Рішення № 83701215, 15.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 серпня 2019 року справа №640/19242/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )до1) Пенсійного фонду України (далі по тексту - відповідач 1, ПФУ) 2) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ПФУ у Київській області) 3) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач 3, ГУ ПФУ у м. Києві) 4) Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач 4, Ірпінське ОУ ПФУ Київської області)про1) визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року; 2) зобов`язання Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити заборгованість з виплати пенсії, яка утворилась з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року у сумі 23 908, 29 грн. та компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії у сумі 25 732,49 грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що Ірпінським ОУ ПФУ Київської області протиправно не здійснено виплату належної йому пенсії за спірний період. Також зазначив, що ПФУ, ГУ ПФУ у м. Києві та ГУ ПФУ у Київській області жодним чином не відреагували на його скарги на бездіяльність підпорядкованого їм органу - Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та не здійснили будь - яких дій щодо виплати пенсії. Крім того, на думку позивача, у зв`язку з порушенням строків виплати належної йому пенсії, у відповідності до приписів Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати", на його користь підлягає стягненню сума компенсації втрати частини доходу (пенсії).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19242/18 в порядку спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

ПФУ подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує, що він не міг допустити протиправної бездіяльності щодо не виплати пенсії позивачу, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, вчинення таких дій не входить до функцій Пенсійного фонду України.

Позивачем надана до суду відповідь на відзив ПФУ, у якій він зазначив, що твердження ПФУ, викладені у відзиві не відповідають фактичним обставинам, оскільки пунктом 4 Положення про пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, саме на ПФУ покладено обов`язок щодо організації, координації та контролю роботи територіальних органів, у тому числі щодо забезпечення своєчасного та повного фінансування, а також виплати пенсії. Також позивач зазначив, що неодноразово звертався до ПФУ зі скаргами на дії його територіальних органів щодо невиплати належної йому пенсії, проте жодних дій на відновлення порушених прав ПФУ, як центральним органом виконавчої влади вжито не було.

ГУ ПФУ у Київській області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що пунктом 2 Положення про пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсії військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у решті випадків функції щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсій іншим категоріям осіб в порядку, встановленому чинним законодавством, здійснюють районні управління відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2.

Позивач подав відповідь на відзив ГУ ПФУ у Київській області та зазначив, що неодноразово звертався до вказаного органу зі скаргами щодо невиплати пенсії, призначеної йому відповідно до Закону України "Про прокуратуру", як до органу, якому підпорядковується Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, проте, жодних дій на відновлення порушених прав позивача вжито не було.

Ірпінське ОУ ПФУ Київської області надало суду відзив на позовну заву у якому зазначило, що відповідно до листа ПФУ від 10 грудня 2018 року №41388/02-22 управлінням 17 грудня 2018 року проведено нарахування пенсії за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року у загальній сумі 23 908,29 грн., кошти були перераховані до банківської установи 19 грудня 2018 року у повному обсязі, у зв`язку з чим, на даний час відсутній предмет спору. Також, Ірпінським ОУ ПФУ Київської області зазначено, що позивачем проведено невірний обрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з невиплатою пенсії, а тому вказана вимога також задоволенню не підлягає.

Позивач надав суду відповідь на відзив Ірпінського ОУ ПФУ Київської області у якому посилається на те, що вказаним органом порушено строк виплати належної йому пенсії, у зв`язку з чим, підстав для відмови у задоволенні позовних вимог не має.

Копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року про відкриття провадження отримана відповідачем ГУ ПФУ у м. Києві 03 грудня 2018 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Своїм правом на надання відзиву на позов відповідач 3 не скористався, заяв/клопотань суду не направляв.

У судовому засіданні 27 травня 2019 року суд, з урахуванням думок учасників справи, вирішив подальший розгляд справи проводити у порядку прощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 08 лютого 2017 року №951, та у зв`язку з тим, що вона почала проживати у смт. Немішаєве Бородянського району Київської області, у 2018 році її було переведено на облік до Ірпінського ОУ ПФУ Київської області.

На підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено частково. Скасовано рішення від 25 квітня 2016 року №2074/04 та 2079/04 Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначення пенсії згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ОСОБА_1 Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 12 квітня 2016 року, зарахувавши строк роботи на прокурорсько - слідчих посадах в органах прокуратури - 15 років 2 місяці 26 днів, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, на підставі довідки №18/1 від 08 квітня 2016 року прокуратури Автономної Республіки Крим.

