Рішення № 83702360, 15.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2019 року № 826/2313/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при помічникові судді Лавренюк Н.С,

за участю представників сторін:

від позивача- Кальмук Тарас Васильович

від відповідача - Потоцький Микола Юрійович

Федько Юлія Володимирівна

Вілюра Олександр Ігорович

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні

системи»

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування

митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (ПрАТ «ІДС») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про:

- визнання протиправними дій Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до Вантажної митної декларації № 100250002/2015/059898 від 13.10.2015 року ;

- скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000119/2 від 13.10.2015 р., прийняте Відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС;

- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00161 від 16.10.2015, складеної Відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.

В обґрунтування адміністративного позову зазначило, що 13.10.2015 р, з метою здійснення митного оформлення товару, уповноваженим позивачем декларантом - ТОВ «НАВІС ГРУП, до відділу митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС була подана вантажна митна декларація за № 100250002/2015/059898 від 13.10.2015, митну вартість якого визначено за основним методом визначення митної вартості.

На вимогу відповідача 13.10.2015 р до митного органу були подані додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів, ПрАТ «ІДС» подано додаткові документи, надати які було можливим.

Однак, відповідач не погодився із заявленою ПрАТ «ІДС» митною вартістю товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000119/2 від 13.10.2015 року та склав картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00161 від 16.10.2015 р.

Обґрунтовуючи протиправність вказаних рішень позивач зазначає, що:

- пов`язаність ПрАТ «ІДС» із продавцем товару, поданого до митного оформлення, фактично не вплинула на митну вартість товару, а вимога щодо надання додаткових документів на цій підставі є неправомірною;

- виписка з бухгалтерської документації об`єктивно та банківські документи про оплату товару не могли бути надані позивачем у зв`язку із характером договірних відносин (проведення оплати кожної партії товару Продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі);

Позивач вважає, що надав до митного оформлення достатні документи для перевірки та підтвердження числового значення заявленої ним митної вартості товару, а відповідачем не обґрунтовано необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов в якому вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ПрАТ «ІДС».

Зокрема, відповідач наголосив, що документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачу запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару. У зв`язку із поданням позивачем не всіх зазначених документів, митна вартість товару була визначена рішенням №100250002/2015/000119/2 із застосуванням резервного методу з огляду на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2016 відкрито провадження у справі.

З результатами розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» задоволено повністю.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2016 року - без змін.

Відповідач скористався своїм правом на касаційне оскарження рішення, 25.08.2016 року подав касаційну скаргу.

За результатами розгляду касаційної скарги, постановою від 12 березня 2019 року Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, касаційну скаргу задовольнив частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, Верховний Суд вказав, що наявність взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту може безпосередньо впливати на ціну товару , а тому у даній справі встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору.

При цьому суди мають врахувати, що докази відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну товару мав надати саме позивач на стадії подання митної декларації та обрання основного методу визначення ціни товару.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року справу прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г.

В судовому засіданні 15.08.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, з урахування думки колегії суддів Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

13.01.2015 між ПрАТ «ІДС» та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) укладено Контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 (Контракт) на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті.

02.03.2015 між ПрАТ «ІДС» та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) укладено Додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до Контракту, якою змінено ціну товару за Контрактом, оскільки ціна товару не завжди є сталою та залежить від різних процесів на ринку цього товару та інших економічних чинників.

13.10.2015 року на виконання умов Контракту, ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) поставило партію товару (вода мінеральна «Боржомі») за цінами відповідно до Контракту з урахуванням укладеної Додаткової угоди №1 до Контракту.

Вказана партія товару ввезена для здійснення митного оформлення в режимі імпорту до Відділу митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС України.

13.10.2015 з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ПрАТ «ІДС» декларантом - TOB « НАВІС ГРУП» подано вантажну митну декларацію №100250002/2015/059898 від 13.10.2015 р.

Для підтвердження заявленої митної вартості Товару та визначення її за основним методом, декларантом 13.10.2015 подано митному органу наступні документи:

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 0795918 від 07.10.2015 р;

- рахунок-фактура (інвойс) GE20150290 від 05.10.2015р;

- пакувальний лист б/н від 05.10.2015 р;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.03.2015 р;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору ( контракту) № 2 від 10.06.2015 р;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.06.2015 р;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються СТ20-001/1501 від 13.01.2015 р;

- договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.2015;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 07.10.2015 р.;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 07.10.2015 р;

- сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № GTO201501/003310 від 06.10.2015 р;

- копія митної декларації країни відправлення С 2275 від 07.10.2015 р.;

-митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100250002/2015/059898 від 13.10.2015 р.

Проте, незважаючи на надані документи, відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС України 13.10.2015 р. було запропоновано додаткові (за наявністю) документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно п.п.3, 4 ст. 53 МКУ, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації, що підтверджує заявлену вартість товару;

- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- копію митної декларації країни відправлення.

Також, у листі за вих № 749/4-15ц від 16.12.2015 р. декларантом були надіслані додаткові документи, а саме: страховий поліс, прайс-лист виробника товару, копія виписки з бухгалтерської документації та копія митної декларації країни відправлення.

13.10.2015 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000119/2, а також склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00161.

Позивач вважає, що відмова Митниці у митному оформленні товару, виходячи із митної вартості вказаної у договорі, та подальше коригування його вартості за допомогою резервного методу носять протиправний характер, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для визначення ціни за основним методом. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (МК України).

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Визначаючись щодо обґрунтованості доводів Митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару заявленої у ВМД №100250002/2015/059898 від 13.10.2015, суд виходить з наступного.

Стаття 57 МК України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин п`ятої-восьмої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки на думку митного органу неможливо застосувати інших методів.

В постанові Верховного суду, суд акцентував увагу на дослідженні доводів щодо взаємопов`язаності позивача та продавця товару.

Суд, враховуючи наведене, шляхом аналізу наданих доказів, пояснень представників сторін у судовому засіданні, вважає за потрібне зазначити наступне.

Стверджуючи про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості відповідач зазначає, що ПрАТ «ІДС» та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) є пов`язаними особами, адже є частинами однієї міжнародної компанії IDS Borjomi International.

З 26.02.2015 почав діяти додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання згідно із Законом України від 28.12.2014 №73- VIII «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», що призвело до збільшення митних платежів, що повинні бути сплачені до Державного бюджету України суб`єктами господарювання, в тому числі і ПрАТ «ІДС», при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю. Базою оподаткування додатковим імпортним митним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначена відповідно до положень МК України.

Після початку дії додаткового імпортного зборку на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, майже одразу 02.03.2015 між ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) та ПрАТ «ІДС» укладена додаткова угода №1 до Контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501, в якій вказана ціна товарів та їх митна вартість були зменшені. У додатковій угоді зазначено про те, що у зв`язку із суттєвою девальвацією гривні, зниженням платіжної спроможності позивачів, а також тим, що в країні Покупця (Україні) склалася складна економічна ситуація та товар втрачає свою конкурентоспроможність ціна товару була зменшена. Всі ці причини, по яким вартість товарів була зменшена не пов`язані з економічною ситуацією у країни виробника, зменшенням витрат на виробництво товару виробником, а пов`язані з економічною ситуацією в Україні, тому для конкурентоспроможності ціна товарів була знижена.

Враховуючи викладене, Митниця вважає, що існуючий взаємозв`язок між продавцем вказаного товару ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) та покупцем товару ПрАТ «ІДС» (Україна) вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена згідно з додатковою угодою №1 до Контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501.

Суд зауважує, що за змістом пункту 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, не застосовується лише у тому разі, якщо покупець і продавець пов`язані між собою особи і ці відносини вплинули на ціну товарів.

Змістовний аналіз вказаного пункту дає підстави вважати, що в ситуації коли покупець і продавець є пов`язаними між собою особами у зв`язку із чим продавець надає такому покупцю преференції в порівнянні з іншими (не пов`язаними) покупцями щодо заниження ціни товару, логічним і справедливим є неможливість застосування в такому випадку методу визначення митної вартості за ціною договору, а більш доцільним є зокрема визначення митної вартості за ціною аналогічних товарів.

Вказаний зв`язок не є зв`язком, в якому одна із осіб опосередкована контролюється третьою особою.

В судовому засіданні 15.08.2019 року, представник відповідача зазначив, що такий висновок митницею був зроблений фактично на підставі інформації, яка містилась на сайті виробника, а саме те, що IDS Borjomi International - це міжнародна компанія, з офісами у 5 країнах світу, яка експортує свою продукцію у більш ніж 40 країн. Компанія об`єднує грузинську, українську, російську та білоруську IDS Borjomi International. Як пояснив представник відповідача, іншими даними митниця не володіла. Представником митного органу не заперечувався той факт, що митниця мала змогу зробити запит про надання інформації безпосередньо до країни-виробника, проте таким своїм правом вона не скористалась.

В даному випадку, суд вважає, що зниження ціни товару згідно з додатковою угодою №1 до Контракту від 13.10.2015 №СТ20-001/1501 викликано не стільки бажанням пов`язаних продавця та покупця занизити суму митних платежів, як необхідністю забезпечення конкурентоспроможності товару. При цьому, відповідачем не доведено, що іншим, не пов`язаним із ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія), покупцям, аналогічний товар у той самий період реалізовано за цінами вищими ніж для ПрАТ «ІДС».

Роздруківку із сайту підприємства-виробника суд вважає неналежним доказом по справі, оскільки із наведеної в ній інформації неможливо встановити про наявність чи відсутність взаємозв`язку між позивачем та продавцем, тому цей доказ не приймається до уваги при вирішенні спору по суті.

