013 року, виданого 19 червня 2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва.

01 вересня 2015 року представник позивача Погребний С.Б. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №46692018, в якому виявив протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року щодо доведення до відома працівників Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2014 року №2а-17554/10/2670 та щодо попередження державних виконавців про недопущення випадків, які можуть сприяти втраті оригіналів матеріалів виконавчого провадження.

Як зазначено в позовній заяві, в оглянутому 01 вересня 2015 року протоколі оперативної наради від 25 серпня 2015 року було зазначено головуючим Крайчинського С .С. з його особистим підписом та секретарем ОСОБА_10. без його особистого підпису.

Крім того, у позовній заяві вказано, що вказаний вище протокол складений на виконання вимог Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів АРК, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242.

В подальшому, як вказує позивач, 21 грудня 2018 року її представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №46692018 та виявив в ньому інший протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року, в якому зазначено головуючим Крайчинського С .С . з його особистим підписом та секретарем ОСОБА_9. з його особистим підписом.

Тобто, за доводами позивача, в матеріалах виконавчого провадження ВП №46692018 повинно бути два протоколи оперативної наради від 25 серпня 2015 року.

Також, як зазначає позивач, 21 грудня 2018 року її представник ознайомився з супровідним листом від 25 жовтня 2018 року №20.1/46692018/17 старшого державного виконавця Валявського О.А. та постановою від 25 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46692018, які, за доводами позивача, не були протиправно направлені їй в строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

За твердженнями позивача, старший державний виконавець Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявський О.А. незаконно та безпідставно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46692018, посилаючись на протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року щодо недопущення в подальшому випадків, які можуть сприяти втраті оригіналів матеріалів виконавчого провадження та здійснення належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчих проваджень згідно типової інструкції з діловодства, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242.

Як вважає позивач, старший державний виконавець Валявський О.А. необґрунтовано та безпідставно, всупереч вимогам постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року у справі №826/4582/15, закінчив виконавче провадження як фактично виконане в повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом, оскільки, як зазначає позивач, протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року, не був тою обставиною, яка настала в день, коли виконавцю стало відомо про неї, а у державного виконавця не було і немає підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, так як протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року, складений не на виконання рішення суду, а для/з метою доведення до відома іншим державним виконавцям змісту постанови суду від 19 червня 2014 року, згідно типової інструкції з діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що їй не відомо, про яке рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2014 року було доведено інших працівників Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позивач наголошує на тому, що старший державний виконавець Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявський О.А. всупереч вимогам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» не надіслав та не довів до відома стягувачу постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46692018 від 25 жовтня 2018 року не пізніше наступного дня з дня її винесення.

Тобто, за доводами позивача, державний виконавець допустив незаконну бездіяльність щодо належного контролю та зберігання матеріалів виконавчого провадження ВП №46692018, а саме допустив втрату, зникнення оригіналу протоколу оперативної наради від 25 серпня 2015 року, в якому зазначено головуючим ОСОБА_8, а секретарем - ОСОБА_10.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

У додаткових письмових поясненнях позивач зазначила, що державний виконавець Валявський О.А., посилаючись на протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року, виніс постанову від 25 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП№46692018, не перевіривши, що вказаний протокол не містить резолютивну частину рішення суду та мотиви, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

Крім того, позивач послалась на те, що державний виконавець Валявський О.А. не врахував і не пересвідчився, що протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року не доведений до відома всім державним виконавцям, які працювали на день складання протоколу (відсутній підпис ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) та на день винесення постанови від 25 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46692018.

Також, позивач посилається й на те, що державний виконавець не звернув належної уваги та не пересвідчився в тому, що протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року та сама нарада відбувалася не на виконання рішення суду, а як планова, щотижнева нарада з різних питань, на якій, як прецедент, обговорювалось питання щодо доведення до відома рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2014 року №2а-17554/10/2670, як пояснив ОСОБА_8

Більш того, позивач вказує на те, що згідно пояснень свідка ОСОБА_8 до відома державних виконавців доведений «Плановий протокол», а згідно пояснень свідка ОСОБА_9. доводили до відома резолютивну частину рішення суду, а протокол засідання доводили без мотивів, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. В той же час, позивач зазначає, що в самому протоколі оперативної наради від 25 серпня 2015 року відсутня вся резолютивна частина рішення суду та мотиви, якими керувався суд, постановляючи таке рішення, а в самому протоколі відсутня вся резолютивна частина рішення суду та мотиви, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

Позивач також посилається на те, що державний виконавець Валявський О.А. не врахував, що належним способом та порядком виконання виконавчого документу №2а-17554/10/2670 буде розпорядче рішення у формі наказу (розпорядження) боржника, яке буде обов`язкове для виконання і врахування в роботі всіма посадовими і службовими особами боржника у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

За доводами позивача, у зв`язку з тим, що боржник у виконавчому провадженні не виконав рішення суду, не видав розпорядчий документ у формі наказу (розпорядження), для позивача настали негативні наслідки, а саме через винесення постанови 16 липня 2019 року в.о. директора Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р.В. про перевірку виконавчого провадження ВП №4529908 та встановлення нею інших, незаконних обставин та фактів, які спростовуються судовими рішеннями, які не скасовані та набрали законної сили.

Як стверджує позивач, відповідач в особі в.о. директора Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р .В. протипоставив свої припущення та надумані факти - судовим рішенням іменем України, які вступили в законну силу.

Позивач, як остання наголошує, як стягувач не зобов`язана отримувати та пред`являти виконавчий лист для того, щоб боржник визнав та виконав рішення суду, а відповідач, в свою чергу, якого належним чином проінформовано про судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідач зобов`язаний прийняти рішення та зафіксувати в своєму наказі, розпорядженні щодо дотримання та виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року у справі №2а-17554/10/2670.

Також, позивач у додаткових письмових поясненнях послалась на те, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9. не заперечували факту наявності, існування двох підписаних протоколів оперативної наради від 25 серпня 2015 року та підтвердили, що дійсно вони підписані головуючим Крайчинським С. С .

Свідок ОСОБА_8 , на думку позивача, пояснив, що після підписання протоколу від 25 серпня 2015 року з секретарем ОСОБА_10. було вирішено, що треба інший протокол з іншим секретарем ОСОБА_9., в той час, як стверджує позивач, в матеріалах виконавчого провадження ВП №46692018 та матеріалах справи відсутній протокол про зміну секретаря оперативної наради, яка відбулась 25 серпня 2015 року з секретаря ОСОБА_10. на секретаря ОСОБА_9., також такого рішення не відображено в другому протоколі від 25 серпня 2015 року з секретарем ОСОБА_9.

Більш того, позивач послалась й на те, що свідки ніби-то повідомили суду, що протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року з підписом ОСОБА_8 та без підпису ОСОБА_11. був проект протоколу, який немає правових наслідків, а ОСОБА_8 пояснив, що протокол підписав, а потім вирішили, що треба іншого секретаря.

Тобто, як стверджує позивач, зміна секретаря відбулась за наслідками рішення про зміну секретаря, що створює правові наслідки для першого протоколу від 25 серпня 2015 року, який підписаний головуючим ОСОБА_8. і фактичною відмовою під підпису секретарем ОСОБА_10. свідок ОСОБА_9. , як зазначила позивач, повідомив, що він як державний виконавець в провадженні якого перебувало виконавче провадження ВП№46692018 до передачі його державному виконавцю Валявському О.А. , не вилучав, не знищував та не складав акти про вилучення оригіналу першого протоколу від 25 серпня 2015 року, який підписаний головуючим ОСОБА_8. без підпису секретаря ОСОБА_10 .

У зв`язку з чим, позивач просила прийняти до розгляду додаткові пояснення та врахувати їх при розгляді справи і винесенні рішення суду; винести окрему ухвалу по наслідкам розгляду та вирішення справи щодо відповідача та державного виконавця Валявського О.А.; застосувати принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позовну заяву та третя особа письмових пояснень на позовну заяву не надали з невідомих суду причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в першому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року витребувано від Міністерства юстиції України додаткові докази у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року відкладено розгляд справи до 14 травня 2019 року до 11 години 20 хвилин.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року №321 адміністративна справа №640/496/19 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Аблова Є.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №640/496/19 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року адміністративна справа №640/496/19 прийнята до свого провадження суддею Клочковою Н.В. та призначено судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2019 року задоволені клопотання позивача та третьої особи, викликано в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9. , яких було допитано в судовому засіданні.

В судовоме засіданні 19 серпня 2019 року позивач та третя особа не прибули, подали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідач не прибув, належним чином повідомлений.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відтак, в судовому засіданні 19.08.2019 фіксування не здійснювалось.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У відповідності до копії супровідного листа від 25 жовтня 2018 року №20.1/46692018/17 копія вказаної вище постанови направлена у тому числі на адресу ОСОБА_1 (Т.1, арк. 108).

При цьому, суд зауважує, що матеріали як виконавчого провадження, так і даної адміністративної справи, не містять належних та допустимих доказів того, що копія постанови від 25 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження №46692018 дійсно була направлена на адресу ОСОБА_1 у порядок та спосіб, визначені законодавством, та отримана останньою.

Крім того, з наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження №46692018 вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомлювався з матеріалами даного виконавчого провадження 01 вересня 2015 року та 21 грудня 2018 року (Т.1, арк. 66,67) та як стверджує позивач, при ознайомленні її представника з матеріалами виконавчого провадження №46692018 у вересні 2015 року, в матеріалах виконавчого провадження був наявний протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року, в якому зазначалось, що головуючим був заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8. та секретарем зазначено головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка С.С., також позивач стверджує, що вказаний протокол був підписаний лише ОСОБА_8. , але не підписаний секретарем ОСОБА_10., про що позивачем надано суду копію цього протоколу (Т.1, арк. 29).

Незгода позивача з діями відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, з постановою про закінчення виконавчого провадження, з діями щодо ненаправлення на адресу позивача копії постанови про закінчення виконавчого провадження, а також з діями та бездіяльністю, що стали причиною втрати, зникнення оригіналу протоколу оперативної наради від 25 серпня 2018 року, в якому зазначено головуючим заступника директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 та секретарем - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка С.С. стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За таких підстав та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон від 02.06.2016 №1404-VIII).

Проте, суд також при з`ясуванні обставин справи враховує положення Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, оскільки виконавче провадження №46692018 було відкрито 27 липня 2015 року, тобто на момент чинності цього Закону.

Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV були визначені вимоги до виконавчого документа.

Так, як було встановлено судом та вбачається з наданої суду копії виконавчого провадження №46692018, 24 лютого 2015 року Державною виконавчою службою України за №П-22851 зареєстрована заява ОСОБА_1 №3кр про прийняття до примусового виконання виконавчого документа та про відкриття виконавчого провадження, а саме, виконавчого листа №2а-17554/10/2670 2013 р., виданого 19 червня 2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва (Т.1, арк. 69-70).

З наявної в матеріалах справи копії виконавчого листа №2а-17554/10/2670 2013 р., виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 19 червня 2014 року, вбачається, що його частина рішення суду, яка підлягає примусовому виконанню, викладена в наступній редакції:

«Визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо надання 05.04.2011 р. Окружному адміністративному суду м. Києва недостовірної інформації про підстав для зупинення 05.04.2011 р. провадження по адміністративній справі № 2а-17554/10/2670.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які проявилися у відсутності належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження № 4529908, що стало причиною і наслідком втрати оригіналу супровідного листа від 20.08.2007 р. № 25-50-212/13 та оригіналу постанови від 17.08.2007 р. про відкриття виконавчого провадження № 4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченка Вадима Григоровича по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. № 25476/02 "Погребна проти України".