Пенсія, призначена позивачу за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року не виплачувалась, а тому він звернувся до ПФУ, ГУ ПФУ у Київській області та Ірпінського ОУ ПФУ Київської області з заявами про її виплату.

ПФУ листом від 31 липня 2018 року за вих. №14911/Г-111 повідомило позивача про те, що виплата пенсії не проводилась до 01 жовтня 2017 року на підставі статті 86 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №899 "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом.

Після прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148, з 01 жовтня 2017 року виплату пенсії позивача поновлено у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, повідомлено, що під час розгляду звернення встановлено помилку в частині обчислення заробітної плати для визначення розміру пенсії.

ГУ ПФУ у Київській області листом від 02 серпня 2018 року за вих. №455/5-Вп повідомлено позивача про те, що після здійсненого перерахунку, розмір його пенсії становить 3 415, 47 грн., яку він отримає у вересні 2018 року. Також, у листі зазначено, що, враховуючи вимоги Закону України "Про прокуратуру", а також постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365, підстав для виплати компенсації, визначеної Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" немає.

Ірпінське ОУ ПФУ Київської області листом від 27 вересня 2018 року за вих. №1504/07 повідомило позивача про те, що в серпні 2018 року перевірені матеріали пенсійної справи та виявлені помилки при обчисленні коефіцієнту страхового стажу та середньомісячного заробітку. При обчисленні страхового стажу помилково враховані періоди страхового стажу з 17 січня 2006 року по 28 лютого 2006 року, з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року. При обчисленні середньомісячного заробітку невірно внесена заробітна плата за вересень 2000 року в сумі 177,80 грн. замість 117,80 грн., помилково врахована заробітна плата за лютий 2006 року та за квітень 2016 року. Помилки усунуто, матеріали пенсійної справи приведені у відповідність до чинного законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Частиною першою статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному законом.

Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визначають Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування передбачено, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

Пенсію позивачу призначено з 12 квітня 2016 року на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

Станом на час прийняття Подільським районним судом м. Києва постанови, позивач працював в органах прокуратури та займав посаду державної служби, у зв`язку з чим, на підставі частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, яка передбачала, що тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються, пенсія йому не виплачувалась.

03 жовтня 2017 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень" пунктом 5 якого передбачалось внесення змін до частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну службу", а саме те, що з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, виплата пенсії позивачу була поновлена з 01 жовтня 2017 року.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

У той же час, матеріалами справи встановлено, що 15 грудня 2018 року Ірпінське ОУ ПФУ Київської області здійснило виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 23 908, 29 грн. за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року, що підтверджується описом списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки, передані до АТ "Ощадбанк".

Позивач у своїй відповіді на відзив Ірпінського ОУ ПФУ Київської області проти вказаних обставин не заперечував, проте посилався на те, що така виплата йому здійснена лише 19 грудня 2018 року після звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року, оскільки така виплата була проведена.

В частині наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів, суд звертає увагу на наступне.

Частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зокрема передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, регулюються Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Згідно статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" зокрема встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.

З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативно-правових актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

При цьому, основною умовою для виплати передбаченої статтею 46 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17) та від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

Враховуючи, що позивачу не виплачувалась пенсія починаючи з 01 жовтня 2017 року по 15 грудня 2018 року (документально підтверджена дата зарахування пенсії на рахунок позивача в АТ "Ощадбанк"), тобто з затримкою на один і більше календарних місяців, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача - з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, суд вважає, що позовна вимога в частині нарахування компенсації втрати частини доходів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд вважає, що визначений позивачем спосіб захисту його прав - стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації втрати частини доходів не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

У той же час, суд зазначає, що позивач у своїй позовній заяві просить суд зобов`язати Ірпінське ОУ ПФУ Київської області виплатити йому компенсацію втрати частини доходів за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року у розмірі 25 732,49 грн.

Проте зазначений розрахунок виконаний самостійно позивачем, будь-яких підтверджень його правильності позивачем не надано та судом не встановлено.

З огляду на викладене, з метою належного захисту та відновлення порушених прав позивача, а також, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне частково задовольнити вказану вимогу та зобов`язати Ірпінське ОУ ПФУ Київської області виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати" на підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року.

Крім цього, на переконання суду, у разі незгоди позивача із сумою компенсації, позивач не буде позбавлений права на оскарження такого розрахунку у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського ОУ ПФУ Київської області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати" на підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року .

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п`ятдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4; ідентифікаційний код 41248152);

Пенсійний фонд України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9; ідентифікаційний код 00035323);

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40; ідентифікаційний код 22933548);

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко