Рішення № 83701876, 08.08.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23682/17

Провадження № 2/522/3786/19

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за позикою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 24 листопада 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу солідарно з боржників.

Провадження у справі відкрито 28 грудня 2018 року та встановлено загальний порядок розгляду справи.

01 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 24 листопада 2014 року на суму 12 500 доларів США. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення під час укладання спірного договору приписів ч. 3 ст. 65 СК України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первинним позовом.

21 лютого 2018 року надійшов відзив ОСОБА_3 на позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2

ОСОБА_3 зазначає, що дійсно позичав кошти зазначені у позовній заяві та обіцяв їх повернути до 14.05.2016 року.

В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги. Так, 05 листопада 2018 року позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог та просить:

1.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з ОСОБА_2 (РНОК НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та солідарно з ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) борг за позикою в сумі 369 980,00 гривень з яких: 296 730,00 гривень- основна сума боргам; 51292,00 гривень відсотка за користування коштами; 21 958,00 гривень -3 % річних.

2.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з ОСОБА_2 (РНОК НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та солідарно ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 4 795 гривень, а саме в рівних частинах з кожного по 2 397,50 гривень.

Мотивує вимоги тим, що до нього звернувся ОСОБА_3 з проханням надати йому в борг кошти, надав обіцянку виконувати всі зобов`язання вчасно та у повному обсязі, розповідав про своє непогане матеріальне становище та про необхідність додаткових коштів для придбання новорічних та різдвяних подарунків для дружини ОСОБА_2 та для закордонних подорожей своєю сім`єю. Він погодився надати кошти і 24.11.2014 року написав розписку за якою, передав кошти в еквіваленті 2 500,00 дол. США., які відповідач зобов`язався повернути до 24.05.2016 року.

В подальшому, Позивач ще надавав Відповідачу в борг кошти за розпискою від 16.12.2014 року в розмірі еквівалентному 6 000,00 дол. США, які Відповідач зобов`язався повернути до 24.05.2016 року; за розпискою від 22.12.2014 року в розмірі еквівалентному 1 500,00 доларів США., які Відповідач зобов`язався повернути до 24.05.2016 року зі сплатою 1% щомісячно; за розпискою від 20.01.2015 року кошти в еквіваленті 2500,00 доларів США., які Відповідач зобов`язався повернути до 24.05.2016 року зі сплатою 1% щомісячно.

Загалом Відповідач отримав від Позивача грошові кошти в еквіваленті 12 500,00 дол. США (2 500,00 дол. США. + 6 000,00 дол. США. + 1 500,00 дол. США. + 2 500,00 дол. США). Пізніше ОСОБА_3 повернув частину боргу в розмірі еквівалентному 2000 дол. США, що підтверджується також у відзиві Відповідача на позовну заяву від 18.02.18 р. Таким чином, сума основного боргу, яку отримав Відповідач та не повернув позивачу складає еквівалент 10 500 доларів США. Однак, Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за розписками та не повернув до 24.05.2016 року надані йому в борг кошти, частково згідно розписки від 24.11.2014 року, та повністю згідно розписок від 16.12.2014 року, від 22.12.2014 року, від 20.01.2015 року в загальній сумі 10 500,00 доларів США. В гривневому еквіваленті, розмір отриманих та неповернутих Відповідачем Позивачу коштів станом на 29.10.2018 року (дата складання заяви про зміну вимог) становить 296 730 грн (10 500,00 доларів США * 28, 265984). В подальшому, позивач неодноразово звертався до відповідача, з вимогами повернути отримані кошти, однак вони не надали результату. Відповідач постійно обіцяв повернути отримані кошти, але вони лишались лише обіцянками.

Таким чином, розмір відсотків нарахованих за користування коштами 1% за розпискою від 22.12.2014 року станом на 29.10.2018 року за період з 22.12.2014 по 29.10.2018 (строк 46 місяців) за грошові кошти отримані в доларах США 1500 доларів США складає 1125,00 доларів США. Розмір відсотків нарахованих за користування коштами 1% за розпискою від 20.01.2015 року станом на 29.10.2018 року за період з 20.01.2015 по 29.10.2018 (строк 45 місяців) за грошові кошти отримані в доларах США 2500 доларів США складає 690 доларів США.

Загальний розмір нарахованих відсотків становить: 690,00 дол. США. + 1125,00дол.США. = 1 815 доларів США. В гривневому еквіваленті, розмір відсотків нарахованих за користування коштами становить1 815,00 доларів США * 28, 265984 = 51 292, 00 грн. де 28, 265984 Офіційний курс гривні до Долару США, встановлений НБУ на 29.10.2018 року.

08 травня 2019 року до суду надійшла заява адвоката Муконіна Олександра Вікторовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог. Просить залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 21 958,00 гривень. В решті вимог позов залишений без змін.

Також, 05 листопада 2018 року адвокат Муконін О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 надав суду відзив на зустрічний позов. Зазначає, що із вказаними доводами погодитись не можна. По перше, стосовно доводів, що позивач не давала письмової згоди своєму чоловіку на укладання спірного договору. Так, позивач вказує, що вона не надавала ні письмової, ні усної, ні мовчазної згоди на укладання такого договору, оскільки не знала про його існування. А відтак, все отримане за спірним договором не є спільною сумісною власністю подружжя. Як зазначено в первісному позові, відповідач ОСОБА_3 позичав кошти в борг для придбання новорічних та різдвяних подарунків для себе та своєї дружини ОСОБА_2 , а також для закордонних подорожей своєю сім`єю. Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 26.07.2018 року №0.184-30644/0/15-18 ОСОБА_2 виїжджала за кордон та в`їжджала в Україну в одні й ті самі числа, що і її чоловік ОСОБА_3 на одному й тому самому авто держномер НОМЕР_3 . Дати відвідування Європейських країн співпадають католицьким Різдвом, днем св. Валентина та Жіночим днем 8-го березня. На час отримання боргу чоловіком, ОСОБА_2 не була приватним підприємцем та можливо ніде не працювала. Тому, очевидно, що знала чи була обізнана про джерело походження значних (як вказано в зустрічному позові) коштів у чоловіка для переїзду, проживання та харчування протягом від 5 до 7 днів, а також шопінгу в країнах Європи під час різдвяних та святкових днів. Позивачка не наводить в зустрічному позові жодного доказу того, на які кошти, якщо не на позичені, вона разом з чоловіком відвідувала Європу. По-друге, стосовно доводів про невідповідність договору позики положенням Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вони також не заслуговують на увагу з огляду на те, що в договорі позики, на підтвердження якого надані розписки, ні позикодавець ОСОБА_1 , ні позичальник ОСОБА_3 не зазначені як фізичні особи - підприємці, тому не мають статусу учасників ринку з надання фінансових послуг та не є фінансовими установами. Тому посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність у ОСОБА_1 дозвільного документу - ліцензії, є голослівним та безпідставним. Адже згідно 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ухвалою суду від 07 листопада закрито підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОК НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) про стягнення 21 958,00 гривень -3 % річних залишені без розгляду. Продовжений розгляд позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОК НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) про стягнення боргу за позикою в сумі 369 980,00 гривень з яких: 296 730,00 гривень - основна сума боргу; 51292,00 гривень відсотки за користування коштами та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 24 листопада 2014 року на суму 12 500 доларів США.

В судове засідання 09 серпня 2019 року учасники справи не з`явились.

05 серпня 2019 року до суду надійшла письмова заява представника ОСОБА_3 про розгляд справи 08 серпня 2019 року за його відсутності.

Також 05 серпня 2019 року представник ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про залучення до матеріалів справи ії письмову промову у судових дебатах, а також просить розглянути справу 08 серпня 2019 року за ії відсутністю.

06 серпня 2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності на підставі письмових матеріалів справи. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, а в задоволені зустрічного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатні підстави щодо правовідносини учасників справи, тому справа розглянута на підставі наявних матеріалів справи. Первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволені зустрічного позову необхідно відмовити.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Матеріалами справи встановлено, ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12000,00 доларів США, у т.ч. за такими розписками:

- за розпискою від 24.11.2014 року - 2500 доларів США, без відсотків;

- за розпискою від 16.12.2014 року - 6000 доларів США, без відсотків;

- за розпискою від 22.12.2014 року - 1500 доларів США, під 1% відсоток щомісяця;

- за розпискою від 22.12.2017 року - 2500 доларів США, під 1% відсоток щомісяця.