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України що проявилися у не вжитті належних заходів, передбачених національним законодавством, щодо притягнення до відповідальності службових та посадових осіб Департаменту ДВС Мінюсту України, у зв`язку із втратою оригіналу супровідного листа від 20.08.2007 р. № 25-50-212/13 та оригіналу постанови від 17.08.2007 р. про відкриття виконавчого провадження № 4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченка Вадима Григоровича.» (Т.1, арк. 72).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером Іваном Анатолійовича від 27 липня 2015 року відкрито виконавче провадження №46692018 щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-17554/10/2670, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 19 червня 2014 року (Т.1, арк. 84-85).

В той же час, у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Так, у відповідності до змісту доповідної записки заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 на ім`я директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_8. було запропоновано провести оперативну нараду, на якій довести до відома працівників Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-17554/10/2670 від 19 червня 2014 року (Т.1, арк. 102-104).

Також в матеріалах виконавчого провадження №46692018 наявна копія протоколу оперативної наради від 25 серпня 2015 року, яка підписана заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8., як головуючим та старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_9., як секретарем, присутніми на нараді зазначено державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (Т.1, арк. 99-100).

Зі змісту вказаного протоколу оперативної наради вбачається, що порядком денним наради було доведення до відома працівників Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-17554/10/2670 від 19 червня 2014 року про

- визнання протиправними дій та бездіяльності Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які проявилися у відсутності належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження №4529908, що стало причиною і наслідком втрати оригіналу супровідного листа від 20.08.2007 р. №25-50-212/13 та оригіналу постанови від 17.08.2007 р. про відкриття виконавчого провадження №4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченка Вадима Григоровича по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2007 року №25476/02 «Погребна проти України»;

- визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що проявилися у невжитті належних заходів, передбачених національним законодавством, щодо притягнення до відповідальності службових та посадових осіб Департаменту ДВС Мін`юсту України, у зв`язку із втратою оригіналу постанови від 17 серпня 2007 року про відкриття виконавчого провадження №4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченка Вадима Григоровича виконавської та трудової дисципліни державними виконавцями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

а також порядком денним оперативної наради було передбачено попередження державних виконавців про недопущення випадків, які можуть сприяти втраті оригіналів матеріалів виконавчих проваджень та здійснення належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження.

Крім того, зі змісту протоколу оперативної наради вбачається, що заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8. оголосив зміст рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-17554/10/2670 від 19 червня 2014 року та попередив державних виконавців про недопущення випадків, які можуть сприяти втраті оригіналів матеріалів виконавчих проваджень та здійснення належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження, як того вимагає Типова Інструкція з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242, а також наголосив про необхідність дотримання виконавської та трудової дисципліни працівниками відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З наявної в матеріалах виконавчого провадження копії аркуша ознайомлення з протоколом оперативної наради від 25 серпня 2015 року (Т.1, арк. 101) вбачається, що з вказаним протоколом оперативної наради були ознайомлені державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, окрім, державного виконавця Кандцедала Олександра Олександровича та старшого державного виконавця Кузнєцова Олександра Володимировича.

Більш того, з наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження №46692018 вбачається, що 25 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським О.А., керуючись вимогами пункту 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-17554/10/2670, виданого 19 червня 2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва, відповідно до якої рішення суду виконано, протоколом оперативної наради від 25 серпня 2015 року вжито заходів щодо недопущення в подальшому випадків, які можуть сприяти втраті оригіналів матеріалів виконавчих проваджень та здійснення належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчих проваджень, як того вимагає типова інструкція з діловодства у центральних органах виконавчої влади, затверджена постановою КМУ від 30 листопада 2011 року №1242 (Т.1, арк. 109-110).