Оскільки суду неможливо встановити взаємопов`язаність сторін лише за інформацією, яка міститься на сайті виробника, суд досліджує економічне обґрунтування ціни товару, яка могла вплинути на коригування митної вартості .

Так, позивачем долучені до справи виписка з бухгалтерських та банківських документів, що стосується відчуження оцінюваних ідентичних товарів та/або подібних (аналогічних) товарів на території України та відповідні накладні.

Дослідивши зміст вказаних документів, а також беручи до уваги пояснення представника позивача у судовому засіданні 15.08.2019 року, суд встановив, що ціна, за якою реалізуються товари (газована мінеральна вода «Боржомі») на території України різними контрагентами є майже однаковою.

Так, відповідно до вказаної виписки вартість Боржомі 0,5 л. ПЕТ вода газована мінеральна, що розповсюджується ТОВ «Лузанівка», становить 11,84 грн. Така ж ціна встановлена на аналогійний товар у ТОВ «Орбіта-В».

Крім того, відповідно до довідки про курси валют, які були долучені до матеріалів справи представником позивача, станом на час укладання контракту (13.01.2015 року), 1 долар США коштував 15,76 грн, а на час підписання додаткової угоди (02.03.2015 року) -складав 26.85 грн.

Фактично, закупочна ціна товару 0,40 доларів США знизилась до 0,34 доларів США. З урахуванням наведеного курсу валют на час здійснення митного оформлення товару, вказане свідчить про відсутність надприбутку підприємства та зацікавленості у штучному заниженні ціни товару.

Таким чином, собівартість товару знизилась на 6 центів, що в свою чергу не може свідчити про те, що вказане зниження ціни суттєво вплинуло на коригування собівартості товару, а також не може свідчити про взаємопов`язаність між покупцем і продавцем.

В зв`язку із чим, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для зниження ціни товару.

Також суд враховує, правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 №21558а14 та згідно якої посилання Митниці на те, що Покупець і Продавець за Контрактом є пов`язаними особами, наслідком чого є заниження митної вартості товарів, є безпідставним, оскільки відповідно до частини дванадцятої статті 58 МК України лише та обставина, що продавець та покупець є пов`язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Митному органу необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Посилання відповідача на неподання позивачем жодних банківських документів, що підтверджують оплату товару, суд вважає безпідставними, адже згідно пункту 3.1 Контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501 покупець здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі.

Оскільки, на час митного оформлення товару, попередня оплата за товар не проводилась, жодних банківських документів, що підтверджують оплату товару, не існувало, позивач не міг подати такі документи з об`єктивних причин.

При цьому, відповідач не заперечує, що позивачем надано страховий поліс №00837 від 28.01.2015 та угоду до страхового полісу №ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015.

Позивач зазначив, що всі експортні вантажі ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) застраховані під єдиний відкритий страховий поліс на всі стандартні ризики. Окремі партії вважаються застраховані на підставі вказаного єдиного страхового полісу і окремих заявок, які направляються страхувальнику електронною поштою. Бенефіціаром страховки є ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія), але при настанні страхового випадку кінцевим бенефіціаром є імпортер.

З наведених документів вбачається, що витрати по страхуванню оцінюваної партії товару, що вже були включені до ціни товару за умовами Контракту, піддаються числовому визначенню та підтвердженні декларантом наданими до митного органу страховим полісом та угодою.

З огляду на зазначені обставини суд переконаний, що надані до митного оформлення документи, в тому числі й додатково надані позивачем, містять достатні відомості на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів. У зв`язку із цим, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів для визначення митної вартості товарів ввезених позивачем згідно ВМД №100250002/2015/059898 від 13.10.2015 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності спірних рішень, а тому наявні підстави для задоволення позову ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Встановлено, що позивач при звернені до суду сплатив судовий збір у розмірі 4.134 грн

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (04073, м. Київ, Московський проспект, б. 9, корп. 5, оф. 201, код ЄДРПОУ 24364528) до Київської міської митниці державної фіскальної служби України (03680, м. Київ, бульвар Лепсе, б. 8-а, код ЄДРПОУ 39422888) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулося відповідно до вантажної митної декларації №100250002/2015/059898 від 13.10.2015.

3. Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000119/2 від 13.10.2015, прийняте відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС.

4. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску і пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00161 від 16.10.2015, складену відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС.

5. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код з ЄДР 37993783, адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-а) на користь Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 501,п/р НОМЕР_1 в ПАТ «Укрексімбанк» (м. Київ), МФО 322313, код ЄДРПОУ - 24364528, свідоцтво платника ПДВ № 100280093 , ІПН 243645226659) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі - 4 134,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення складений 19.08.2019 р.

Суддя Н.Г. Вєкуа