Борг по розписці від 24.11.2014 року було повернуто на суму 2000 доларів США, що підтверджується матеріалами справи та пояснення учасників справи.

На момент розгляду справи сума основного боргу складає 10500 доларів США.

В вищезазначених розписках встановлено, що сума боргу повертається позикодавцю до 24 травня 2016 року.

Згідно ст. ст. 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Крім того, відповідно до вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 368 та 369 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Також на підставі ч. 2, 3 статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пункт 23 Постанови Пленум Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Пункт 24 тієї ж Постанови Пленум Верховного Суду України від 21.12.2007 передбачено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Статтею 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 639/7335/15-ц (провадження № 61-1028св18) від 03 травня 2018 року в своїй Постанові наголосив, що навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім`ї.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.

Суду не надані належні та допустимі докази, які свідчать про використання суми боргу для використання їх в інтересах сім`ї.

Доводи позивача, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом виїжджали на відпочинок в одному автомобілі на невеликий проміжок часу не підтверджують, що кошти відповідач ОСОБА_3 брав за згодою дружини та витрачав в інтересах сім`ї. Отже не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення боргу з ОСОБА_2

Стосовно доводів ОСОБА_2 про невідповідність договору позики положенням Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вони також не заслуговують на увагу. Так, в договорі позики, на підтвердження якого надані розписки, ні позикодавець ОСОБА_1 , ні позичальник ОСОБА_3 не зазначені як фізичні особи - підприємці. А тому, як фізичні особи - підприємці не мають статусу учасників ринку з надання фінансових послуг та не є фінансовими установами. Тому посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність ОСОБА_1 дозвільного документу - ліцензії є безпідставними.

Отже, аналізуючи норми Закону та боргові зобов`язання, які виникли між сторонами, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору позики від 24 листопада 2014 року на суму 12 500 доларів США.

Разом з тим, позика в розмірі 10500 доларів США на даний час не повернена, зобов`язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за договором позики не виконані, а тому сума боргу підлягає поверненню в примусовому порядку. Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню борг в загальній сумі 10 500,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на 29.10.2018 року (дата складання заяви про зміну вимог) становить 296 730 грн (10 500,00 доларів США * 28, 265984).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом цієї норми закону нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати Позичальнику.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

В розписках 22.12.2014 року та від 20.01.2015 року сторонами було передбачено виплату щомісяця відсотків за користування коштами в розмірі 1% від суми боргу. Проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Таким чином, розмір відсотків нарахованих за користування коштами по 29.10.2018 року (дата складання позовної заяви) становить:

За розпискою від 22.12.2014 року 1% від суми боргу 1 500,00 доларів США за 46 місяців за період з 22.12.2014 року по 29.10.2018 року сума відсотків у доларах становить 690 доларів США.

За розпискою від 20.01.2015 року 1% від суми боргу 2 500 доларів США за 45 місяців за період з 22.12.2014 року по 29.10.2018 року сума відсотків у доларах становить 1125 доларів США.

Загальний розмір нарахованих відсотків становить 1815 доларів США (690,00 доларів США + 1125 доларів США), що в гривневому еквіваленті, розмір відсотків нарахованих за користування коштами становить 51 292 гривень (офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на 29.10.2018 року).

Отже, загальний розмір заборгованості складає основну сума боргу 296 730, 00 грн та 51 292 гривень відсотки за користування коштами, а всього 369 980,00 гривень, які підлягають стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним покласти на ОСОБА_3 судові витрати та стягнути судовий збір в розмірі 3699 (три тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 80 копійок пропорційному задоволених вимог, що становить 1% від заборгованість за позикою в сумі 369 980,00 (триста шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень.

Керуючись ст.ст. 3-5, 141, 258-259, 264-268, 274-279, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за позикою задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) заборгованість за позикою в сумі 369 980,00 (триста шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 3699 (три тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) 80 копійок.

4. Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позикою.

5. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 24 листопада 2014 року на суму 12 500 доларів США відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повний текст рішення складено 19 серпня 2019 року.

Суддя Л. М. Чернявська

08.08.2019