У відповідності до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Суд звертає увагу, що виконавчий лист №2а-17554/10/2670, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва не містить в собі вимог щодо вчинення певних дій, тобто дій зобов`язального (примусового) характеру, які має здійснити боржник на виконання судового рішення.

Наведене в сукупності свідчить, що боржник у виконавчому провадженні №46692018 з метою виконання резолютивної частини рішення, яка викладена у виконавчому листі №2а-17554/10/2670, виданому Окружним адміністративним судом міста Києва 19 червня 2014 року, мав вчинити дії, передбачені чинним на той час законодавством, у тому числі, передбачені Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1262, щодо оформлення результатів виконання рішення суду.

Такими діями, з урахуванням вимог законодавства, могло бути проведення з працівниками Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оперативної наради, на якій головуючим доведено до відома останніх зміст постанови Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-17554/10/2670, результати якої оформлені відповідним протоколом.

При цьому, суд зазначає, що Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1262, яка діяла на момент складення протоколу оперативної наради від 25 серпня 2015 року, встановлювались загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - установи), вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

У пункті 107 цієї Типової інструкції зазначено, що в протоколах фіксується інформація про хід ведення засідань, прийняття в установах рішень комісіями, дорадчими органами, зборами тощо. Протокол складається на підставі записів, зроблених безпосередньо під час засідань, поданих текстів та тез доповідей і виступів, довідок, проектів рішень тощо.

Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що оперативні наради у Департаменті проводилися щотижня. З метою виконання резолютивної частини судового рішення, ним, як головуючим наради, було доведено до відома резолютивну частину рішення.

Крім того, свідок ОСОБА_8 надав пояснення щодо того, що найчастіше секретарем на оперативних нарадах був Кузьменко, тому, можливо проект протоколу оперативної наради від 25 серпня 2015 року був підготовлений з зазначенням як секретаря наради Кузьменка, а не Кошкера. Також, свідок пояснив, що йому не відомо, як проект протоколу оперативної наради потрапив до матеріалів виконавчого провадження.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9. суду показав, що 25 серпня 2015 року відбулась оперативна нарада, на якій всім присутнім було доведено до відома резолютивну частину рішення суду. Свідок не заперечував проти того, що у протоколі оперативної наради стоїть його підпис, але хто саме був секретарем він вже не пам`ятає, оскільки минуло багато часу. Також свідок наголосив й на тому, що протокол у якому зазначено секретарем Кузьменка є проектом протоколу, а протокол, в якому стоїть його підпис - є оригіналом, оскільки визначалось, хто саме буде секретарем на цій оперативній нараді.

Також, свідок надав пояснення щодо того, що проект протоколу оперативної наради не має ніяких наслідків. Чому у аркуші ознайомлення з протоколом оперативної наради відсутній підпис ОСОБА_15 , свідок пояснити не зміг, але припустив, що можливо ця особа була відсутня на нараді або взагалі вже не працювала у відділі.

При цьому, свідок також надав пояснення щодо того, що, на його думку, станом на 25 серпня 2015 року були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки у аркуші ознайомлення були відсутні усі підписи осіб, які в ньому зазначені.

Свідок ОСОБА_9. також пояснив, що він не викидав протокол оперативної наради, де секретарем зазначено ОСОБА_10 , не складав акт про втрату, та ще раз наголосив на тому, що вказаний протокол був проектом, а не оригіналом.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року, на підставі якого було 19 червня 2014 року судом видано виконавчий лист, зокрема, шляхом оголошення змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-17554/10/2670 від 19 червня 2014 року та попередження державних виконавців про недопущення випадків, які можуть сприяти втраті оригіналів матеріалів виконавчих проваджень та здійснення належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження, як того вимагає Типова Інструкція з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242, а також наголошення про необхідність дотримання виконавської та трудової дисципліни працівниками відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

При цьому, суд наголошує на тому, що відсутність у аркуші ознайомлення підписів двох працівників відповідача не свідчить про невиконання судового рішення, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено, що вказані особи станом на 25 серпня 2015 року та, в подальшому, були присутні на своїх робочих місцях та взагалі працювали у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Крім того, суд ще раз наголошує й на тому, що резолютивна частина судового рішення, яка була доведена до відома працівників відділу на оперативній нараді не містить вимог зобов`язального характеру, а тому, суд приходить до висновку, що доведення змісту резолютивної частини судового рішення на оперативній нараді є належним його виконанням.

Також, суд наголошує, що чинним законодавством не передбачено в порядку примусового виконання судових рішень вчиняти дії щодо доведення мотивувальної частини судового рішення.

З приводу пояснень свідка ОСОБА_9. щодо неможливості закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з відсутністю усіх підписів у аркуші ознайомлення, суд зазначає, що вказані пояснення є особистою думкою свідка, а не нормою чинного законодавства, якою регулюються спірні правовідносини, тому до таких пояснень суд відноситься критично.

Стосовно дати винесення судового рішення, як « 19 червня 2014 року», суд вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджується, що виконавчий лист №2а-17554/10/2670 на виконання резолютивної частини вказаного вище судового рішення виданий саме 19 червня 2014 року, а тому технічна помилка, що стосується дати ухвалення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва не є суттєвою в межах предмету спору у даній адміністративній справі, оскільки як позивачем, так і відповідачем не заперечувалось, що протокол оперативної наради було складено саме на виконання постанови Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №2а-17554/10/2670, на підставі якої 19 червня 2014 року видано виконавчий лист.

Більш того, суд вважає за доцільне також зазначити й про те, що у випадку незгоди з тим, що протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року стосуються саме постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-17554/10/2670 свідчить й те, що позивач та її представник після 01 вересня 2015 року не звертались до адміністративного суду з позовними вимогами з цього приводу.

Враховуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконними та необґрунтованими дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О.А., що проявились у винесенні незаконної постанови від 25 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження №46692018 та визнання незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Валявського О.А. від 25 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження №46692018.

При цьому, з приводу тверджень позивача та її представника щодо того, що відповідач повинен був винести відповідний наказ або розпорядження з приводу виконання судового рішення, суд зазначає, що чинним законодавством передбачена можливість обговорення питання на оперативній нараді з фіксуванням процесу наради у протокольній формі, як того вимагає Типова Інструкція з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242, з урахуванням того, що у самому виконавчому листі не визначено порядку та способу виконання судового рішення, а в матеріалах справи відсутня ухвала суду, якою було б було встановлено порядок та спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-17554/10/2670, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо обов`язковості винесення саме наказу або розпорядження з приводу виконання судового рішення.

Також, суд ще раз наголошує, що твердження позивача та її представника щодо наявності у резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва саме зобов`язання відповідача вчинити певні дії є безпідставними, такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Валявського О.А., що проявилась в порушенні і недотриманні вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо не надіслання і не доведення до відома позивача постанови про закінчення виконавчого провадження №46692018 від 25 жовтня 2018 року не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як вже було встановлено судом, у матеріалах виконавчого провадження №46692018 відсутні відомості щодо направлення на адресу ОСОБА_1 копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 жовтня 2018 року, а наявність супровідного листа від 25 жовтня 2018 року не може бути беззаперечним доказом дійсності направлення позивачу копії постанови.

У зв`язку з чим, суд погоджується з доводами позивача в цій частині та приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення цих позовних вимог.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Міністерства юстиції України, в особі Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Валявського О.А., які проявились у відсутності належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження №46692018, що стало причиною і наслідком втрати, зникнення оригіналу протоколу оперативної наради від 25 серпня 2015 року, в якому зазначено Головуючий: заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_8., Секретар: головний держаний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_10., суд виходить з наступного.

Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5, який діяв до 19 липня 2017 року, встановлювались основні правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в тому числі порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби, діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів - організації документообігу, формування справ і зберігання документів (далі - діловодство) та поширювались на всю службову документацію (надалі - Порядок №2274/5).

Так, у відповідності до пунктів 3.1-3.3. Порядку №2274/5 діловодство з виконання рішень в органах державної виконавчої служби це - сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи із службовими документами, що віднесені до компетенції органів державної виконавчої служби, з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів. Документи, віднесені до компетенції органів державної виконавчої служби, складаються з документів виконавчого провадження та інших службових документів. Документи виконавчого провадження, в тому числі скарги, заяви (клопотання) сторін виконавчого провадження, які подаються відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», та матеріали за наслідками їх розгляду, є невід`ємною частиною виконавчого провадження і приєднуються до нього. Інші службові документи визначаються номенклатурою справ органу державної виконавчої служби.

При цьому, з 30 червня 2017 року порядок документування діяльності з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), роботи з документами (далі - діловодство) та організації архіву в районних, районних в містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби відповідних головних територіальних управлінь юстиції, відділах примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - органи державної виконавчої служби), приватними виконавцями встановлюється Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року №1829/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 року за №699/30567 (надалі - Правила №1829/5).

Суд зазначає, що протоколи оперативних нарад Департаменту зазвичай не є документами виконавчого провадження, проте, в даному випадку, зокрема, оскільки судове рішення було виконане саме шляхом доведення до працівників відділу примусового виконання рішень Департаменту резолютивної частини судового рішення на оперативній нараді, що зафіксовано у відповідному протоколі, суд зазначає, що вказаний спосіб виконання рішення є належним та допустимим.

При цьому, стосовно того, що представник позивача 01 вересня 2015 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження №46692018, виявив в цих матеріалах протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року, в якому зазначено Головуючий: заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_8., Секретар: головний держаний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_10., який був відсутній при його ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження №46692018 у грудні 2018 року, суд зазначає, що у судовому засіданні було підтверджено, як показаннями свідків, так і іншими доказами, що вказаний протокол був саме проектом протоколу, а не його оригіналом.

Також, судом встановлено та підтверджено свідками, що наявний в матеріалах виконавчого провадження протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року дійсно підписаний ОСОБА_8. , як головуючим, та ОСОБА_9. , як секретарем, тобто, є оригіналом протоколу оперативної наради від 25 серпня 2015 року.

Крім того, суд зауважує, що положеннями чинного законодавства передбачено, що матеріали виконавчого провадження підшиваються (якщо понад 35 аркушів) та формуються лише після завершення виконавчого провадження. Документи, що долучаються до матеріалів виконавчого провадження, мають бути тільки в одному примірнику. (пункт 3.10 Порядку №2274/5 та пункт 7 Правил №1829/5).

За таких підстав, а також враховуючи, що протокол оперативної наради від 25 серпня 2015 року, в якому зазначено Головуючий: заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_8., Секретар: головний держаний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_10. та на який посилається позивач не є оригіналом протоколу та не є документом виконавчого провадження, з урахуванням того, що судом встановлено, що оригіналом є саме протокол за підписом ОСОБА_8 та ОСОБА_9. , суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, які проявились у відсутності належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження №46692018, що стало причиною і наслідком втрати, зникнення оригіналу протоколу оперативної наради від 25 серпня 2015 року, в якому зазначено Головуючий: заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_8., Секретар: головний держаний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_10.

З урахуванням вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Стосовно вимог щодо винесення окремої ухвали, суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки по-перше, винесення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду, по-друге, задоволення позовних вимог в частині є достатнім способом захисту прав позивача. Оскільки в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими, підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі відсутні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення виконано частково та частково доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову лише в частині позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2305,20 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України в особі старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Валявського О.А., що проявилась в порушенні і недотриманні вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо не надіслання і не доведення до відома позивача постанови про закінчення виконавчого провадження №46692018 від 25 жовтня 2018 року не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 0001562).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Клочкова